WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Галілео Галілей - Реферат

Галілео Галілей - Реферат

площина", у якій здійснюється рівномірний рух тіла, виявляється в кінцевому рахунку рівнобіжною до земної поверхні. Не можна уявити собі такий рух, який би вічно відбувався по прямій лінії: Земля й планети рухаються навколо Сонця по кругових орбітах без видимого впливу на них яких-небудь зовнішніх сил, тому здійснюваний ними круговий рух слід, за Галілеєм, вважати природним.
Відкриття Кеплером законів руху планет навколо Сонця і галілеївське філософське значення законів механіки перевернули всі колишні уявлення про будову Сонячної системи. Вони дали суворо математичне трактування поняття закономірності, що споконвічно ґрунтувалося на елементах антропоморфізму й міфології, поставивши, таким чином, це поняття на фізичний грунт. Своїми працями Кеплер і Галілей вперше в історії розвитку людського пізнання надали поняттю закону природи власне науковий зміст. Галілей, у свою чергу, показав, що для підтримання сили руху наявність сили необов'язкова, що тіла можуть одночасно здійснювати рухи різних видів, що падаючі тіла зазнають однакового прискорення незалежно від їхньої ваги і що вакуум усе-таки існує.
Якщо говорити про поєднання Галілеєм релігійних поглядів із науковими розробками, то необхідно зазначити, що вчений, використовуючи теорію двоїстої істини, рішучевідокремлював науку від релігії, що зовсім не влаштовувало церкву. У зв'язку з тим, що основний предмет науки - це природа і людина, Галілей стверджував, що природа повинна вивчатися за допомогою математики й дослідів. Церква ж пропагувала "благочестя й послух", вивчення природи за допомогою Біблії. Виходячи зі своїх ідей, а в основному з ідеї про нескінченність Всесвіту, Галілей висунув глибоку гносеологічну ідею про нескінченність процесу пізнання істини. У такий спосіб він вступив у конфлікт зі схоластично-догматичними уявленнями про непорушність положень "божественної істини", виступив проти Арістотеля та інших "отців схоластики".
Галілей негативно ставився до схоластичної, силогістичної логіки. Він стверджував, що традиційна логіка придатна для виправлення логічно недосконалих думок і не здатна призводити до відкриття нових істин, а отже, і до винаходу нових речей. Адже справді наукова методологія повинна сприяти відкриттю нових істин. Не будемо стверджувати, що Галілей був єдиним подібним дослідником природи своєї епохи, але заслуга його полягає саме в тому, що він розробив принципи наукового дослідження природи, про які мріяв Леонардо да Вінчі. Якщо переважна більшість мислителів епохи Відродження, які підкреслювали значення досліду в пізнанні природи, мали на увазі елементарне спостереження її явищ, пасивне сприйняття їх, то Галілей, на відміну від них, вивчав природу, планомірно проводив досліди, у яких ніби ставив питання, що цікавили його, і, відповідно, одержував на них відповіді.
При дослідженні природи вчений, за Галілеєм, повинен користуватися резолютивним і композитивним методами, тобто використовувати аналітику й дедукцію. Дедукцію він розуміє не як просту силогістику, цілком прийнятну і для схоластики, а як шлях математичного обчислення фактів, що цікавлять ученого. Чимало мислителів "побратимів" тієї епохи, відроджуючи античні традиції піфагореїзму, мріяли про таке обчислення, але тільки Галілей зміг поставити його на науковий грунт. Учений показав величезне значення кількісного аналізу, точного визначення кількісних відносин при вивченні явищ природи. У такий спосіб він знайшов наукову точку дотику дослідно-індуктивного й абстрактно-дедуктивного способів дослідження природи, що дає можливість пов'язати абстрактне наукове мислення з конкретним сприйняттям явищ і процесів природи.
Однак розроблена Галілеєм наукова методологія мала в основному односторонньо аналітичний характер. Вона була пов'язана зі специфікою власне наукового пізнання, що починається зі з'ясування найпростішої форми руху матерії - з переміщення тіл у просторі, досліджуваного механікою. Матерію Галілей уявляв як цілком реальну, тілесну субстанцію, що має корпускулярну структуру. Він відроджував тут погляди античних атомістів. Але на відміну від них, Галілей тісно погоджував атомістичне тлумачення природи з математикою й механікою. Галілей зазначав, що Книгу природи неможливо зрозуміти, якщо не опанувати її математичну мову, знаки якої несуть трикутники, кола та інші математичні фігури.
Механістичне розуміння природи не пояснює її нескінченного якісного різноманіття, тому Галілей (спираючись на Демокріта) першим розвинув положення про суб'єктивність кольору, запаху, звуку і т. ін. Він, на відміну від поглядів натурфілософів, які приписували природі не тільки об'єктивні якості, але й натхненність, розглядав частинки матерії як частинки, яким властива певна форма й величина, що займають певне місце в просторі, можуть рухатися або перебувати в спокої, але при цьому вони не мають ані кольору, ані смаку, ані запаху. Звідси випливало, що всі почуттєві якості виникають лише в суб'єкта, який їх сприймає.
Прагнучи пояснити будову Всесвіту, Галілей стверджував, що Бог, який колись створив світ, помістив Сонце в центрі світу, а планетам надав руху у напрямках до Сонця, змінивши в певній точці їхній прямий шлях на круговий. На цьому діяльність Бога в роботах ученого закінчувалася, далі природа виробила свої власні об'єктивні закономірності, вивченням яких і займався Галілей.
Таким чином, у новий час Галілей одним із перших сформулював деїстичний погляд на природу. Цього погляду дотримувалася потім більшість передових мислителів XVII-XVIII ст. Науково-філософська діяльність Галілея поклала початок новому етапові розвитку філософської думки в Європі - механістичному й метафізичному матеріалізму XVII-XVIII ст.
Loading...

 
 

Цікаве