WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Корисна інформація з астрономії (визначні дати, таблиці тощо) - Реферат

Корисна інформація з астрономії (визначні дати, таблиці тощо) - Реферат

18
318
Сатурн
29,46
378
9,539
1426
229
95,1
Уран Нептун Плутон Сонце
84,01 164,8 247,7
370 368 367
19,18 30,06 39,44
2869 4496 5900
046 1 46 1708
14,5 17,3 0,002: 333 000
1 Або 88 діб. 2 Або 225 діб.
VII. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА
Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі навколо осі й річного - навколо Сонця. Воно неоднаковепротягом доби та в одні й ті самі вечірні години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу швидко й просто встановлювати положення зір відносно горизонту для будь-якого моменту часу.
Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.
Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, а в накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнетально, повернувши її край з написом "Північ" до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба пам'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.
Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зображені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.
Радіальні лінії на карті - круги схилень. Відповідні їм години прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими через кожних 30° (третє від центра коло - небесний екватор - схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схиленням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).
Ексцентричний круг на карті - екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівнодення) .
Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, наприклад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.
VIII. НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ
Роки до н. е.
3000 Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Вавілоні та Китаї.
1100 Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).
360 Висування доводів на користь уявлень про кулястість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).
280 Початок систематичних спостережень зоряного неба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).
265 Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сонця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).
240 Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).
140-120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоряний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зоряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).
46 Запровадження в Римській імперії юліанського ка
лендаря (Созіген, Александрія).
Роки н. е.
150 Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем "Альмагеста" - відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.
1031 Визначення Біруні (Хорезм) окружності Землі.
1425 Під керівництвом Улугбека завершено будівництво на околицях Самарканда найбільшої в світі обсерваторії.
1543 Вихід у світ книги М. Коперника "Про обертання небесних сфер", в якій він утвердив геліоцентричну систему світу.
1582 Запровадження григоріанського календаря в ряді країн Європи.
1584 Вихід у світ праці Дж. Бруно "Про нескінченність, всесвіт і світи" (Італія).
1610 Початок астрономічних спостережень з телескопом (Г. Галілей, Італія).
1609-1619 Встановлено закони руху планет навколо Сонця (Й. Кеплер, Німеччина).
1632 Публікація знаменитого твору Г. Галілея "Діалог про дві найголовніші системи світу - птолемееву і коперникову", в якому він захищав геліоцентричну систему світу Коперника.
1671 -1673 Перше визначення паралакса Сонця (9,5") за спостереженнями Марса в протистоянні (Д. Кассіні, Ж. Ріше, Франція).
1687 Створено теорію тяжіння (7. Ньютон, Англія).
1705 Встановлено періодичність повернення деяких комет (Е. Галлей, Англія).
1719 Відкриття власних рухів зір (Е. Галлей, Англія).
1755 Поява праці німецького філософа /. Канта "Загальна природнича історія і теорія неба" з викладом космологічних уявлень та космогонічної гіпотези (Німеччина).
1761 Відкриття атмосфери Венери (М. В. Ломоносов, Росія).
1781 Відкриття планети Уран (В. Гершель, Англія).
1783 Відкриття руху Сонця серед зір (В. Гершель, Англія).
1794 Встановлення космічного походження метеоритів (Е. Хладні, Німеччина).
1796 Поява праці П. Лапласа "Виклад системи світу", що містила космогонічну гіпотезу (Франція).
1801 Відкриття першої малої планети - астероїда Це-рери (Д. Піацці, Італія).
1814 Описано лінії поглинання в спектрі Сонця (Й. Фра-унгофер, Німеччина).
1837-1839 Перші визначення паралакса зір (В. Я. Струве (а Ліри, 1837 р.), Росія; Ф. Бессель (61 Лебедя,
1838 р.), Німеччина; Т. Гендерсон (а Центавра,
1839 р.), Англія).
1843 Відкриття зміщення ліній у спектрах країв диска Сонця, з яких один наближається, а другий віддаляється (внаслідок обертання),- ефект Доплера (Австрія).
1846 Відкриття планети Нептун (Й. Галле, Німеччина).
1859-1862 Відкриття спектрального аналізу (Р. Бунзен, Г. Кірхгоф, Німеччина).
1860 Початок спектроскопії зір (В. Хеггінс, Англія).
1863 Перша класифікація спектрів зір (А. Секкі, Італія).
1862-1904 Дослідження фізичної природи комет, класифікація кометних хвостів (Ф. О. Бредіхін, Росія).
1868 Відкриття гелію на Сонці (Н. Локьер, Англія).
1894 Доведення метеоритного складу кілець Сатурна (А. А. Бєлопольський, Росія).
1903 Початок розробки способів польоту в світовий простір С/С. Е. Ціолковський, Росія).
1900-1910 Експериментальне доведення тиску світла на пилові частинки й гази (П. М. Лебедєв, Росія).
1905-1913 Виявлено зорі-карлики і зорі-гіганти; діаграма "спектр - світність" (Е. Герцшпрунг, Данія; Г. Рес-сел, США).
1908 Відкриття залежності "період - світність" у цефеїд (Г. Лівітт, США).
1916 Початок теоретичних досліджень внутрішньої будови зір (А. Еддінетон, Англія).
1922-1924 Теоретичне обгрунтування нестаціонарності Всесвіту (О.
Loading...

 
 

Цікаве