WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Створення пілотованих (пілотових) космічних станцій - Реферат

Створення пілотованих (пілотових) космічних станцій - Реферат

р.була виведена на орбіту ракетою-носієм "До" дев'ята ОКС "Салют-7" (ДОС-6 чи ДОС-5-2 чи №126) масою 18,9 т. Перигей орбіти складав 279 км.,апогей - 284 км., нахилення - 51,6 (. Станція закінчила свою роботу 7 лютого 1991 р. у 4 години за московським часом, пробувши на орбіті 3 215,34 днів (8 років і 10 місяців) і забезпечивши кілька пілотованих польотів загальною тривалістю 1 075 доби. Перший екіпаж на станцію доставив КК "Союз Т-5".
3. Пілотована космічна станція третього покоління
Автоматичні космічні станції першого і другого покоління АКС "Алмаз"
Космічні радіолокаційні комплекси розроблялися в КБ В.Н. Челомея на базі ОПС "Алмаз". Ці АКС 11Ф668 з бортовим радіолокатором під кодовою назвою "До" минулому розроблені Нпомаш. Маса АКС складала 18,55 т.
Одинадцята орбітальна станція (перша АКС) "Алмаз" була доставлена на Байконур у липні 1981 р., але в грудні міністр оборони Д.Ф. Устинов заборонив запуск і розпорядився припинити всі роботи в даній області.
Після смерті в грудні 1984 р. Устинова і Челомея новому генеральному конструктору НПОМАШ Г. Єфремову в 1985 р. вдалося обґрунтувати необхідність проведення робіт зі створення автоматичних станцій зондування Землі.
Дванадцята орбітальна станція (друга АКС) "Алмаз-Т(-К)" під серійним № 303 пройшла всі передстартові іспити на Байконуру в другій половині 1986 р., але при запуску загинула при вибуху її ракетоносія "Протон" 29 листопада 1986 р.
Чотирнадцята орбітальна станція (четверта АКС, резервний апарат) "Алмаз-Т" була виведена на орбіту ракетою-носієм "Протон" 25 липня 1987 р. за назвою "Космос-1870", і 734 дня працювала на орбіті з перигеєм у 263 км., апогеєм у 278 км., і нахиленням 71,9(. Це час роботи був забезпечений 1 350 кг. бортового запасу палива (нессиметричного диметилгідразину і чотирьохокису азоту); корекції орбіти проводилися кожні 10-12 днів. Станція була оснащена всепогодної РЛС із синтезованою апертурою (яка працювала на частоті 3 Ггц ((=10 см) з потужністю імпульсу 190 квт), що зробила кілька тисяч знімків з не дуже високим розрішенням 25-30 м. (роздільна здатність аналогічної американської системи "Лакросс" складала 1-3 м.). АКС була призначена для вирішення оборонних задач і при бічному огляді охоплювала територію до 78о широти. Правда, РЛС працювала усього по 10 хв. За виток, причому тільки 20% інформації записувалося. АКС працювала до 29 липня 1989 р.
П'ятнадцята орбітальна станція (п'ята АКС, предексплуатаційна) "Алмаз-1" була виведена на орбіту носієм-ракетою-носієм "Протон" 31 березня 1991 р. Перигей орбіти складав 337 км., апогей - 351 км., нахилення - 72,7(. Станція була оснащена новим всепогодної РЛК високого розрішення "Екор-А" із РЛС бічного огляду з дозволом 10-15 м. і радіометричною системою "Омега СК" з дозволом 10-30 км. у різних діапазонах частот. Смуга огляду складала 600 км. АКС була призначена для рішення оборонних задач, але налагодження комерційного поширення за рубежем його радіолокаційних знімків указує на поступове відмовлення від розвідувального застосування системи. Ретрансляція на Землю здійснювалася безпосередньо і через 2 геостаціонарних супутника. АКС працювала до 17 жовтня 1992 р.
Шістнадцята орбітальна станція (шоста АКС) "Алмаз-1В" оснащена 3-х діапазонної РЛС для комплексного зондування Землі зі здатністю, що дозволяє, 5-7 метрів, і датчиками оптичного й інфрачервоного спостереження з дозволом до 2,5 метрів у денний час. АКС призначена для рішення оборонних задач.
4. Пілотовані станції четвертого покоління
Інформація про навколообрітну станцію "Мир-2" з'являлася в пресі дуже суперечлива. Відомо кілька можливих варіантів як дизайну, так і концепції "Мир-2". На 38-м конгресі ИАФ у Монреале в 1987 р. був продемонстрований проект "Мир-2". ББ сімнадцятої ОКС "Мир-2" передбачалося вивести на орбіту носієм-ракетою-носієм "Протон" у 1996 р. і зібрати всю станцію в 1996-2000 р. ББ виготовлявся на ЗиХе, у КБ "Салют" і НПО "Енергія". Передбачалося, що після виведення його на орбіту повинна була відбутися його стикування з ОС "Мир". Потім передбачалося за допомогою маніпулятора МТКК "Буран" перестикувати на "Мир-2" 2-3 модулі зі станції "Мир", після чого декількома ТК "Прогресс-М" утопити інші модулі "Мир" в океані. Для монтажу "Мир-2" передбачалося зробити близько 30 виходів у космос. Екіпаж станції передбачався в 9 чоловік, а нахилення орбіти - 65.
У складі станції передбачалися наступні модулі:
1.базовий блок ББ. У статті головного ведучого конструктора КБ "Салют" Ю.П. Корнілова з'явилося деяке представлення по ОКС "Мир-2" у представленні 1981 р.: головною задачею запуску "Полюса" (див. вище матеріал про АКС "Скіф-дм") "... стала перевірка принципів створення космічного апарата 100-тонного класу, виведеного РН "Енергія" (тобто з асиметричним розташуванням), адже надалі передбачалася розробка нової довгострокової орбітальної станції "Мир-2" з використанням таких модулів". Таким чином, є всі підстави припускати, що в одному з проектів центральним блоком "Мир-2" повинна була стати 100-тонна конструкція;
2.перший додатковий службовий;
3.другий додатковий службовий;
4.службовий;
5.біотехнологічний;
6.перший дослідницький;
7.другий дослідницький;
8.технологічний;
9.модуль для ІПРЗ.
10.ферма - консоль з перетином 3х3 або 5х5 метрів.
На ній повинні були установити рухові установки, сонячні батареї, радіатори і концентратори, наукову апаратуру. Цю ферму передбачалося запустити РН "Енергія".
Сонячні концентратори являли собою параболічні чаші, спрямовані постійно на Сонце. У випадку відсутності джерела світла в поле зору цього пристрою, підключався свого роду акумулятор, який заповнював втрати.
Запуск окремих компонентів ОКС "Мир-2" передбачалося робити за допомогою РН "Протон" і МТТК "Буран". На перших етапах створення ОКС передбачалося використовувати КК "Союз-тм" і "Прогресс-М".
Проект "Мир-2" був припинений через фінансових труднощів. Глава РКА Юрій Коптівши і глава корпорації "Енергія" Юрій Семенов запропонували новий і цілком змінений варіант ОКС "Мир-2". Він одержав умовну назву "Мир-1.5". Цей проект був запропонований для участі в проекті МОКС - пілотованої станції четвертого покоління "Альфа".
Список використаної літератури
1. Семенов Ю.П. Ракетно-космічна корпорація "Енергія" імені С.П. Корольова. 1946-1996. М., 1995.
2. Тарасенко М.В. Військові аспекти радянської космонавтики. М., 1992.
3. Катастрофа "Союзу-11". // Вісник Повітряного Флоту. 1996. №6. С.56-57. Корнілов Ю.П. Невідомий "Полюс". // Земля і Всесвіт. 1992. №4. С.18-23.
4. Петраков В. Від "Салюту" до "Альфи". // Вісник Повітряного флоту. 1997. №1. С.56-59.
5. Шишов В.С. Орбітальні станції: ідея і її втілення. // Земля і Всесвіт. 1993. №3. С.3-10.
Loading...

 
 

Цікаве