WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Зорі, їх утворення, розвиток і види - Реферат

Зорі, їх утворення, розвиток і види - Реферат

Реферат на тему:
Зорі, їх утворення, розвиток і види
Як народжуються зорі. Проблема зореутворення - одна з центральних у сучасній астрофізиці. Зорі - найпоширеніші у Всесвіті об'єкти, з них складаються більші структурні утворення - галактики. І питання про те, чому в різних регіонах Всесвіту речовина переважно формується саме в зорі, за яких умов і яким чином це звершується, не може не хвилювати астрономів. Тим більше, що явища, які відбуваються в процесі утворення і вмирання зір, мабуть, тісно пов'язані з найглибшими проблемами будови і еволюції матерії, зокрема з явищами, що відбуваються у світі елементарних частинок.
У сучасній астрофізиці є дві основні концепції походження зір. Одна з них, яка дістала назву "класичної", виходить з того, що зорі утворюються в процесі конденсації газу в холодних газопилових комплексах, гігантських безформних клоччастих утвореннях розмірами в багато десятків і сотень світлових років, що складаються головним чином з молекул водню. Що ж до пилинок, то вони являють собою дрібні тверді утворення, що розсіяні в космічному просторі і мають досить складну структуру, їх центральну частину становить тугоплавке силікатне чи графітове ядро, на яке намерзли забруднені льоди. Як показують спостереження міжзоряного поглинання світла, розміри таких пилинок невеликі - від 0,1 до 1 мкм.
Формування зір починається з того, що в газопиловій хмарі або в якійсь її частині розвивається так звана гравітаційна нестійкість. Іншими словами, у хмарі відбувається процес наростання збурень густини і швид-кості руху речовини, невеликих відхилень цих фізичних величин від їхніх середніх значень для даної хмари. З теорії виходить, що однорідний розподіл речовини за наявності сил тяжіння не може бути стійким. Речовина повинна розпадатися на окремі згустки. За одним з основних законів фізики будь-яка фізична система завжди прагне до такого стану, при якому її потенціальна енергія є мінімальною. При утворенні згустків і їх стисненні гравітаційна енергія переходить у кінетичну енергію речовини, що стискується, яка в свою чергу може переходити в теплову енергію і випромінюватися. Таким чином, внаслідок процесу фрагментації та утворення згустків зменшується потенціальна енергія.
Крім гравітаційної нестійкості, в процесі фрагментації газових хмар певну роль відіграє так звана термохімічна нестійкість, яка виникає внаслідок того, що швидкість утворення молекул усередині газопилового комплексу і швидкість охолодження газу за рахунок випромінювання цих молекул у радіодіапазоні відрізняються одна від одної.
У подальшому утворенні фрагменти в свою чергу діляться на ще дрібніші згустки і так доти, доки в результаті гравітаційного стиснення густина цих згустків зросте настільки, що в їх центральних частинах утво-ряться зореподібні ядра - протозорі, оточені масивними оболонками, які продовжують стискатися.
Як показують розрахунки, у тих випадках, коли маса згустка перевершує три маси Сонця, речовина оболонки вільно падає на ядро. Завдяки цьому, маса таких про-
тозір швидко збільшується, зростає їх світність. У якийсь момент випромінювання протозорі стає настільки сильним, що в результаті нагрівання оболонки і дії світлового тиску оболонка розсіюється в просторі.
Вивільнені від оболонок ядра деякий час ще продовжують стискатися і випромінювати досить значну кількість енергії, яка виділяється за рахунок гравітаційного стиснення. Температура в надрах протозорі зростає і, нарешті, стає достатньою для виникнення термоядерної реакції. Протозоря стає зорею.
Такою, якщо не вдаватися в деталі, найбільш популярною в сучасній астрофізиці є схема утворення зір з холодного газу в газопилових комплексах. Чи підтверджується вона астрономічними спостереженнями? Оскільки оболонки навколо протозір, що формуються, містять велику кількість пилу, наскрізь вони не проглядаються і це набагато утруднює спостереження початкової стадії формування зір.
Проте з розвитком радіо- і інфрачервоної астрономії з'явилася деяка можливість "зазирнути" в таємничі "зоряні колиски", оскільки пил і газ прозорі для цих електромагнітних випромінювань. У ряді районів виявлено компактні зони радіо- і інфрачервоного випромінювання, які витлумачуються прихильниками класичної концепції як зони, де містяться надзвичайно молоді зорі, яких в оптичному діапазоні спостерігати ще не можна.
Конденсаційної концепції додержують більшість сучасних астрономів. Проте ця обставина сама по собі ще не може бути остаточним доказом її справедливості. Тим більше, що таких спостережних даних, які підтвер-джували б її однозначно, поки що не існує. Ще Галілео Галілей зазначав, що в науці думка одного може виявитися правильнішою за думку тисячі. Тому зараз не можна скидати з рахунку й інші точки зору.
У всякому випадку в сучасній астрофізиці існує ще одна концепція зореутворення, яку протягом ряду років розробляє школа академіка В. А. Амбарцумяна. За назвою обсерваторії, директором якої він є, ця концепція дістала найменування бюраканської. її прихильники вважають, що зорі утворюються внаслідок розпаду на частини більш щільних, а можливо і надщільних об'єктів. Ці об'єкти можуть бути залишками тієї "первісної" речовини, з якої утворився наш Всесвіт.
На відміну од класичної концепції бюраканську у фізичному й математичному плані розроблено не так детально. Однак академік Амбарцумян вважає, що-така розробка завчасна, оскільки тут ідеться про найпотаєм-ніші космічні процеси, щодо яких у нас ще дуже мало фактів.
У спорі цих двох концепцій ідеться по суті не тільки про шлях формування зір, а й про спрямованість еволюційних процесів у Всесвіті взагалі: чи йдуть вони від розріджених станів до щільніших чи, навпаки,- від щільніших до розріджених?
Методичні міркування. Розрізняються і ті дослідницькі програми, яких додержують прихильники протиборствуючих концепцій. Тоді як "класики" вважають, що в основі розробки астрофізичної теорії має лежати метод побудови математичних і фізичних моделей, навіть за відсутності необхідної повноти спостережних даних, "бюраканці" вважають, що теорія повинна будуватися тільки на основі фактів, а до створення конкретних теоретичних моделей слід приступати лише тоді, коли дані спостережень дають змогу при побудові теорії обійтись практично без довільних додаткових припущень.
Слід зазначити, що виникнення різних, інколи протилежних напрямів у науці при розв'язанні складних фундаментальних проблем і гострих дискусій між їхніми прихильниками - цілком нормальне явище. На жаль, гострота полеміки змушує протиборствуючі сторони
повністю відкидати концепції, що протистоять їм. Проте тільки подальші дослідження можуть показати, яка точка зору ближча до істини. І дискусія про шляхи еволюційних процесів у Всесвіті не є винятком. До того ж не виключено, що в нескінченній різноманітності Всесвіту за одних умов формування нових космічних об'єктів може відбуватися конденсаційним шляхом, а за інших - бути наслідком розпаду.
Як було вже сказано,основна частина життя переважної більшості зір - це період, коли в їхніх надрах відбувається термоядерна реакція синтезу більш важких елементів з більш легких. На цьому етапі рівновага зорі підтримується рівновагою між тиском розпеченого газу в її надрах, який прагне розширити зорю, і силами тяжіння, що прагнуть її стиснути.
При цьому, якщо термоядерні реакції в надрах зорі чомусь прискорюються^ надходження тепла з її глибин до поверхні перевищує тепловіддачу в світовий простір, то температура в надрах зорі підвищується, тиск газу зростає і зоря починає розширятися. Центральна зона охолоджується, і термоядерна реакція приходить до норми. Навпаки, якщо тепловіддача в навколишній простір виявляється вищою, ніж енерговиділення, то зоря починає охолоджуватись, тиск у її надрах падав і сили тяжіння починають стискати зорю. Завдяки цьому надра зорі розігріваються, термоядерна реакція прискорюється і теплова рівновага, а водночас і баланс сил усередині зорі приходять до норми. Отже, зорі - це саморегульовані системи, створені самою природою.
Новий, по суті заключний, період в існуванні зорі настає тоді, коли її основне ядерне паливо - водень повністю вичерпується. У процесі термоядерної реакції в центральній частині зорі утворюється гелієве ядро. Потім це ядро починає стискатися, а зовнішні шари - оболонка зорі - розширятися. Зоря переходить у стадію
червоного гіганта. У її надрах в міру дальшого стискання одні термоядерні реакції заступають інші за участю
Loading...

 
 

Цікаве