WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Проблеми пізнання Всесвіту - Реферат

Проблеми пізнання Всесвіту - Реферат

матеріальному світі як загальну властивість матерії, що розвивається, але розумно обмежує застосування цієї загальної тези в конкретних ситуаціях, наприклад в умовах, що існують в астрономічному навколишньому світі.
А тепер повернемося ще раз до астросоціологічного парадоксу й замислимося над тим, чи існує він взагалі. Цю проблему було піддано всебічному обговоренню на Всесоюзному симпозіумі "Світоглядні й загальнонауко-ві основи проблеми пошуку позаземного розуму", що відбувся в жовтні 1987 року в м. Вільнюсі.
В яких ситуаціях можна говорити про виникнення парадоксів у науці? Очевидно, у тих випадках, коли результати спостережень вступають у суперечність або з твердо встановленими фактами, або з добре обгрунто-ваною і перевіреною на практиці науковою теорією.
Чи виконується хоч би одна з цих умов у випадку а "великим мовчанням космосу"? Як сформувався астро-соціологічний парадокс? Чому суперечить відсутність явних проявів діяльності космічних цивілізацій? Фак-там? Але їх немає! Обгрунтованій теорії, з якої однозначно випливає існування позаземних цивілізацій? Але й такої теорії теж не існує!
На чому побудовано висновок про можливість існування космічних цивілізацій? У кінцевому підсумку на так званих "експертних оцінках", пов'язаних з пошуком позаземного розуму. Такі оцінки, певна річ, спираються на дані сучасної науки, але все-таки це - лише е к-с п е р т н і оцінки, тобто суб'єктивна думка, висловлена тим чи іншим ученим.
Таким чином, "велике мовчання" космосу суперечить не фактам, не добре обгрунтованій теорії, а саме експертним оцінкам. Отже, одне "плече", один бік тієї суперечності, з якої складається астросоціологічний парадокс, у кращому разі має лише гаданий характер.
Не кращі справи і з другим боком. Адже висновок про "велике мовчання космосу" - теж припущення, що грунтується на невдачі наших спроб знайти прояви діяльності позаземних цивілізацій за допомогою спосте-режень. Але хто довів, що ці спостереження вичерпують усі можливості й не існує таких проявів діяльності розумних мешканців Всесвіту, яких ми просто не помічаємо?
Так чи можна вважати суперечність припущень парадоксом? Ніякого астросоціологічного парадоксу насправді немає - дійшли висновку учасники симпозіуму. Існує надзвичайно складна проблема, яка поки що да-
лека від розв'язання. Для песимізму немає підстав, але потрібна реальна оцінка стану речей і тих труднощів, які постали перед сучасною наукою в цій галузі досліджень.
Але чи не схоластичний спір ведеться? Чи не все одно - парадокс чи проблема? Адже і в тому, і в тому випадку потрібне дальше вивчення питання.
Спір іде далеко не безцільний - від аналізу ситуації, яка склалася, залежить організація подальших досліджень, концентрація наукових сил на тих чи інших напрямах, стратегія майбутніх пошуків. І крок від "парадоксу" до "проблеми" - вельми істотний, бо знаменує новий підхід до всього комплексу питань.
Астросоціологічний парадокс свою роль усе ж таки відіграв: він стимулював корисні обговорення і багато що допоміг прояснити. Але як би там не було, будь-який парадокс завжди е чимось конкретним, що націлює зусилля вчених на розв'язання того чи іншого порівняно вузького завдання. Зокрема, астросоціологічний парадокс викликав до життя обговорення можливих причин "мовчання космосу".
Проблема ж - щось незмірне ширше, що охоплює цілий комплекс завдань і вимагає вивчення ряду пов'язаних між собою питань, здійснення комплексних досліджень, визначення їхніх першочергових і віддалених цілей, координації зусиль різних наук.
Проблема контактів. Таким чином, не можна остаточно закреслити можливість того, що позаземні цивілізації в нашому Всесвіті все-таки існують і з часом будуть виявлені. Чи можна буде в цьому випадку обмінятися з ними інформацією, науковими знаннями, нагромадженим досвідом?
Цивілізація - це високоорганізована система, що досягла такого рівня розвитку, коли вона набуває можливості пізнавати і перетворювати навколишнє. На цій стадії така система починав створювати наукову
картину світу, свою картину світу, яка відповідає саме даній конкретній високоорганізованій системі: її властивостям, структурі, закономірностям її розвитку, умовам її існування,- конструює свій Всесвіт природодослідника, виділяв його своєю діяльністю 8 нескінченно різноманітного, невичерпного світу.
Справа в тому, що формування наукової картини світу залежить не тільки від того, яким є Всесвіт, але й від передісторії суспільної практики даної цивілізації. Картина світу відображає не всю сукупність закономір-ностей нескінченно різноманітного Всесвіту, а лише його певні сторони, певні властивості. І характер цього "зрізу" визначається не тільки внутрішньою логікою розвитку самої науки, а в першу чергу тими завданнями, які ставить перед дослідниками суспільна практика. Іншими словами, наукова картина світу має соціальний, суспільний характер. Тому наша наукова картина світу і наукова картина світу якоїсь іншої цивілізації можуть збігатися лише за тієї умови, що ця цивілізація повторила весь шлях суспільного розвитку земного людства. Проте імовірність такого збігу мізерно мала. А значить, відповідно мала й імовірність того, що дві якісь цивілізації створять однакові картини світу.
Таким чином, наша наукова картина світу і наукова картина світу іншої цивілізації можуть не тільки не збігатися, а й навіть не перетинатися. Звичайно, коли мати на увазі закони природи, то на цьому рівні наукові картини світу інших цивілізацій повинні бути більш подібними. І це дає якийсь шанс на взаєморозуміння. Проте слід врахувати, що при найоптимістичніших оцінках середня відстань між космічними цивілізаціями становить тисячі світлових років, і, отже, навіть одноразовий обмін повідомленнями між двома цивілізаціями триватиме тисячоліття.
При такому темпі обміну інформацією досягнення взаєморозуміння між двома цивілізаціями буде надзви-
чайно складним завданням, а можливо, практично й нерозв'язаним.
І все-таки певні підходи до проблеми "контакту" існують.
Припустимо, нам удасться прийняти "послання" іншої цивілізації: якийсь "текст", що складається з набору невідомих нам знаків і містить невідому нам інформацію. Чи треба говорити, якого першорядного значення набуває розшифрування закладених у ньому відомостей. Адже тільки в цьому випадку ми зможемо обгрунтовано судити про те, чого можна чекати від подальшого спілкування з цивілізацією, яка стала нашим космічним кореспондентом.
Але як розв'язати таке завдання? Як уже було зазначено, "ми" і "вони" живемо на різних світах, говоримо різними мовами, у нас немає словника для перекладу з однієї мови на іншу. До того ж нас розділяє неминучий бар'єр звичних земних уявлень. Прибезпосередньому спілкуванні ми, можливо, як-небудь і змогли б порозумітися - за допомогою жестів або різних зображень. Але як розшифрувати набір невідомих знаків, коли в нашому розпорядженні більше нічого немає?
Цікаві міркування щодо цього були висловлені на Вільнюському симпозіумі. На думку деяких учених, той самий досвід нашого земного існування, який нагромаджено людством протягом багатьох сторіч і який у психологічному відношенні перешкоджає пізнанню невідомого суспільства розумних істот, має нам і допомогти!
Річ у тому,
Loading...

 
 

Цікаве