WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Теорія "інфляційного Всесвіту" - Реферат

Теорія "інфляційного Всесвіту" - Реферат

релігії змінити ставлення до науки. Враховуючи, що в наші дні вступати в спір з природознавством у конкретних питаннях світобудови безглуздо й безперспективно, сучасні богослови змінили тактику. Замість того, щоб нападати на науку, вони прагнуть тлумачити наукові дані на користь релігійних уявлень, не зупиняючись при цьому перед прямою фальсифікацією науки. Зокрема, вони намагаються ототожнити крах класичної картини світу з крахом матеріалістичного світогляду, твердячи, що нова фізика начебто вже однією своєю появою свідчить на користь релігійних уявлень. Зокрема, для цього широко використовується розвиток нової, "некласичної" фізики XX сторіччя.
"Фізика веде нас до брами релігії",- заявляв католицький єпископ О. Шпюльбек. Приблизно те саме твердив в одному із своїх творів з богослів'я архієпископ Лука, праці якого дістали офіційне схвалення Руської православної церкви. На йогодумку, найбільші наукові відкриття початку XX сторіччя розхитали матеріалістичні підвалини природознавства і змусили переглянути на користь ідеалізму (а значить, і релігії) основні положення фізики і математики '.
Насправді ж усі ці широкомовні заяви не мають під собою, зрозуміло, ніяких підстав. Так, класична фізика, як ми вже зазначали, створила струнку картину світу з причинним взаємозв'язком усіх явищ, виключивши тим самим можливість втручання у хід світових процесів надприродних сил.
Революція у фізиці показала неспроможність претензій класичної фізики на те, щоб дати вичерпне описання всіх явищ з позицій механіки. Але чи означає це, що тим самим наука зробила крок у бік релігії? Подібний висновок зовсім неправильний. Справа в тому, що матеріалізм класичної фізики був вульгарним, механістичним, метафізичним матеріалізмом, що намагався звести всі світові процеси до однієї найпростішої форми руху. Нова, некласична фізика XX сторіччя завдала удару не по матеріалізму класичної фізики, а по її претензіях на пояснення всього існуючого з механістичної точки зору. Сама ж некласична фізика є не менш мате-ріалістичною, ніж класична, але це матеріалізм вищого порядку - матеріалізм діалектичний. І нова фізика не має потреби в гіпотезі бога, вона також розкриває природну причинність й закономірність явищ, хоча відкриті нею закономірності і не зводяться до механістичних.
Слід згадати основоположне висловлювання В. І. Леніна, яке має безпосереднє відношення до питань світогляду: "Це, звичайно, чиста нісенітниця, ніби матеріалізм стверджував... обов'язково "механічну", а не електромагнітну, не яку-небудь ще незмірно складнішу картину світу, як рухомої матерії".
Нерозуміння цієї фундаментальної обставини часто призводить до того, що проти тих чи інших конкретних природничонаукових гіпотез, теорій або концепцій як головний, а іноді й єдиний аргумент, висувається звинувачення, буцімто вони суперечать матеріалістичному світогляду. Так було, наприклад, коли прихильники класичної ньютонівської космології вели боротьбу з новою релятивістською космологією, абсолютно безпідставно зображуючи цю боротьбу як боротьбу світоглядів, боротьбу матеріалізму проти ідеалізму.
Геометрія Всесвіту. Згідно з загальною теорією відносності геометричні властивості простору залежать від розподілу речовини. Будь-які згустки речовини викривлюють простір, і оскільки ми живемо в непорожньому Всесвіті, то його простір викривлений, він неевклідів.
У викривленому світі необмеженість не збігається з нескінченністю. Під необмеженістю в даному випадку мається на увазі відсутність "матеріальних" меж. Такий необмежений світ, проте, у певному, наприклад метричному розумінні, може виявитися скінченним, може мати скінченний об'єм, бути "замкненим у собі".
Питання про необмеженість матеріального світу - це принципове філософське питання. Якщо ми визнаємо, що матеріальний світ обмежений чимось нематеріальним, то це призведе до принципової суперечності з ма-теріалістичною точкою зору на світ, до фактичного визнання релігії.
Що ж до геометричних властивостей нашого Всесвіту, зокрема його скінченності або нескінченності, то це питання можна розв'язати лише шляхом відповідних астрономічних спостережень і досліджень.
Свого часу деякі філософи-матеріалісти намагалися пов'язувати припущення про скінченність Всесвіту з релігійними уявленнями про світ, а про нескінченність - в матеріалізмом. Однак подібна постановка питання в зовсім неправомірною. Питання про скінченність чи нескінченність Всесвіту - конкретно наукове питання. І якщо виявиться, що наш Всесвіт скінченний, це жодною мірою не суперечитиме нашим матеріалістичним уявленням.
До речі, сучасні захисники релігії аж ніяк не вважають, що можлива нескінченність Всесвіту спростовує релігію. Навіть навпаки. Характерним є висловлювання в цього приводу релігійне настроєного англійського астронома Є. Мідна: "Для створення нескінченного Всесвіту потрібен більш могутній бог, ніж для створення скінченного: аби створити простір для нескінченної три еволюційних сил, потрібен більш великий бог, ніж для того, щоб завести механізм раз і назавжди. Ми звільняємо ідею бога від дрібності, що вона була йому приписана песимістичною наукою минулого" '.
Слід зазначити, що сучасні захисники релігії за кожної зручної нагоди висувають як аргумент на користь релігійного світорозуміння релігійні висловлювання відомих учених. Хід міркувань приблизно такий: якщо вже видатні дослідники, які безпосередньо пов'язані з наукою, мають релігійні погляди, то що може переконливіше свідчити про існування бога?
Проте ми вже знаємо, що деякі особливості процесу пізнання можуть сприяти формуванню хибних, релігійних уявлень про світ, незважаючи на його фактичну матеріальну єдність. І саме цим пояснюються релігійні погляди деяких буржуазних учених, а не тим, що в про-
цесі наукових досліджень їм відкрилася "божественна істина".
Загальна теорія відносності дає точний числовий критерій замкненості простору нашого Всесвіту, що залежить від середньої густини речовини. Якщо ця густина перевищує певне критичне значення (3- І0~2д г/см3), то простір нашого Всесвіту замкнений і скінченний. У противному разі він незамкнений і нескінченний. Відповідно до астрофізичних даних, що існували до недавнього часу, середня густина оцінювалась трохи нижче або близько до критичного значення. Однак останніми роками в науковій пресі з'явилися повідомлення про те, що в елементарної частинки нейтрино, яка, як вважалося, не має маси спокою, насправді така маса є. Як гадають, ця маса приблизно в ЗО-40 тисяч разів менша від маси електрона. А якщо це так, то виявиться, що загальна маса нейтрино у Всесвіті в десятки разів перевищує масу "звичайної" речовини. Це означатиме, що середня густина набагато більша за критичну. І, отже, наш Всесвіт замкнений і скінченний, і його розширення через багато мільярдів років повинне
Loading...

 
 

Цікаве