WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Галілео Галілей. Будова й склад комет - Реферат

Галілео Галілей. Будова й склад комет - Реферат

групи, залежно від величини відштовхуючого прискорення.
Іноді в кометах спостерігаються незвичайні промені, що виходять під різними кутами з ядра й утворюють у сукупності променистий хвіст; галоси, що становлятьсобою систему концентричних кілець, які розширюються; стискальні оболонки, тобто поява декількох оболонок, які постійно рухаються до ядра; хмарні утворення; омегоподібні вигини хвостів, що з'являються при неоднорідності сонячного вітру та ін. У головах комет спостерігаються нестандартні спалахи яскравості, пов'язані з посиленням короткохвильової радіації і корпускулярних потоків; поділ ядер на вторинні фрагменти.
Сучасні дослідження комет
З маси відомих комет найбільш вивченою вважається комета Галлея. Перші згадки про неї містяться в записах Давнього Вавилона і датуються 164 і 87 pp. до н. є. Рухаючись по своїй еліптичній орбіті навколо Сонця до внутрішньої частини Сонячної системи, комета Галлея пролітає повз Землю кожні 70-80 років. Особливо значущим для вчених був прохід комети поблизу Землі в березні 1986 р., тому що на зустріч із нею вийшли космічні зонди (європейський, японські й радянські), що пройшли на відстані 8,9 і 8 тис. км від її ядра з метою проаналізувати гази й пил у безпосередній близькості від комети і сфотографувати її ядро. У той час ще не було технічної можливості здійснити посадку на ядро комети, тому що занадто великою була швидкість зустрічі - 78 км/с. Небезпечно було навіть пролітати на занадто близькій відстані від неї, тому що кометний пил міг зруйнувати космічний апарат. Відстань прольоту була обрана з урахуванням кількісних характеристик комети. Використовувалося два підходи: дистанційні вимірювання за допомогою оптичних приладів і прямі вимірювання речовини (газу й пилу), що залишає ядро, перетинаючи траєкторію руху апарата.
Телевізійна зйомка комети показала, що ядро являє собою монолітне тіло неправильної, у вигляді ядра арахісу, форми, із розмірами великої осі в 14 км і в поперечнику - близько 7 км, масою приблизно 100 млрд т і густиною досить пухкої речовини 0,1-0,3 г/см5. Пил, що його підхоплював газ, викидався могутніми струменями з ядра і летів у простір по спіралі, що пояснюється обертанням ядра (із періодом обертання 7,4 доби) навколо своєї довгої осі. Прилади встановили, що поверхня ядра чорна (відбивна здатність досить низька, менше 5%) і гаряча (приблизно 100 000°С). Темне забарвлення ядра пояснюється наявністю в ньому складних молекул, що складаються з Гідрогену, Карбону, Нітрогену й Оксигену, які утворюють темні вуглеводневі полімеризовані речовини. Проби показали, що газ, який безпосередньо виділився з комети Галлея, складається з водяної пари (80%), монооксиду карбону (10%), діоксиду карбону (3%), метану (2%), аміаку (1,5%) і ціанистоводневої кислоти (0,1%).
Найбільш цікавими подіями за останні кілька років стали: поява комети Хей ла-Боппа і падіння комети Шумахера-Леві 9 на Юпітер.
У 1996 році відбулася одна цікава подія. Американський астроном-любитель Чак Шрамек опублікував фотографію комети Хейла-Боппа, на якій чітко було видно яскравий білий об'єкт невідомого походження, трохи приплюснутой по горизонталі. Розміри об'єкта в кілька разів перевищували розміри Землі. Офіційні наукові представники оголосили знімок Шрамека підробкою, а самого астронома містифікатором, але самі не дали жодного зрозумілого пояснення природи цього явища. 23 липня, за повідомленнями преси, ядро комети розділилося навпіл. Попередній аналіз показав, що друге "ядро" - зоря на задньому плані, але наступні знімки спростували це припущення. Через якийсь час "ядра" знову об'єдналися і комета набула первісного вигляду. Цей феномен також залишився без пояснень представників наукових кіл.
Другою подією недавнього минулого (4 липня 1994 р.) стало падіння корот-коперіодичної комети Шумахера-Леві 9 на Юпітер. У липні 1992 року в результаті зближення з Юпітером ядро комети розділилося на фрагменти, які згодом зіштовхнулися з планетою-гігантом. У зв'язку з тим, що зіткнення відбувалися на нічному боці Юпітера, астрономи могли спостерігати тільки спалахи, відбиті супутниками планети. На Юпітер упало 20 кометних уламків. Аналіз показав, що діаметр фрагментів був вельми різнокаліберним: від одного до декількох кілометрів.
Учені стверджують, що розпад комети на частини - надзвичайно рідкісна подія, захоплення комети Юпітером - ще більш феноменальне явище, а зіткнення великої комети з планетою розцінюється як екстраординарна космічна подія.
Нещодавно американськими вченими були зроблені розрахунки, де була вичислена ситуація падіння комети радіусом 1 км на Землю. Підрахунки показали, що такий катаклізм буде смертельним для людства, тому що в повітря піднімуться тонни пилу, пиловий стовп закриє доступ сонячному світлу й теплу. При падінні комети в океані утвориться гігантське цунамі, пройде ряд руйнівних землетрусів. Тут можна згадати гіпотезу, за якою причиною вимирання динозаврів було саме падіння великої комети або астероїда. У штаті Арізона, наприклад, існує кратер діаметром 1219 м, що утворився після падіння метеорита, діаметр якого був близько 60 метрів. Вибух, що відбувся в результаті зіткнення, був неймовірної потужності, за підрахунками, він був еквівалентний вибухові 15 млн т тринітротолуолу. Ще одна подія, яка відбулася на території Росії в 1908 році, - падіння Тунгуського об'єкта. Імовірно, це також був метеорит, що залишив кратер діаметром близько 100 м. Відомо, наприклад, і те, що Земля Двічі на рік проходить крізь метеорний потік комети Галлея, тому в атмосфері нашої планети виникають метеорні дощі: Оріоніди в жовтні й Аквариди в травні. Метеорні потоки мають, звичайно, принципову відмінність від метеоритної речовини. Вони являють собою пухкі грудочки пилу, що розпадаються на дуже великих висотах при входженні в атмосферу. Тому сьогодні наукові лабораторії працюють над створенням системи раннього виявлення, знищення або відхилення великих космічних тіл, що проходять повз нашу планету, щоб хоч якоюсь мірою надати безпеку мешканцям планети Земля.
З усього вищесказаного видно, що, незважаючи на ретельне вивчення і теоретичні викладення, комети містять у собі ще чимало загадок. Немає ніяких гарантій, що жодна з "хвостатих" красунь не становить реальної небезпеки для нашої планети. Але будемо сподіватися, що до моменту справжньої небезпеки вчені вже будуть готові зустріти "гостю" при повному озброєнні. До того ж прогрес у цій області не стоїть на місці, і незабаром, будемо сподіватися, земляни стануть свідками посадки космічних апаратів на кометне ядро. Комети поки що не становлять практичного інтересу, але їх вивчення допоможе зрозуміти основи й причини їхнього утворення. Можливо, що комети складаються з первісного матеріалу й у такий спосіб відбивають умови, що мали місце при виникненні Сонячної системи, ось чому їх вивчення є таким важливим.
Loading...

 
 

Цікаве