WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Вексель - Курсова робота

Вексель - Курсова робота

уніфікували своє законодавство на основі ОВЗ. Ці держави утворюють так звану женевську систему вексельного права.
З крупних держав до женевських вексельних конвенцій не приєдналися лише Великобританія і США, вексельне законодавство яких засноване на англійському законі про переказні векселя від 18 серпня 1882р. В 1968 р. в США був прийнят Одноманітний торгівельний кодекс США, зараз діючий майже на всій території країни; розділ 3 "Торговельні папери" цього кодексу регламентує обіг так званих оборотних документів, до яких відноситься і вексель. Ці, а також інші держави, що розробили своє вексельне законодавство на основі англійського закону, утворюють англо-американську систему вексельного права.
Існують також держави, вексельне законодавство яких не відноситься ні до женевської, ні до англо-американської систем.
Отже, по відношенню до існуючих систем вексельного права всі країни можна поділити на такі групи:
1. Країни, вхідні в женевську систему права:
- країни-учасниці женевських вексельних конвенцій 1930 р.:
Австрія, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Греція, Данія, Італія, Люксембург, Монако, Нидерланды, Норвегія, Польща, Португалия, СРСР, Фінляндія, Франція, Німеччина, Швейцария, Швеція, Японія;
- країни, не що є учасницями женевських вексельних конвенцій, вексельне законодавство яких засноване на ОВЗ:
Алжир, Аргентіна, Афганистан, Болгарія, Бенин, Буркина-фасо, Бурунди, Ватікан, Габон, Гаїті, Гвинея, Заир, Индонезия, Иордания, Ирак, Исландия, Камбоджа, Камерун, Конго, Коста-рика, Кот д'Ивуар, Кувейт, Лаос, Ливанавритания, Мадагаскар, Малі, Марокко, Нигер, Нидерландские Антильские Острови, Парагвай, Перу, Руанда, Румуния, Саудовская Аравія, Сенегал, Сирия, Словакія, Суринам, Того, Тунис, Турция, Центрально-африканська Республіка, Чехія, Эфиопия, Югославія, Південна Корея.
2. Країни, вхідні в англо-американську систему права:
Австралія, Антигуа і Барбуда, Багамские острови, Бермудські Острови, Бірма, Ботсвана, Великобританія, Виргинские острови. Гана, Гаяна, Гонконг, Гренада, Зимбабве, Израиль, Индия, Ирландия, Йемен, Канада, Кенія, Кипр, Лесото, Малави, Малайзія, Намибия, Нигерія, Нова Зеландія, Пакистан, Порто-рико, Свазиленд, Сент-люсія, Судан, США, Сьерра-леоне, Танзанія, Тринидад і Тобаго, Уганда, Фиджи, Филиппини, Шри-ланка, Південно-африканська Республіка, Ямайка.
3. Країни, не вхідні ні в женевську, ні в англо-американську систему права:
Болівія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Доминиканска Республіка, Єгипет, Іран, Іспанія, Колумбия, Куба, Лихтенштейн, Мексика, Никарагуа, Панама, Сальвадор, Сан-марино, Таиланд, Тайван, Уругвай, Чилі.
Вексель як міжнародний фінансовий документ під час свого існування (від моменту видачі і до оплати, по протесту і пізніше - до моменту погашення) може переходити від однієї особи до іншого на територіях різноманітних держав. Звідси - виникнення цілого ряду зобов'язань продавця, підлягаючих виконанню, охороні, а в випадку спору - судовому дозволу не тільки в різний час, але і на території чинності різноманітних вексельних законів. Це приводить до зіткнень - колізій вексельних законів навіть країн, вхідних в одну систему вексельного права. Таким чином суд території одного вексельного закону часто буває поставлений в необхідність обговорювати, вирішувати і робити постанову про вексельний спір на підставі не свого, а чужого вексельного закону, або - і свого, і чужого вексельного закону одночасно.
Колізійні норми, що включені в вексельні закони майже всіх держав, повинні дати відповіді на наступні головні питання:
1. Вексельна правоздатність, т.б. спроможність приймати участь в вексельних зобов'язаннях продавця як в якості кредитора, так і в якості боржника. Векселездатність визначається "законом громадянства" (або законом домиціля) - для фізичних осіб і "законом місця реєстрації" для юридичних осіб. Наприклад, український підприємець, що видавав вексель в Англії, не може в англійському суді посилатися на свою вексельну неспроможність за українським законом, бо така неспроможність невідома англійському закону.
2. Форма вексельних зобов'язань продавця. Визначається законодавством місця написання (видачі) векселя - в відношенні дійсності векселя в цілому як документа; в інших випадках (при индоссації, акцептації, авалюванні) - законодавством місця прийняття вексельних зобов'язань продавця, т.б. законом тієї країни, під чинністю якого даною особою прийняті на себе вексельні зобов'язання продавця. Наприклад, для векселя, що трасувався з Англії на Україну, зайва вказівка місця видачі, але для векселя, що трасувався з України на Англію, така вказівка обов'язкова. З іншого боку, вексель, що трасувався з Англії на Україну і, що акцептувався не на лицевій стороні, може бути визнаний в Україні неакцептованим, тому що український закон пердбачає акцепт на лицевій стороні векселя; але такий же акцепт по векселю, що трасувався з Україні на Англію, визнається дійсним.
3. Утримання вексельних зобов'язань продавця. Визначається законодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, т.б. законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано. Наприклад, вексель, терміном на три місяця від укладання, трасований з Англії в Україну з умовою сплати процентів; очевидно, що сплата в місці виконання (Україні) відсотків не підлягається.
4. Дії по охороні вексельних зобов'язань продавця. Визначаються законодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, т.б. законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано. Цей закон визначає необхідність і форму охоронних дій: як і коли повинно бути зроблене подання до акцепту і платежу, що і як повинно бути зроблене в випадку неотримання акцепту або платежу, потрібний або ні протест, потрібне або ні повідомлення, хто і в якій формі повинен зробити протест і/або повідомлення, що і як повинно бути зроблене в випадку втрати або викрадення векселя і т.ін. Наприклад, по векселю, що трасувався в Англії на Англію, що після цього був індосований в Україні, векселедержателю для збереження права вимоги проти всіх надписателей, в частині українського, провадження протесту не вимагається.
5. Вексельна давність. Визначається законодавством місця прийняття вексельних зобов'язань продавця, т.б. законом тієї країни, під чинністю якої даною особою прийняті на себе вексельні зобов'язання продавця. Наприклад, по перевідному векселю, що трасувався з Англії на Росію, індосованому після цього в Україні і Германії, вексельна давність визначиться: для трасанта - по англійському закону, для першого індосанта - по українському, для другого - по німецькому і для акцептанта - по російському закону.
6.Вексельний процес. В питаннях підсудності, порядку процесуальних дій, виконання рішень і т.і. суд керується винятково своїм законом, т.б. порядок і процедура вексельного процесу визначаються законодавством місця виконання чинності (платежу) по векселю.
Таким чином, вексель - це документ, що складений за установленною законом формою, який є безумовним засвідченням однієї особи сплатити іншій визначену суму грошових коштів у встановленний термін.
Вексельне право - це характерна тільки для векселя сукупність економіко-правових особливостей, що регулює обіг
Loading...

 
 

Цікаве