WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Види кредитів комерційних банків - Курсова робота

Види кредитів комерційних банків - Курсова робота

як кредитних ресурсiв необов'язкова, банки можуть утворювати кредит за допомогою депозитно-чекової емiсiї. Кредит - це економiчнiвiдносини мiж юридичними та фiзичними особами i державами з приводу перерозподiлу вартостi на засадах повернення i, як правило, з виплатою процента" .
За суб'єктами кредитної угоди та їх комбiнацiєю можна видiлити декілька типiв кредитних вiдносин. Це кредитнi вiдносини мiж банками, з одного боку, та пiдприєм-ствами, господарськими органiзацiями i товариствами - з iншого, мiж банками i державою, кредитнi вiдносини мiж пiдприємствами, органiзацiями та товариствами, мiж банками та населенням, кредитнi вiдносини мiж пiдприємствами, органiзацiями, товариствами, з одного боку, та населенням - з iншого та iншi. В ринкових умовах господарювання основною формою кредиту є банкiвський кредит, тобто кредит, що надається комерцiйними банками рiзноманiтних типiв i видiв.
Надання грошових коштiв на строк пiд письмове зобов'язання клiєнта є вузловою сферою дiяльностi комерцiйних банкiв. Кредитування клiєнтiв комерцiйними банками є основним джерелом їх доходiв. За статистикою комерцiйнi банки отримують вiд кредитних операцiй вiд 60% до 90% свого доходу [21, с. 6].
Банкiвськi операцiї повиннi орiєнтуватися на високiй дохiд. За рядом позицiй, в тому числi за прибутковiстю, кредитнi операцiї можуть претендувати на провiдне мiсце серед активних банкiвських операцiй.
Банкiвський кредит - це економiчнi вiдносини, в процесi яких банки надають фiзичним або юридичним особам грошовi кошти з умовою їх повернення. Цi вiдносини характеризуються рухом вартостi (позичкового капiталу) вiд банка (кредитора) до позичальника (дебiтора) i в протилежному напрямку. Економiчнi вiдносини мiж сторонами кредитної угоди виникають пiд час одержання позички, користування нею та її повернення.
Суб'єкт кредитної угоди - це учасник конкретних економiчних вiдносин з приводу надання позики. До них вiдносяться кредитор, позичальник, гарант чи поручитель. Учасником (суб'єктом) кредитної угоди можуть виступати як фiзичнi, так i юридичнi особи; резиденти та нерезиденти. У кредитних вiдносинах завжди бере участь не менше нiж двi сторони: позичальник i кредитор. Кредитор та позичальник утворюють елементи структури кредиту в тому випадку, якщо вони протистоять один одному як учасники кредитної угоди, яка вже вiдбулась.
Кредитором слiд вважати суб'єкт, що добровiльно надав кредит позичальнику за певних умов. Кредитор у своїх iнтересах може визначати умови користування позикою, дуже часто ризикуючи. В свою чергу позичальник є стороною кредитних вiдносин, яка отримала кредит та зобов'язана його повернути, сплативши кредитору вiдповiдну винагороду за його надання. З цього виходить, що позичальник не є власником коштiв, що надаються у позику, а виступає їх тимчасовим користувачем.
Таким чином, економiчнi обов'язки позичальника розширюються: вiн повинен не тiльки забезпечити завершення обiгу позикових коштiв, але й використати запозиченi ресурси з метою отримання доходу, достатнього для повного розрахунку з кредитором й виплати йому позичкового проценту. З цього виходить, що по вiдношенню до кредитора позичальник знаходиться у залежному положеннi, тому що використовує не свiй капiтал, а капiтал кредитора.
Суб'єктами кредитних вiдносин в сферi банкiвського кредиту виступають господарюючi органи, населення, держава i банки. Комерцiйнi банки можуть надавати кредити усiм су'єктам господарської дiяльностi незалежно вiд їх галузевої належностi, форм власностi, але тiльки у разi наявностi у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати вiдсоткiв (комiсiйних) за користування кредитом.
В умовах ринкової економiки об'єктом кредитних вiдносин переважно є грошi як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всi iншi ресурси - матерiальнi, технiчнi, трудовi, природнi тощо. Мобiлiзованi банками ресурси спрямовуються на три укрупненi об'єкти кредитування: на формування основних коштiв суб'єктiв господарювання та iншi iнвестицiйнi цiлi, на формування їх оборотних коштiв та на споживчi цiлi. Забороняється надання кредитiв на покриття збиткiв господарської дiяльностi позичальника, на формування та збiльшення статутного фонду комерцiйних банкiв та iнших господарських товариств, на придбання цiнних паперiв будь-яких пiдприємств.
Банкiвське кредитування фiзичних i юридичних осiб здiйснюється за жорсткими принципами кредитування. Останнi являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскiльки вiдображають сутнiсть i змiст кредиту, а також вимоги об"єктивних економiчних законiв, в тому числi i в галузi кредитних вiдносин.
Банківська система кредитування, що склалася в Україні сьогодні, являє собою кредитну систему, в який зберіглися окремі риси старої схеми і вводяться принципово нові елементи, притаманні сучасному етапу розвитку економіки. При цьому перелік принципів банківського кредитування залишився таким самим, як і до перебудови, але зміст кожного з них набув суттєвих змін.
Принципи кредитування можна роздiлити на двi групи :
1) загальноекономiчнi принципи, що вiдповiдають всiм економiчним категорiям (цiлеспрямованiсть, диференцiйованiсть);
2) принципи, що вiдображають сутнiсть функцiї кредиту (строковiсть, забезпеченiсть, платнiсть).
У Положенні НБК "Про кердитування" перелічені принципи трактуються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядається як недоліки кредитної діяльності.
Принцип цілеспрямованості.
Суть принципу цілеспрямованості або цільового використання кредиту полягає в тому, що він має видаватися лише на визначені цілі - на задоволення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. У цьому відмінність кредитування від фінансування, оскільки останньоє такої конкретної мети не має. Якщо ж припустити, що позичкою покриватимуться потреби, які не маєть тимчасового характеру, то позичені кошти не повернуться до кредитора і кредитування перетвориться на безповоротнє фінансування. На практиці цей принцип здійснюється шляхом надання кредиту на конкретні цілі (об'єкта) і знаходить відбиття у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету позики і дозволяє здійснювати банківськй контроль за дотриманням цієї умови позичальником.
Порушення принципу цільового використання кредиту з боку позичальника може бути підставою для дострокового повернення кредиту або застосування штрафного позичкового процента. В умовах ринкової економіки зміст принципу цілеспрямованості дещо змінився - комерційні банки надаюь кредити на нових умовах у нетрадеційній формі. Якщо за централізованої адміністративно-командної системи господарювання мало місце кредитування сукупного об'єкта, що в ході банківської реформи привело до певної уніфікації використання кредиту, то тепер
Loading...

 
 

Цікаве