WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Міжнародні розрахунки - Реферат

Міжнародні розрахунки - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародні розрахунки
Значну увагу в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні приділяють питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, що вироблені міжнародною практикою, є своєрідними захисними засобами від валютних ризиків і різняться між собою за механізмом, ступенем гаранто-ваності й форми участі в розрахунках банків.
Цивільно-правове регулювання цих розрахунків ґрунтується на правових нормах як національного законодавства (Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності" № 556/94 від 04.10.94 Інструкція НБУ "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України"), так і міжнародного, до яких належать Уніфіковані норми, створювані в порядку міжнародно-договірної уніфікації права або шляхом розробки і кодификації міжнародних порядків. Це видання Міжнародної Торговельної Палати, а саме: "Уніфіковані правила по інкасо" і "Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів". Ці правила досить поширені в діловій практиці завдяки уніфікації банківських і договірних стандартів, що сприяють полегшенню світової торгівлі.
Основними формами міжнародних розрахунків є банківський переказ, акредитив, інкасо.
6.2.7. Банківський переказ
Найбільш поширеною й дешевою формою міжнародних розрахунків є банківський переказ, що являє собою доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання й за рахунок платника іноземному одержувачу (бенефіціару).
Розрізняють два види банківського переказу:
o авансовий платіж;
o за фактом відвантаження товару.
Вибір валюти й форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.
Авансовий платіж для оплати імпорту рекомендується використовувати тільки в тому разі, якщо клієнт абсолютно впевнений в одержанні товару в законодавчо встановлений термін постачання (90 днів).
Платежі для оплати імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки - лоро і ностро, що ведуться в головному банку. Усі платіжні доручення на перерахування через лоро-рахунки оформлюються російською (українською) мовою, через ностро-рахунки - тільки іноземною мовою.
Комісії і SWIFT-витрати стягуються відповідно до тарифів банку, суми комісій зазначаються у платіжному дорученні.
6.2.2. Акредитив
Акредитив є універсальним і дієвим інструментом забезпечення платежів.
Акредитив визначається як угода, за якою банк-емітент (що відкриває акредитив) за дорученням свого клієнта має сплатити певну суму коштів експортеру (бенефіціару), на користь якого відкрито акредитив, чи акцептувати виписаний бенефіціаром переказний вексель за умови, що експортер надасть відповідно до вимог акредитива документи у встановлений термін.
Розрахунки з застосуванням акредитива передбачають домовленість між імпортером і його банком про те, що банк імпортера відкриває акредитивний рахунок і надсилає експортеру (бенефіціару) лист, в якому гарантує платіж за умови, що документи, які виставляються проти відвантаженого товару, відповідають вимогам.
При розрахунку акредитивом банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:
o виконати платіж третій особі (бенефіціанту) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
o надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Ці два види операцій є головними акредитивними операціями. При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти:
o платник - заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;
o банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
o бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);
o виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Розрізняють такі основні види акредитивів: відкличні і безвідкличні, підтверджені і непідтверджені, трансферабельні, револьверні, покриті і непокриті, акредитиви з "червоним застереженням", резервні. Цей перелік видів акредитива не є вичерпним. У банківській практиці застосовуються й інші види акредитивів, але більшість з них є модифікацією зазначених вище видів.
Відкличний акредитив, може бути змінений або анульований бан-ком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).
Безвідкличний акредитив, може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Підтвердженим безвідкличним є акредитив, за яким банк-емітент доручає іншому банку (часто - авізуючому банку) взяти безпосередню участь в акредитивній операції шляхом надання власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язання банку-емітента.
Перевагою підтвердженого безвідкличного акредитива для експортера є те, що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, а й банк, який підтвердив акредитив. Експортер отримує додаткові гарантії від деяких ризиків, яким не може запобігти банк-емітент (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зобов'язанням).
Непідтвердженим безвідкличним є акредитив - акредитив, за якого авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера
щодо відкриття акредитива та платить лише в тому разі, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.
За валютою платежу акредитиви поділяють на такі, що сплачуються:
o у національній валюті бенефіціара (експортера);
o у національній валюті імпортера;
o у третій валюті.
Якщо за акредитивом платіж передбачено в іншій валюті, ніж та, в якій відкрито акредитив, у його умовах має чітко зазначатися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.
За характером платежу (можливістю здійснювати часткові поставки продукції) акредитиви бувають подільні та неподільні.
Подільним є акредитив, яким передбачається виплата експортерові відповідно до контракту певної суми після кожної часткової поставки.
Такий акредитив є досить гнучкою формою розрахунків. Вигідний передусім експортерові.
Неподільним є акредитив, яким передбачається, що вся сума, яка належить експортерові, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки.
Такий акредитив використовується здебільшого при постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій унеможливлює використання обладнання, яке надійшло раніше. Отже, неподільний акредитив захищає інтересиімпортера.
За місцем і суб'єктом виконання акредитиви поділяють на такі, що виконуються:
o банком-емітентом у країні імпортера;
o авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;
o за участю третьої сторони.
У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, термін дії акредитива закінчується у країні банку-емітента і він оплачується тільки після отримання та перевірки документів, необхідних для розкриття акредитива.
Якщо виконуючим банком є авізуючий банк, можливі кілька видів оплати документів залежно від способу оплати, зазначеного в умовах контракту.
За видом зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів і послуг) акредитиви поділяють на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт.
Акредитив на імпорт використовується для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги.
Він відкривається українськими банками за дорученням українських фірм-імпортерів. При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими передбачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, що надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому

 
 

Цікаве

Загрузка...