WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Наша галактика - Реферат

Наша галактика - Реферат

еволюційних етапів того класу космічних об'єктів, що нас цікавить.
Застосовуючи подібний спосіб, ми замінюємо порівняння різних послідовних станів одного й того самого об'єкта порівнянням кількох об'єктів даного типу, що перебувають у різних станах.
Другий шлях - безпосереднє спостереження. Як ми уже відзначали внаслідок скінченності швидкості поширення електромагнітних хвиль ми спостерігаємо різні космічні об'єкти у різному минулому. Чим далі від Землі розташоване те чи інше небесне тіло, тим віддаленіший від нас у часі його стан ми спостерігаємо. Таким чином, приймаючи електромагнітні випромінювання, що приходять до нас з відстаней у кілька мільярдів світлових років, ми здобуваємо можливість безпосередньо спостерігати події, що відбувалися на ранніх етапах існування нашого Всесвіту. Саме таку інформацію приносить реліктове випромінювання, що виникло через кілька сот тисяч років після початку розширення Всесвіту.
Сучасні гігантські телескопи і радіотелескопи охоплюють спостереженнями колосальний район простору радіусом близько 10-12 млрд. св. років. Тим самим, ми безпосередньо зазираємо на 10-12 млрд. років у минуле Всесвіту.
Нарешті, є ще один шлях пізнання минулих станів матерії. Справа в тому, що у природі існує два типи космічних цивілізацій настільки зливається з природними космічними процесами, що збоку її стає важко відрізнити від них.
Іншими словами, нам, може, тільки здається, що космос "мовчить". Ми можемо не помічати проявів життя і розуму у Всесвіті, які насправді існують і е важливими факторами еволюції космосу, тому, що давно включили ці фактори у свою природничонаукову картину світу.
Не можна відкидати і ту обставину, що ми не спостерігаємо у Всесвіті й ніякої астроінженерної діяльності космічних цивілізацій. Це теж необхідно пояснити. От одне з припущень: усі космічні цивілізації, що розташовані у доступному нашим спостереженням районі простору, перебувають на нижчому рівні науки, техніки й технології, ніж земне людство. Або інша гіпотеза: по-ваземні цивілізації з якоїсь причини ретельно приховують від нас, а можливо, і одна від одної своє існування, спеціально маскуються. Можливе також ще одне пояснення, дещо образливе для нас: "ми" не викликаємо у "них" будь-якого інтересу - з одного боку, нічого не можемо "їм" дати, а 8 другого - і нічим не загрожуємо. А втім, подібне "пояснення", як неважко побачити, вступав в явну суперечність з міркуваннями, висловленими раніше.
З подібними міркуваннями можна погоджуватися або не погоджуватися, але питання залишається відкритим. А реальний стан речей такий: позаземні цивілізації поки що не виявлені й перспектива їх відкриття в доступному для огляду майбутньому в дуже і дуже проблематичною.
Методичні міркування. Розглянемо питання про те, чи не суперечить припущення про одиничність земної цивілізації у Всесвіті нашим діалектико-матеріалістичним уявленням про світ. Чи не в воно своєрідною поступкою релігії?
Ідея поширеності розумного життя у Всесвіті тривалий час висувалася передовими умами людства на противагу релігійній ідеї виключності Землі, нібито створеної богом спеціально для людини, яка е вінцем божественного творіння. Можна, зокрема, нагадати, що в довгому списку звинувачень у єресі, пред'явленому Джордано Бруно священною інквізицією, фігурувало й обвинувачення в поширенні ідеї множинності населених світів.
Але, по-перше, сучасні богослови зайняли досить гнучку позицію: можливу поширеність розумного життя у Всесвіті вони намагаються тлумачити як доказ божественної могутності. А, по-друге, у припущенні про унікальність земного життя немає нічого релігійного чи ідеалістичного. Якою б не виявилася насправді реальна дійсність - чи то поширене розумне життя у Всесвіті чи земна цивілізація єдина - наші матеріалістичні уявлення про світ від цього не можуть постраждати. Адже, як відомо, матеріалізм визнав природу такою, якою вона є.
У принципі не виключено, що земна цивілізація - це тільки початок. Що ж до інших космічних тіл, то розуму, а можливо, й життю на них ще тільки судилося виникнути. Нарешті, як зазначалося, йдеться про можливу унікальність життя і розуму земного типу. Сучасна наука не тільки не заперечує, а підкреслює закономірність виникнення високоорганізованих систем у матеріальному світі як загальну властивість матерії, що розвивається, але розумно обмежує застосування цієї загальної тези в конкретних ситуаціях, наприклад в умовах, що існують в астрономічному навколишньому світі.
А тепер повернемося ще раз до астросоціологічного парадоксу й замислимося над тим, чи існує він взагалі. Цю проблему було піддано всебічному обговоренню на Всесоюзному симпозіумі "Світоглядні й загальнонауко-ві основи проблеми пошуку позаземного розуму", що відбувся в жовтні 1987 року в м. Вільнюсі.
В яких ситуаціях можна говорити про виникнення парадоксів у науці? Очевидно, у тих випадках, коли результати спостережень вступають у суперечність або з твердо встановленими фактами, або з добре обгрунтованою і перевіреною на практиці науковою теорією.
Чи виконується хоч би одна з цих умов у випадку а "великим мовчанням космосу"? Як сформувався астро-соціологічний парадокс? Чому суперечить відсутність явних проявів діяльності космічних цивілізацій? Фактам? Але їх немає! Обгрунтованій теорії, з якої однозначно випливає існування позаземних цивілізацій? Але й такої теорії теж не існує!
На чому побудовано висновок про можливість існування космічних цивілізацій? У кінцевому підсумку на так званих "експертних оцінках", пов'язаних з пошуком позаземного розуму. Такі оцінки, певна річ, спираються на дані сучасної науки, але все-таки це - лише е к-с п е р т н і оцінки, тобто суб'єктивна думка, висловлена тим чи іншим ученим.
Таким чином, "велике мовчання" космосу суперечить не фактам, не добре обгрунтованій теорії, а саме експертним оцінкам. Отже, одне "плече", один бік тієї суперечності, з якої складається астросоціологічний парадокс, у кращому разі має лише гаданий характер.
Не кращі справи і з другимбоком. Адже висновок про "велике мовчання космосу" - теж припущення, що грунтується на невдачі наших спроб знайти прояви діяльності позаземних цивілізацій за допомогою спостережень. Але хто довів, що ці спостереження вичерпують усі можливості й не існує таких проявів діяльності розумних мешканців Всесвіту, яких ми просто не помічаємо?
Так чи можна вважати суперечність припущень парадоксом? Ніякого астросоціологічного парадоксу насправді немає - дійшли висновку учасники симпозіуму. Існує надзвичайно складна проблема, яка поки що да-
лека від розв'язання. Для песимізму немає підстав, але потрібна реальна оцінка стану речей і тих труднощів, які постали перед сучасною наукою в цій галузі досліджень.
Але чи не схоластичний спір ведеться? Чи не все одно - парадокс чи проблема? Адже і в тому, і в тому випадку потрібне дальше вивчення питання.
Спір іде далеко не безцільний - від аналізу ситуації, яка склалася, залежить організація подальших досліджень, концентрація наукових сил на тих чи інших напрямах, стратегія майбутніх пошуків. І крок від "парадоксу" до "проблеми" - вельми істотний, бо знаменує новий підхід до всього комплексу питань.
Астросоціологічний парадокс свою роль усе ж таки відіграв: він стимулював корисні обговорення і багато
Loading...

 
 

Цікаве