WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Марс - Реферат

Марс - Реферат

вкриті снігом. Принаймні визначені температури полярних шапок (-100°С) геть відкидають гіпотезу про вуглекислий склад цих утворень. Адже при такій температурі на Марсі СО не може затвердіти. Виходячи з швидкості зменшення полярних шапок (15-20 км за добу) під час марсіанської весни в певній півкулі і беручи до уваги те, що Марс одержує від Сонця в 2,3 раза менше тепла, ніж Земля, ми повинні зробити висновок про незначну товщину сніжного шару на Марсі (кілька, сантиметрів).
На початку весни в тій чи іншій півкулі Марса полярна шапка займає площу близько30 млн. км2. В цей період на протилежній півкулі шапка має мінімальний розмір. Деяка кількість кристаликів замерзлої води в цей час знаходиться в атмосфері планети. Коли врахувати всі ці запаси, то виявляється, що загальний об'єм води на Марсі становить близько 1000 куб. км.
Температура кипіння води, в умовах низького атмосферного тиску на Марсі, не перевищує 20-30°С. Обчислення кількості води в атмосфері Марса показали, що наш рожевий сусіда дуже .бідний на атмосферну вологу - близько 10 мк рівномірно розподіленої по всій поверхні, водяної плівки.
Спостереження показали що, кількість води в атмосфері Марса еквівалентні 40 мк води.
Літо і зима на планеті
Кут нахилу осі обертання Марса до площин орбіти, становить 64?05?, а тому на Марсі, як і на Землі, відбуваються зміни пір року. Але, оскільки марсіанський рік майже вдвічі довший, ніж земний (686,98 земних діб), то й сезони там тривають надзвичайно довго.
В літній для ПІВНІЧНОЇ півкулі Землі період (в липні) наша планета найбільше віддалена від Сонця (152 млн. км), а в зимовий (січень) - найменше (147 млн. км). Різниця- 4 млн. км - незначна, а тому літо в північній та південній півкулях майже однаково тепле. Для Марса ж ця різниця становить 43 млн. км, а тому інтенсивність сонячного опромінювання планети змінюється майже в 1,5 раза. Через це клімат у північній та південній півкулях Марса помітно відрізняється. Літо південної півкулі жаркіше за літо північної, а зима північної півкулі-тепліша, ніж зима південної.
В міру танення полярної шапки поступово темнішають марсіанські моря. Причому швидкість поширення хвилі потемніння виявилась досить великою. Деяку схожість з марсіанським спектром, мають лист лілеї Agapanthus та кактус. На думку експериментаторів, ці рослини заслуговують на особливу увагу ще й з іншого боку. Виявилось, що ці екземпляри мають захисну оболонку, що перешкоджає випаровуванню вологи. Така захисна мембрана може бути істотним фактором для марсіанської рослинності, коли прийняти до уваги особливості біології Марса.
У питанні про життя на Марсі з давніх часів велику роль відводили марсіанським "каналам". За останній час астрономи, користуючись потужними, телескопам довели, що ці утворення дійсно існують на поверхні Марса у великій кількості і ширина їх досягає багатьох десятків кілометрів. Нічого іншого, крім Їх об'єктивного: існування, про канали ми не знаємо. Проблему канал можна розв'язати лише шляхом фотографування поверхні Марса за допомогою космічних ракет з невеликої відстані.
Насамперед згадаймо про відомі всьому світові дослідження, що їх протягом кількох років виконував видатний радянський астрофізик - засновник так званої астроботаніки - Г. Л. Тихов.
Вчений був упевнений, що темні ділянки марсіанської поверхні так (звані "моря") вкриті рослинністю і, виходячи з цього, прагнув до наукового пояснення того спостережуваного факту, що "моря" Марса в спектрі відбитого ними сонячного світла не дають особливостей, характерних для земних рослин-відсутність смуг поглинання хлорофілу в червоній ділянці спектра, значне загальне вбирання інфрачервоної радіації.
Марс зблизька
В листопаді 1962 та 1964 рр. радянські космічні апарати "Марс-1" та "Зонд-2" полетіли назустріч загадці, посилаючи на Землю з величезних далей ледве чутні радіосигнали. 28 листопада 1964 р. з мису Кеннеді в бік Марса стартувала американська космічна станція "Марінер-4". Після 7,5 місяця перебування в "погоні" за Марсом, подолавши відстань близько 550 млн. км, станція пролетіла на відстані близько 10 тис. км від поверхні Марса і сфотографувала з різних положень поверхню нашого загадкового рожевого сусіда.
Рис. 1. Одна з фотографій Марса, одержаних "Марінером-4" з відстані
12,5 тис. км (розміри нижнього кратера зліва близько 12 мк).
Майже за З0 хв. "Марінер-4" одержав 22 фотознімки окремих ділянок марсіанської поверхні (рис, 1), починаючи з відстані близько 17000 км від поверхні планети. 14 липня 1965р. фотографування Марса було закінчено, потім кожний знімок протягом 8,5 год передавався на Землю. За 10 днів роботу по передачі всіх фотознімків Марса з борту станції "Марінер-4" було закінчено,
Великий кратер внизу має діаметр понад 30 км. "Марінер-4" сфотографував близько 1 % поверхні Марса, і на всіх фотознімках разом налічується понад 70 кратерів різних розмірів - від 6 до 200 км. Марсіанські кратери, як і місячні, мають вали висотою до 100 м та глибину в кілька сот метрів. Зовнішні схили залів мають середній нахил по відношенню до горизонтальної площини близько 10°.
Отже, наявність на поверхні Марса величезної кількості кратерів значних розмірів є однією з особливостей цієї планети, що відрізняє її від нашої Землі.
Марс, що дуже ненадійно "одягнений" в розріджену атмосферну оболонку, протягом віків мандрує навколо Сонця саме там, де кількість астероїдів значно більша, ніж поблизу орбіти Землі. Між орбітами Марса та Юпітера спостерігається підвищена скупченість астероїдів.
Рік тому американський астроном Уіппл вказував на те, що поверхня Марса завдяки його близькості до поясу астероїдів повинна бути вкрита вибоїнами метеоритного походження. Отже, "Марінер-4" підтвердив це припущення вченого.
Слід зауважити, що значна кількість великих кратерів на Марсі свідчить про їх давнє утворення. Адже вони виникли як результат зіткнення з Марсом космічних тіл великих розмірів, а це, як відомо, явище досить рідкісне, навіть незважаючи на близькість поясу астероїдів. Вік кратерів, мабуть, близький до 2-3 млрд. років. Отже, зробити висновок, що атмосфера Марса і раніше не була набагато щільнішою, ніж зараз. Крім того, на Марсі, можливо, і не було кількості води, достатньої для утворення струмків, бо в противному разі давно утворені кратери повинні були б зруйнуватись. Все це наводить на думку, що протягом дуже й дуже тривалого часу на Марсі не було умов, сприятливих для виникнення життя.
Атмосферний тиск, що за останній час визначали в 10- 20 мм рт. ст., за вимірюванням "Марінера-4" зменшився вдвічі. І все ж остаточно вважати Марі мертвим ми не маємо досить підстав.
Loading...

 
 

Цікаве