WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст. - Реферат

Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст. - Реферат


Реферат на тему:
Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст.
План.
1) Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази.
2) Основні проекти . Видатні українські вчені - ракетобудівники.
3) Список використаної літератури.
Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази.
Становлення космічної галузі України почалося в 1937 році зі створення в Харківському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г. Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під Харковом.
У 1951 році за рішенням Радянського Уряду великий автомобільний завод, що будується в Дніпропетровську, був перетворений у завод № 586 для виробництва радянських ракет Р-1. Для реалізації проекту по створенню ракети Р-12 з новими бойовими якостями в 1954 році на території заводу було створене самостійне Особливе конструкторське бюро, головним конструктором якого був призначений Михайло Янгель.
На початку 60-х років був успішно довершений період зародження вітчизняного космічного апаратобудування. Створено могутню наукову, матеріально-технічну і виробничу базу, здатна здійснювати розробку і виготовлення в експлуатаційних варіантах космічної техніки різних класів. Використання для цих запусків, що малася в ракетних військах стратегічного призначення полігонної і командно-вимірювальної бази, що серійно виготовлялися засобів виведення, добре підготовлених фахівців-ракетників і спеціально створених військових частин, цілком себе виправдало.
Розвиток ракетної промисловості на Україні диктувалося, в основному, наявністю науково-виробничої бази на сході України (Дніпропетровськ, Харків, Запорожжя) і виникненням нового технічного напрямку, що забезпечує експлуатацію ракетних систем в умовах бойових підрозділів Радянської Армії (висококиплячі компоненти палива, схема тандем, що забезпечує укриття ракети в шахтних позиціях, автономна система керування й ін.).
Прилади варіанта ЗКА виготовлялися з дотриманням спеціальних вимог, що були спрямовані на забезпечення їхньої високої якості і надійності. Слід зазначити, що, починаючи з цих перших комплектів у варіанті ЗКА, у наступні роки колективом ПО "Комунар" була виготовлена апаратура бортових СУ і наземного ИПЕО для всіх ракет, якими в період з 1961 р. дотепер вироблялися всі запуски кораблів "Схід", "Схід" і "Союз" з космонавтами на борті, а також усіх ИСЗ, що виводилися на орбіти РН 8ДО72 і її наступними модифікаціями. У 1966 році завод № 586 був перейменований у Південний машинобудівний завод, а конструкторське бюро № 586 - у конструкторське бюро "Південне". В подальшому вони відігравали неаби-яку роль в становленні галузі.
Основні проекти . Видатні українські вчені - ракетобудівники.
Українські підприємства й організації "Комунар", "Арсенал", "Моноліт", Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року. У 1957 році на базі бойової ракети Р-12 була створена космічна ракета-носій "Космос", що була в експлуатації до 1977 року. З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів. 12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств "Комунар" і "Арсенал", вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна. Діяльність конструкторського бюро "Південне" у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів "Метеор" і "Стріла". У 1962 році ракета-носій "Космос" вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм "Космос" на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник "Космічна стріла". З 1965 року в конструкторському бюро "Південне" почалися роботи зі створення серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових досліджень.
У середині 60-х років завод і конструкторське бюро "Південне" почали розробку космічних ракет-носіїв "Циклон" на базі бойових міжконтинентальних ракет Р-36. У 1969 році з ініціативи конструкторського бюро "Південне" по створенню і реалізації міжнародної космічної програми "Інтеркосмос" відбулося виведення на орбіту першого супутника - "Інтеркосмос-1". У рамках співробітництва з Французьким космічним центром років були здійснені запуски наукових супутників серії "Ореол", створеними конструкторським бюро "Південне" і Южмашем.
Наприкінці 60-х років конструкторське бюро "Південне" початок розробку автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і Сонце.
Конструкторське бюро "Південне" і виробниче об'єднання "Южмаш" разом з партнерами реалізували унікальний проекту "Морський старт" по створенню ракетно-космічного комплексу з однойменною назвою.
Державним конструкторським бюро "Південне" у кооперації з російськими й українськими підприємствами було створено космічний ракетний комплексу "Дніпро" на базі міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (SS-18 "Сатана" по класифікації НАТО).
На конструкторській ниві працювали такі винахідники як Корольов Сергій Павлович, якому належить розробка стратегічної ракети Р-11М з ядерною бойовою частиною, та модифікував (Р-11ФМ) її для встановлення на підводних човнах, Кондратюк Юрій Васильович розрахунки якого були використані американцями для польоту і посадки на Місяці у проекті "Аполлон", Олександр Ігнатійович Шаргей, що розробив метод гальмування корабля в атмосфері актуальний і до нашого часу, а також Кибальчич Микола Іванович проект космічної капсули якого став прототипом для сучасних космічних кораблів, Костянтин Едуардович Ціолковський що першим висунув проект рідинно-паливних прискорювачів для виходу на земну орбіту, а також Михайло Янгель, Володимиир Челомей, що працювали в цій галузі. Як бачимо, внесок українських вчених у розвиток світової космонавтики є досить солідним і багатим.
Використана література:
1. Ковалець І.М. Україна і космос. - К., 2002.
2. Космонавтика. Мала енциклопедія. - М., 1989.
3. Історія радянської космонавтики. - М., 1990.
4. Історія науки і техніки СРСР. - К., 1986.
5. Новітняісторія. Підручник. - К., 1998.
6. Технічна енциклопедія. - М., 1983.
7. Космос сьогодні і вчора. - М., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве