WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банки і банківські системи - Курсова робота

Банки і банківські системи - Курсова робота

цінностей або продукція в міру її випуску, а також гарантії банків, інших кредитних установ, страхові поліси.
Крім банківського кредиту, що його надають підприємствам комерційні банки, широко практикується комерційний кредит, який, з одного боку, істотно зменшує потребу в банківському кредиті, а з іншого - служить його забезпеченням на основі обліку векселів. За деякими даними 2/3 кредитного обігу здійснюється у вигляді комерційного кредиту. Суть його полягає в тому, що одне підприємство надає кредит іншому з оформленням його векселем. Найчастіше такий кредит супроводжує поставку товарів.[2]
Вексель часто використовується для розрахунків з іншими підприємствами шляхом індосамента - передатного напису. Це істотно зменшує потребу у грошовій масі і має антиінфляційне значення. Японія у 50-ті роки перейшла на емісію під комерційні векселі, що сприяло стабілізації цін.
У колишньому СРСР комерційний кредит був ліквідований у ході кредитної реформи 1930 р., оскількивін не відповідав тотальному державному контролю за умов адміністративно-командної системи. За сучасних умов демократизації господарського життя і переходу до змішаної економіки (регульованих ринкових відносин) відновлюється комерційний кредит і швидко зростає кількість різних комерційних банків, що утворюються як товариства з обмеженою відповідальністю або як акціонерні товариства. Їх засновниками виступають інші банки і різні державні та корпоративні підприємства. Приватні капітали для заснування банків поки що використовуються мало.[9]
Найбільшим серед комерційних банків в Україні є акціонерний агропромбанк "Україна", створений на базі державного спеціалізованого Агропромбанку. За обсягом статутного капіталу та прибутків це один з найбільших банків на території колишнього СРСР. На початок 1992 р. в ньому вже було понад 5 тис. акціонерів.
У кожному адміністративному районі України є відділення Укрощадбанку, до складу яких входять ощадкаси. Це один з найбільших банків України, який має найрозгалуженішу мережу.[2,9]
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки на свої кредити та комісійні винагороди за послуги.
Національний банк регулює процентні ставки за кредит не прямим диктатом, а рівнем процента за кредитні ресурси, які він передає комерційним банкам. У період промислового піднесення і особливо за умов економічної кризи різко зростає попит на кредитні ресурси, а отже, підвищується процентна ставка. Найбільше впливає на її зростання інфляція. Щоб хоч дещо компенсувати та зменшити ризик знецінення грошей, наданих у кредит, банки підвищують процентну ставку до 100-200 % і навіть вище. Саме такий рівень ставки склався в Україні на початку 1993 р., хоча за нормальних умов процентна ставка становить 5-10 %.[4]
Конкуренція між комерційними банками - явище позитивне, але наявність багатьох дрібних банків веде до розпорошення кредитних ресурсів і загрожує "ланцюговою реакцією" банкрутств дрібних банків, а разом з ними і дрібних підприємств. Тому Центральний банк піднімає межу мінімального розміру статутного фонду комерційних банків при їх перереєстрації.
Конкуренція між комерційними банками за клієнтів є впливовим фактором розвитку банківської справи, але у розвинутій ринковій економіці її не залишають без "пильного ока" центрального (національного) банку: контроль за законністю діяльності комерційних банків, коригування кредитної політики за допомогою облікової процентної ставки та нормування резервів. В Україні На ціональний банк настільки слабкий,'що він не має ніякого впливу на комерційні банки, не надає їм інструктивної та контрольної допомоги, і розвиток банківського кредиту має стихійний характер з усіма його негативними наслідками, а комерційний кредит підмінюється бартером. Досі не впроваджено вексельних розрахунків. Це породжує недові ру вкладників до банків і недостатню мобілізацію кредит них ресурсів. Навпаки, Національний банк фактично без поворотне кредитуючи бюджетний дефіцит (з дозволу Верховної Ради), провокує підвищення процентних ставок у комерційних банках, що ставить у скрутне становище підприємства, особливо малі, пригнічує ділову активність, без якої неможливий вихід з економічної кризи, і стримує подолання інфляції. Отже, зміцнення позицій Національного банку як основного регулюючого грошову і кредитну політику центру - невід'ємна складова економічного відродження України.
4.2. Розрахункові операції банків.
Підприємства розрахову ються між собою безготівкове через установи банку, в яких вони мають розрахункові рахунки. Розрахунки проводять за такими правилами:
1) платежі здійснюються, як правило, після відванта ження товароматеріальних цінностей або виконання робіт
2) за дорученням платника;
3) за рахунок власних коштів платника або в окремих випадках за рахунок кредиту банку;
4) сума спочатку списується з рахунку платника, а потім зараховується на рахунок постачальника. Виняток становлять розрахунки чеками у межах окремої держави
При різноманітності підприємницької діяльності під приємств за умов планомірно-ринкових відносин організа ція розрахунків виходить з принципу вільного вибору підприємствами форм розрахунків і закріплення їх у договорах та невтручання банку у договірні відносини підпри ємств. Такий підхід поширюється на всі підприємства юридичні та фізичні особи - незалежно від форми влас ності Кошти з рахунку підприємств списуються за розпорядженням власника рахунку, при чому черговість плат"1 жів визначає карівник підприємства, якщо інше н° перед бачене законом.
Безготівкові розрахунки здійснюються у таких формах платіжні доручення, чеки, акредитиви, вимоги-доручення, векселів
За обставин масової заборгованості (при порушенні нормального потоку товарів та грошей) уряд і Національний банк України організовують масові взаємні заліки. Але цей елемент адміністративного втручання у роботу банків і підприємств виправданий лише в екстремальній ситуації Такий же характер має розпорядження про лише поперед ню оплату товарів, зокрема хлібопродуктів, води, електро та теплоенергії та ряду послуг, зокрема транспортних.
За домовленістю платник і постачальник можуть про вести між собою взаємне зарахування заборгованості без посередництва. Найчастіше практикуються розрахункі платіжними дорученнями платника банкові про перерахо вування певної суми з його рахунку. Лише платник пови нен вирішувати, чи перераховувати кошти за товари послуги. Це підвищує відповідальність постачальника зг виконання договору поставок і посилює економічну неза лежність підприємств.
За домовленістю між підприємствами доручення можуть бути строковими (наприклад, авансом, або
Loading...

 
 

Цікаве