WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Види кредитів комерційних банків - Курсова робота

Види кредитів комерційних банків - Курсова робота

галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях, і, по-третє, в процесі встановлення розміру банківського процента здійснюється певною міроюантиінфляційний захист грошових нагромаджень клієнта банку в період кризового стану економіки держави.
Платність кредиту має стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, примушуючи їх збільшувати власні кошти і ефективно використовувати позичені. Саме цястимулююча функція в умовах планової економіки не використовувалася достатньою мірою, оскільки значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банками за порівняно низьку плату або на безпроцентній основі. У свою чергу принцип платності кредиту забезпечує банку покриття його витрат і є однією з основних складових прибутку.
Формування ціни на кредит принципово відрізняється від традеційного механізму ціноутворення, в основі якого - суспільно необхідні затрати праці на виробництво продукту. При встановленні процента за кредит комерційні банки враховують цілий ряд факторів. Ці фактори умовно можна розділити на дві групи - зовнішні, що не залежать від комерційного банку, і фактори, які безпосередньпов'язані з його діяльністю і діяльністю позичальнка(див.таб№1).
Як видно з переліку, на розмір позичкового процента впливає досить багато факторів, перед усім кон'юнктурного характеру, що потребує зваженого підходу до управління кредитними ресурсами.
Необхідно наголосити, що процентна політика банків спрямована на поступове зниження дисконтної ставки, і це забезпечує стабільність національної валюти, сприяє розвитку підприємництва за рахунок банківських кредитів. Однак така ситуація має й іншу сторону - водночас із зниженням рівня середньої процентної ставки за кредитами банків з метою підтримання рентабельності змушені також зиеньшувати рівень сплати по депозитах, що, в свою чергу, негативно впливає на можливість залучення коштів для формування кредитних ресурсів з метою подальших вкладень у народне господарство. Цей приклад свідчить, що реалізація принципу платності являє собою досить складний механізм не тільки кредитної політики окремого комерційного банку, але й загального грошово-кредитного ринку.
Таб. № 1 Фактори, які визначають розмір плати за кредит
комерційного банку.
Зовнішні Пов'язані з діяльністю комерційного банку і позичальника
1. Циклічність розвитку ринкової економіки 1. Середня ставка, що сплачується банком за депозитними рахунками
2. Темпи інфляційного процесу 2. Структура кредитних ресурсів у банку
3. Ефективність державного кредитного регулювання 3. Вид кредиту, що надається банком
4. Середня процентна ставка по міжбанківському кредиту 4. Строковісь кредиту
5. Ситуація на міжнародному кредитному ринку 5. Суть ризику банку в залежності від забезпечення кредиту
6. Динаміка грошових нагромаджень фізичних і юридичних осіб 6. Зміст проекту, що фінансується
7. Динаміка виробництва і обігу 7. Кількість партнерів, які беруть участь у здійсненні проекту, що кредитується
8. Сезонність виробництва 8. Платоспоможність, надійність і високий імідж позичальника
9. Динаміка внутрішнього державного боргу
1.2. Джерела формування кредитних ресурсiв комерцiйних банкiв
Специфiка банкiвського закладу як одного з видiв комерцiйних пiдприємств мiститься в тому, що переважна частина його ресурсiв формується не за рахунок власних, а за рахунок позикових коштiв.
Пасиви комерцiйних банкiв є основою для здiйснення ним активних операцiй і визначають масштаби їх розвитку. Одночасно структура i якiсть активiв обумовлюють структуру пасивiв i рiзноманiтнiсть депозитних iнструментiв.
До останнього часу вiтчизняна банкiвська система мала певну своєрiднiсть, що зв'язана з монополiєю спочатку Держбанка, а потiм спецiалiзованих банкiв на кредитнi ресурси. Ця монополiя виражалася у вольовому розподiленнi клiєнтури мiж банками, а вiдповiдно й закрiплення коштiв за тим чи iншим банком. Банки були не зацiкавленi у залученнi вiльних грошових коштiв на свої рахунки, оскiльки розмiри їх активних операцiй визначалися лiмiтами кредитних вкладень, а не реально залученими на рахунки коштами.
В умовах використання на цiлi технiчного переоснащення, розширення, реконструкцiю виробництва, нового будiвництва переважно бюджетних коштiв, а не довгострокових чи середньострокових кредитiв банкiв була вiдсутня потреба в аккумуляцiї строкових вкладiв як джерела середньострокових i довгострокових кредитних вкладень. Перехiд до дворiвневої банкiвської системи, створення економiчно самостiйних комерцiйних банкiв, переведення господарства на принципи самофiнансування визначили проблему формування пасивiв як одну з найактуальнiших у роботi банкiв.
Банки сприяють перетворенню тимчасово вiльних грошових заощаджень у позиковий капiтал. На основi депозитних операцiй формується бiльша частина кредитних ресурсiв банкiв.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Для оперативного залучення необхідних додаткових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому здійснюється продаж грошових коштів, що були мобілізовані іншими кредитними установами.
Цьому оперативному за способом залучення коштів джерелу притаманний короткостроковий характер. В банківський практиці міжбанківські кредити рідко виступають як джерело кредитних ресурсів, тому що вони дуже дорогі. Міжбанківський кредит доцільно залучати, коли є необхідність прокредитувати дуже вигідну угоду чи важливого крупного клієнта.
Комерційні банки також з метою залучення додаткових кредитних ресурсів можуть випускати різноманітні види цінних паперів: акції, облігації, ощадні сертифікати.
Депозити - основне джерело формування банкiвських кредитних та iнвестицiйних ресурсiв. У сукупному капiталi комерцiйних банкiв деяких розвинутих країн запозиченi кошти в 10-100 разiв перевищують власний капiтал.
Депозит вигiдний не тiльки вкладнику, але й банку. Велика кiлькiсть депозитiв здатна створити банку позиковий капiтал, котрий вiн потiм розмiстить на вигiдних умовах у будь-який галузi господарства. Рiзниця в процентах за депозитами i процентах, що банк отримує вiд позичальникiв капiтала, являється винагородою банку за проведену ним роботу по залученню вiльних грошових коштiв i розмiщенню позикового капiталу. Прагнення банкiв збiльшити обсяги цiєї винагороди обумовлює їх бажання розширити свою ресурсну базу шляхом утворення "уявних вкладень", грунтом для появи яких являються рахунки до запитання.
Пiд депозитом розумiють записи у банкiвських книгах, що свiдчать про наявнiсть певних вимог клiєнтiв
Loading...

 
 

Цікаве