WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Значення праць К.Е. Ціолковського для розвитку космонавтики - Реферат

Значення праць К.Е. Ціолковського для розвитку космонавтики - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Значення праць К.Е. Ціолковського для розвитку космонавтики
?
Ми називаємо Ціолковського батьком космонавтики. Космічні польоти та дирижаблебудування були основними проблемами, яким він присвятив усе свою життя. Та говорити про Ціолковського лише як про батька космонавтики - це збіднити його внесок у сучасну науку й техніку.
Візьмемо атомістику - наріжний камінь багатьох наук. Повторюючи (можливо, і не знаючи цього) геніальну думку про невичерпність атома, Ціолковський відзначає в 1925 році: Щільний і неподільний атом Лукреція і Лавуазьє виявився міфом. Напевно, елемент атома - електрон - виявиться таким самим міфом". У 1929 році він ще категоричніший: Свідомість та історія наук нам кажуть, що наш атом так само складний, як планета чи Сонце". І уточнює 1931 року: "Атом є цілий Всесвіт, і він так само складний, як космос".
Ще не народилася астроботаніка, ще десятиліття треба чекати дослідів з синтезу складних органічних молекул в умовах міжзоряного середовища, а Ціолковський переконано обстоює ідею різноманітності фор життя у Всесвіті. Всесвітньовідомий італієць професор Петруччі був ще чорнооким хлопчиною, коли Ціолковський висунув ідею поза утробного розвитку зародка в штучній матці. З тріском розламувались на очах у публіки на іподромі легкі. Схожі на етажерки літачки, а Ціолковський писав у 1911 році: "Аероплан буде найбезпечнішим засобом пересування" (До речі, він перший запропонував колеса, що "висуваються знизу корпуса", на півтора десятка років випередивши створення першого колісного шасі в літаку братів Райт). Наче здогадуючись про майбутнє відкриття лазера, він ставив інженерне завдання нинінього дня: космічний зв'язок за допомогою "паралельного пучка електромагнітних променів з невеликою довжиною хвилі, електричних або навіть світлових..." Не було жодної обчислювально-лічильної машини. Та й потреби життя не змушували ще хапатися за рятівну силу числових абстракцій, а Ціолковський передбачав: "...математика проникне в усі галузі знань".
Такі приклади можна було б наводити ще і ще, дивуючись широті кругозору та інтересів цієї незвичайної людини. Коли ж говорити про різноманітні галузі знань, пов'язані із дослідженням космічного простору, то подив не може не перерости в захоплення.
Ціолковського хвилює невагомість, цілі сторінки присвячує він описові світу без тяжіння. Не так давно я говорив із Борисом Єгоровим - космічним лікарем "Восхода". Він заклопотаний сьогодні тим самим: невагомість ще може піднести неприємні сюрпризи...
Тільки у 1919 році після довгих блукань по редакціях побачила світ фантастична повість Ціолковського "Поза землею". Прочитайте її, за радянського часу вона перевидавалась багато разів, а потім перечитайте газетні звіти про політ Павла Бєляєва, про прогулянку в космосі Олексія Леонова. Чи велика різниця? Хіба що замість теперішнього фала у Ціолковського був звичайний ланцюжок...
"...Тільки з часу застосування реактивних приладів почнеться наша велика ера в астрономії - епоха пильнішого вивчення неба", - читаю в Ціолковського в "Дослідженні снігових просторів реактивними приладами".
Ціолковський пропонує установлювати в гарячому потоці газів спеціальні графічні керма - через багато років Вернер фон Браун робить такі керма на своїх "Фау-2" - надшвидкісній зброї гітлерівського рейх.
Ціолковський радив мандрувати в космосі "або в особливому одязі, в якому є апарати для дихання. Або в самих помешканнях, відірваних від загальної їхньої маси", -читай - у ракетних капсулах, - перед вами скафандри Єлисєєва і Хрунова, перед вами місячний модуль американського корабля "Аполлон".
Ну, а якщо не торкатися цих технічних деталей, то ідеї штучного супутника землі, багатоступеневої ракети, ракетного двигуна, що працює на рідині, і двигуна, в якому використовується ядерний розпад, - все це ідеї, теж висунуті Ціолковським.
Як же так сталося, що глухий з дитинства, по суті самоук, книжник, у світличці маленького будиночка, далеко від університетів та інститутів, надзвичайно скромний шкільний учитель раптом дав людству такий урок геніального наукового передбачення?
Надзвичайна повага до своєї праці. Усвідомлення потрібності, важливості і значення своєї роботи. Відмов і негативних відгуків, які Ціолковський мав на свої статі, вистачило б на десятьох. Їх було ю цілком досить, щоб ті десятеро закинули всі свої проекти. А Ціолковський не закинув: "...Ми, навчені історією, мусимо бути мужні і не припиняти своєї діяльності через невдачі, - писав він. - Треба шукати їхні причини і усувати їх". Це не декларація, так він і жив.
При зовнішній забарності, майже хворобливій сором'язливості, він був стійкий і незвичайно мужній. Юнаком, розкритикувавши визнаний всіма "вічний двигун" він став на шлях війни з лжеавторитетами. У своїй переконаності він не боявся видаватися смішним - чудова риса, що у дорослих людей трапляється дуже рідко. Обивателі давилися зі сміху, дивлячись на вчителя, який обдував і вітряну погоду на даху свої моделі чи дивився на зорі у підзорну трубу. Він терпів усі ці глузування, гидкий поговір вузьколобих не міг забруднити, затуманити його переконання.
У нього абсолютно розкуте мислення. Він не боявся мріяти, і масштаби його уявних побудов не лякали його. Він не пригинався у своїх мріях, не боявся, що вони вдаряться об низьку стелю його калузької світлички. Людина будь-що мусить перебороти земне тяжіння і мати в запасі простір хоча б сонячної системи". Я підкреслив слово, у якому ясно вчувається - на менше він не згоден!
Незаперечно відомо: Ейнштейн знав про роботи Ціолковського. Цікавився ними. Та й не лише Ейнштейн. Серед піонерів космонавтики знаходили ми ім'я німця Германа Роберта. Ціолковський листувався з Обертом та його помічником, російським інженером Шершевським, посилав їм книги, висловлював свої думки про їхні плани. Листи Шершевського в Калугу схожі на звіти."...Я шкодую, що не раніше 1925 року почув про вас, - писав Оберт у 1929 році, - тоді, знаючи ваші чудові роботи (1903 р.), я напевно в моїх теперішніх успіхах пішов би куди далі і обійшовся б без моєї марної праці", - це цілковите визнання першості російського вченого.
Годдард не знав про Ціолковського (а Ціолковський - про Годдарда) теж дуже довго і випустив свої перші праці з реактивної техніки на початку двадцятих років. Про це чиказький журнал "Office appliances" писав у 1928 році: "...Методи професора Годдарда дуже схожі на ті, що Ціолковський запропонував на 20 років раніше".
Оглядаючи наше зоряне минуле, розумієш, як багато в нього тяжкої праці і яка заслужена його всесвітня слава. В Калузі повісив космічний вік свій календар. В цьому багато невідомих до певного часу червоних днів. І не раз здивовано і вдячно вклониться людство маленькому будиночкові біля Оки, коли давно стихлий скрип пера в калузькій світлиці відгукнеться луною нових громів Байконура.
Loading...

 
 

Цікаве