WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Освоєння космосу. Проблеми освоєння космосу - Реферат

Освоєння космосу. Проблеми освоєння космосу - Реферат

ширша. Вони дістають дедалі більшого застосування як увиробництві, так і в побуті (медицина, дослідження резервних можливостей людини, радіотехніка, телебачення і т. д.).
Отже, можна говорити про два дуже важливі аспекти освоєння космосу. З одного боку,- це процес залучення космічних явищ у сферу практичної діяльності людини, а з другого - космізація земного виробництва, а якоюсь мірою і самого життя людей.
2. Історичні особливості освоєння космосу
Досить повчально простежити, як змінювалася тактика сучасної церкви щодо освоєння людиною космосу, змінювалася в міру того, як космонавтика розвивалася і перетворювалася на один з найважливіших напрямів практичної діяльності людей.
З давніх-давен релігійні погляди на світ були нерозривно пов'язані з уявленнями про божественну природу неба - "царства небесного". Захисники релігії докладали величезних зусиль, щоб захистити "небесні сфери" від посягань (хай навіть мислених) простих смертних. Адже, за релігійним ученням, вознесения на небо - доля лише святих і праведних.
У Ленінграді в Петропавлівській фортеці над Петровськими ворітьми зберігся символічний барельєф, що ілюструє одну з повчальних релігійних легенд. Якийсь волхв на ім'я Симон, злетів на саморобних крилах до самої верхівки палацу імператора Нерона. Здавалося, перед сміливцем уже відкрився шлях угору, в небесне царство. Але шлях йому заступив апостол Петро, який угледів у вчинку волхва диявольське діяння. Зухвалець був скинутий назад на землю і розбився.
Розвиток авіації завдав відчутного удару по релігійним уявленням про божественну природу неба. Та лишався ще космос. І захисники релігії твердили, що вже туди дороги людині немає.
Але незабаром космічні польоти стали здійсненим фактом, який неможливо було заперечувати навіть найпереконанішим і найфанатичнішим послідовникам релігійного світогляду. На перших порах деякі захисники релігії, наприклад, одна з італійських католицьких газет, виступили навіть з протестами проти запуску радянських штучних супутників Землі. На їхню думку, людина не тільки не повинна була проникати в священні небеса, а навіть не сміє й помислити про це. А в Західній Німеччині богослови серйозно обговорювали питання про те, чи допустимо людині залишати Землю і чи не завадять супутники своїм рухом... ангелам.
Розгубленість служителів церкви в зв'язку з успішним здійсненням штурму космосу добре відобразив у своїй заяві один католицький богослов. "Християнська церква,- писав він,- ще не оправилася від удару, який Коперник завдав її уявленню про світ... А тепер загриміли, як розбиті черепки, останні рештки тієї "світобудови", яка зводилася працею людських поколінь протягом тисяч років... Людина не може більше з надією позирати угору, в небо, бо там кружляють нові предмети, зроблені рукою людини. Потойбічний світ перемістився".
Подібну думку висловило в одній із своїх передач радіо Ватікану: "Розвиток техніки, здійснюваний людськими руками, має в собі величезну небезпеку: людина може подумати, що саме вона творець, що все створене на Землі її руками - справа тільки її розуму і рук. Але людина не творець: вона відкриває лише те, що доступно їй і на що вказує їй господь бог".
Однак розгубленість служителів релігії досить швидко минулася, і церква ще раз продемонструвала своє вміння змінювати тактику, пристосовуватися до різних ситуацій.
"Це божа рука,- писала італійська католицька газета "Темпо" ("Час"),-запалила нові зірки, божа рука, що діє в серці і розумі кожної людини... Господь відвідує також і несвідомих людей, які думають, що вони атеїсти, а насправді є лише знаряддям виконання божих вказівок і накреслень".
Незважаючи ні на що - зберегти віру! Такий головний девіз служителів церкви. Це дуже добре висловив папа Павло VI ще тоді, коли був міланським архієпископом кардиналом Монтіні: "Нова зоряна панорама, що відкрилася перед людиною, ще більше закликає її до виконання головного закону свого існування - до вихваляння гучним голосом величі бога".
Теоретичну базу під висловлювання такого роду спробував підвести боннський католицький професор X. Дольх (до речі, один з колишніх асистентів видатного фізика-теоретика, одного з творців квантової механіки В. Гейзенберга).
"З виходом людини в космос,- писав він,- повинна стати більш переконливою основоположна християнська ідея, згідно з якою бог дає перетворюване людиною буття". "Щоб зрозуміти й вловити божественну мелодію космосу,- стверджував далі Дольх,- однієї науки недосить. Для цього потрібен синтез науки, філософії і теології".
Одним словом, людські дії, що мають метою освоєння космосу,- така головна думка католицьких богословів,- це виконання божественного наказу. А висновок такий: незважаючи на величезні досягнення сучасної науки і техніки, людина продовжує залишатися зовсім незначною перед обличчям велетенського Всесвіту, створеного богом, перед обличчям божественної могутності.
3. Основні напрями використання космосу
Світова практика вже має численні приклади використання космосу. Найяскравіше це проявляється у прогнозах погоди і розширенні можливостей телебачення та зв'язку. Лише три супутники, розміщені відпо-відним чином, дають змогу кожному жителеві Землі в будь-який час з'єднатися з якою завгодно точкою на будь-якому континенті незалежно від часового поясу. Це свідчить, що сам процес освоєння космосу сприяє посиленню глобалізації в сучасному світі.
Отже, космічні держави мають набагато кращі умови для свого розвитку, зокрема для створення нових енергетичних систем на базі космі-чних сонячних електростанцій (КСЕС).
Такі станції доцільно розміщувати на екваторіальній орбіті, де кутова швидкість оберту космічного об'єкта дорівнює кутовій швидкості оберту Землі, що дає змогу зафіксувати об'єкт над певною точкою екватора і спостерігати за ним як за нерухомим. Висота розміщення КСЕС повинна становити 36 тис. км, оскільки ефективність генерації сонячної енергії на цій висоті в десять разів більша, ніж на поверхні Землі. Передавання енергії на Землю з такої станції можливе у надвисокочастотному діапазоні за допомогою лазерів. Для цього знадобляться сонячні панелі площею 50 км 2 і вагою майже 50 тис. тонн. Для доставки такої станції на відповідну орбіту потрібні ракетоносії надзвичайно великої потужності. Проте можливості космічної геліоенергетики практично невичерпні, до того ж вона абсолютно екологічно чиста.
Країни, територія яких простягається за полярне коло, стикаються з багатьма економічними і соціальними проблемами в період полярної ночі. Важко жити і працювати в умовах штучного освітлення навіть удень. Розроблено проект, реалізація якого дасть змогу спрямувати з космосу на територію, де панує ніч, сонячне освітлення. Для цього на космічному кораблі потрібно "підвісити" кілька гігантських дзеркал, які "ловитимуть" сонячне світло і спрямовуватимуть його на певну територію.
4. Проблеми освоєння космосу
Глобальною
Loading...

 
 

Цікаве