WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Загальні характеристики планет. Планета Земля - Реферат

Загальні характеристики планет. Планета Земля - Реферат

Реферат на тему:
ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЛАНЕТ.
ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ
Поміж тіл, які обертаються навколо Сонця, найбільшу масу мають планети. Крім маси і розмірів, на основі спостережень астрономи вже давно встановили для більшості планет періоди їх обертання навколо осі й нахил цієї осі до площини планетної орбіти. Всі ці характеристики багато в чому визначають фізичні умови на поверхні небесних тіл. Так, розміри й маса планет визначають.силу тяжіння на поверхні, яка насамперед показує, чи може дана.планета утримувати навколо себе атмосферу. Молекули, що мають швидкість, більшу за параболічну, залишають планету. Внаслідок цього малі планети і більшість супутників планет не мають ніякої атмосфери. У не дуже масивної планети атмосфера має незначну густину; наприклад, у Марса, де сила тяжіння на поверхні менша, ніж на Землі, атмосфера більш розріджена. У планет-гігантів, прикладом яких є Юпітер, з великою силою тяжіння, атмосфери густі й містять молекулярний водень, що практично відсутній в атмосферах чотирьох найближчих до Сонця планет. Густина атмосфери та її хімічний склад визначають ступінь поглинання в ній випромінювання, яке надходить від Сонця. Температура поверхні планети залежить від її відстані до Сонця й наявності атмосфери. Обертання планети,, яка має атмосферу, сприяє вирівнюванню температур на нічній і денній півкулях.
Планети вивчають як за допомогою наземних астрономічних інструментів, установлених в обсерваторіях, так і за допомогою космічних апаратів.
Чотири найближчі до Сонця планети називаються планетами типу Землі на відміну від планет-гігантів - Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна. Планети в цих групах подібні між собою за фізичними умовами. Це явище не випадкове. Воно пов'язане з історією утворення й розвитку планет. Плутон ще мало вивчений, за розміром і масою він близький до планет земної групи.
Як відомо, відмінність у густині свідчить про різний хімічний склад і агрегатний стан речовини. Планети земної групи складаються, як і наша планета, з оксидів важких хімічних елементів (кремнію, заліза, алюмінію та інших металів і неметалів). Тому за кількістю атомів переважає кисень. Планети-гіганти складаються переважно з водню і гелію, хоч там є й ті речовини, що становлять основу планет типу Землі. На одному лише Юпітері їх більше, ніж на всіх планетах земної групи, разом узятих.
ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ
1. Будова. Численні фотографії Землі, зроблені з борту космічних апаратів (мал. 42 і 43), дають змогу побачити три основні оболонки земної кулі: атмосферу та її хмари, гідросферу і літосферу з її природним покривом. Відповідні цим оболонкам три агрегатні стани речовини - газоподібний, рідкий і твердий - звичні для нас, жителів Землі. Атмосферу має більшість планет Сонячної системи, тверда оболонка характерна для планет земної групи, супутників планет та астероїдів. Гідросфера Землі - унікальне явище в Сонячній системі, жодна інша з відомих планет її не має. Адже для того, щоб вода була в рідкому стані, потрібні певні умови температури й тиску. Вода - досить поширена хімічна сполука у Всесвіті, але на інших небесних тілах вона перебуває переважно в твердій фазі, відомій і на Землі у вигляді снігу, інею, льоду.
Процеси, що відбуваються в літосфері, хімічний склад її речовини несуть на собі сліди тих змін, які сталися протягом мільярдів років. За рахунок енергії, що виділяється при розпаді радіоактивних елементів, відбувалися розплавлення і диференціація речовини.
Мал.1. Земля над горизонтом Місяця
Мал.2. Фотографія Землі, зроблена з космосу
Внаслідок цього легкі сполуки, в основному силікати, опинилися зверху в корі, а важчі утворили центральну частину - ядро. Товщина кори дуже невелика: від 10 км під океанами до 80 км під гірськими хребтами. Радіус ядра удвічі менший від радіуса планети, а між ядром і корою міститься проміжний шар-мантія Землі, що складається з речовин більшої, ніж кора, густини.
Результати досліджень, виконаних за допомогою космічних апаратів, показали, що внутрішня будова Місяця і планет земної групи в загальних рисах така сама.
2. Атмосфера. Газова оболонка - атмосфера, що оточує Землю, містить 78 % азоту, 21 % кисню і мізерну кількість інших газів.
Нижній шар атмосфери називається тропосферою, яка досягає висоти 10- 12 км (у середніх широтах). У ній із збільшенням висоти температура спадає; вище починається стратосфера - шар постійної температури близько - 40 °С. З висоти близько 25 км температура земної атмосфери повільно зростає внаслідок поглинання ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Густина атмосфери теж зменшується з висотою. Так, на висоті близько 6 км вона в 2 раза менша, ніж біля поверхні Землі, а на висоті в сотні кілометрів у мільйони разів менша. На висоті кількох радіусів Землі, е здебільшого водень з концентрацією частинок порядку тисяч атомів в 1 см3.
У верхніх шарах земної атмосфери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонізовані шари атмосфери називаються іоносферою.
Атмосфера відбиває чи поглинає більшу частину випромінювання, що надходить до Землі з космічного простору. Наприклад, вона не пропускає рентгенівське випромінювання Сонця. Атмосфера захищає нас і від безперервного бомбардування мікрометеоритами, і від руйнівної дії космічного проміння - потоків частинок (здебільшого протонів і ядер атомів гелію), що летять з великою швидкістю.
Атмосфера відіграє найважливішу роль у тепловому балансі Землі. Видиме сонячне випромінювання може проходити крізь
неї майже не послаблюючись. Його поглинає земна поверхня, яка при цьому нагрівається і випромінює
Loading...

 
 

Цікаве