WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва - Реферат

Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва - Реферат

подібного майна.
Отже, краще не вимагати від лізингоодержувача обов?язкового викупу об?єкту, а залишити за ним право на відмовлення.
Також необхідні доповнення до закону ??Про лізинг??. Так, згідно з ста-тєю №3, тільки суб?єкти підприємницької діяльності можуть укладати
угоди фінансового та оперативого лізингу. Незрозуміло, чому такі види юридичних осіб, як органи законодавчої та виконавчої влади і бюджетні установи, що не є суб?єктами підприємницької діяльності, не можуть укладати договори лізингу з метою придбання високовартічних основних фондів (легкових, вантажних автомобілів, устаткування для лікарнь, меблів та обладнання для навчальних закладів) з поступовою виплатою вартості такого майна. Тобто потребується розширення кола суб?єктів лізингу, дозволивши його необмежене використання фізичними та зареєстрованими юридчними особами. Таке розширення надасть рівних прав щодо використання можливостей та переваг фінансового й оперативного лізингу підприємствами різних видів та різних форм власності.
Інша проблема, яка не дає підняти економіку, так це, дуже низька роль банків у сфері лізингового бізнесу.
Процес становлення лізингового бізнесу в Україні можна умовно поділити на два періоди. Перший припадає на 1989-1995 рр., коли такі операції здійснювали лише комерційні банки. У другому - з 1995 року й по сьогодні - у цій сфері працюють також спеціалізовані лізингові компанії створеніяк за участі банківського капіталу так і без нього.
Переломним етапом становлення та розвитку лізингових відносин стало друге піврічча 1997 року та січень 1998 року, коли було прийнято основні законодавчі акти, що регулюють цей вид діяльності.
Розвиток лізингу в Україні стримується через багато причин загального характеру.
Насамперед даються взнаки відсутність державної програми розвитку лізингу, низька кваліфікація спеціалістів, які обслуговують ринок цих послуг. Лізингові компанії фінансово слабкі,оскільки цілковито залежать від засновників, їм нерідко бракує коштів для придбання саме того обладнення, яке зацікавить виробників як потенційних лізингоотримувачей. Так, засоби транспорту десятки тисяч доларів США за одиницю, обладнання для харчової промисловості (наприклад, млин) - 200-700 тисяч доларів,лінія для виробництва скляної тари - 8 млн. дол. і т.д.
Для більшості вітчизняних бізнесменів, які працюють у даній галузі, це астрономічні ціни.
Механізм реєстрації та вилучення об єктів лізингу недосконалий, встановлено надто низькі норми амортизації майна, не сформовано вторинний ринок обладнання (а це гальмує розвиток оперативного лізингу), не налагоджено облік статистичних форм лізингових операцій. До цього слід додати, що не спрямовані на підтримку цієї справи податкове, митне та валютне законодавство.
Так, Закон Про податок на додану вартість містить очевидні суперечності. У статті 1 зазначено, що лізинг - це продаж послуг, отже є об єктом обкладання податком на додану вартість; а згідно з статтею 3 передача майна у користування та виплата лізингового платежу не входять до переліку операцій, які обкладаються ПДВ. Така невизначенність обходиться недешево. Зважаючи на те, що об єктами міжнародного лізингу є виробниче обладнання, автотранспорт, тощо, доводиться сплачувати значні суми. Відтак міжнародний лізинг на території України не скоро набуде бажаного розвитку.
Лізинг розвивається в Україні якось однобоко. Так, договори оперативного лізингу майже не укладаються, оскільки партнерські стосунки суб єктів лізингової діяльності в Україні не назвеш міцними, до того ж цей вид лізингу приносить низькі прибутки. Потребує вирішення проблемна ситуація, за якої суб єктом лізингової угоди в Україні не може бути фізична особа. У країнах Європи та в США такі договори, укладені компаніями з фізичними особами, особливо поширені на ринках нерухомості та легкових автомобілів.
Зважаючи на зазначені фактори, українські банки надають перевагу опосередкованій участі в лізинговому бізнесі - створюють лізингові компанії. Тобто йдеться про непряму участь банківського капіталу у лізинговому бізнесі. Але, навіть обравши такий шлях, банк наштовхується на досить відчутну перепону - сума, яку він має право інвестувати, не повинна перевищувати 25% від його власного капіталу. Відтак невеликі та низьколіквідні комерційні банки не в змозі брати участь у лізингової діяльності.
Започаткував становлення ринку лізингових послуг АКБ Україна . У 1996 році при банку було створено Фінансово-лізинговий дім. Сьогодні в Україні діють також лізингові компанії Аваль-лізинг , Укрексім лізинг та Харківська регіональна лізингова компанія Реал банк .
Укладений договір між Реал банк та Державним лізинговим фондом (ДЛФ), копманія працює частково на отримані від нього бюджетні кошти. Так, у вересні минулого року на її рахунок надійшло 3 млн.грн. Об єктом цієї угоди є сільськогосподарська техніка, яку надають у лізинг під 15% річних у середньому на 5 років. Для порівняння: за задійснення лізингової операції компанія Аваль-лізинг нараховує до 30% річних. Така послуга вигідніша,ніж отримання кредиту в банку.
У перспективі, після внесення відповідних змін до законодавчонормативної бази України, доцільно поширити практику прямої участі банків у лізинговому бізнесі. Здійснюючи лізингові операції, банк відкриває для себе джерело нових доходів у вигляді компенсійних витрат. Позитивним моментом є також те, що заставою слугує майно, яке надаєтьсяу лізинг.
3. Перспектива розвитку лізингу в Україні
На сьогоднішній час, враховуючи відсутність у підприємств власних засобів і їх тяжке фінансове становище, розвиток лізингу являється практично єдиною можливістю придбання необхідного обладнення машин і інших основних засобів. Важливо, що сфера лізингового законодавства активізує розширення збуту продукції, а не напівфабрикатів або сировини.
До приняття закону лізингова діяльність у вітчизняній економіці частково регулювалася Цивільним кодексом, Законом Про оренду , постановами Кабінету Міністрів України від 18.09.97р. №3031 Про створення державного лізингового фонду . Аленавіть за відсутності закону Про лізинг в Україні все таки функціонував ряд лізингових компаній, об єднаних у Всеукраїнську асоціацію лізингу Укрлізинг .
Найгодовніше завдання на теперишньому етапі і в майбутньому для суб єктів лізингової діяльності - це створити потребу в лізингових послугах, тобто сформувати кон'юктуру лізингу.
Україні потрібно також організувати тісне співробітництво з європейскою асоціацією лізингових компаній та вжити на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції 1988 про міжнародний лізинг.
Лізинг потрібен Україні з багатьох міркуваннь:
? можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів;
? лізингові операції залучають великі кошти банків, АТ, тощо;
? привабливий для споживача - через оренду основних засобів господарських товариств.
Однак у законі "Про лізинг" зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно
Loading...

 
 

Цікаве