WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАстрономія та Авіація → Астрономічна наука і передбачення. Боротьба за науковий світогляд - Реферат

Астрономічна наука і передбачення. Боротьба за науковий світогляд - Реферат

завершилося навіть і тепер. Але з цього часу пішоввелетенськими кроками також і розвиток наук, який посилювався, якщо можна так висловитись, пропорціо-нально квадратові віддалі (в часі) від свого вихідного пункту" 2.
Значення наукової революції Коперника не вичерпується, однак, тим, що вона звела нашу Землю на становище рядової планети Сонячної системи і тим самим завдала надзвичайно сильного удару по релігійній картині світу.
Розкривши позірний, ілюзорний характер видимого добового руху небесних світил і петлеподібних переміщень планет, Коперник тим самим утвердив у науці
надзвичайно важливий методологічний принцип: "Світ може бути не таким, яким ми його безпосередньо спостерігаємо".
Стало ясно, що ототожнення безпосередньо спостережуваного в реальною дійсністю без ретельної всебічної перевірки може призвести до неправильних, перекручених уявлень про навколишній світ.
Методичні міркування. При вивченні розділу програми, присвяченого боротьбі за науковий світогляд, дуже важливо загострити увагу учнів на тому, що ситуації, за яких спостережувані явища мають ілюзорний харак-тер, при вивченні космічних процесів зустрічаються досить часто. І тому робити ті чи інші висновки про властивості реального світу безпосередньо з результатів спостережень треба з великою обережністю. Такі дії завжди мають у собі потенційну небезпеку помилково сприйняти видиме за дійсне, і тим самим сприяти виникненню тих чи інших помилок.
Від Коперника до Ньютона. Вчення Коперника стало могутнім поштовхом до визволення свідомості людей від церковно-релігійних уявлень про світобудову. У нього з'явилися послідовники, які чимало зробили як для пропаганди і поширення цього вчення, так і для його по-дальшого розвитку.
Одним з них був італійський мислитель Джордано Бруно, пристрасний борець проти схоластичної філософії. В багатьох своїх висловлюваннях про нескінченність світобудови, множинність населених світів, єдність законів природи Бруно піднімався до істинного матеріалізму. Таким чином, Бруно багато в чому пішов далі Коперника, вчення якого було пов'язане з уявленням про нерухомість Сонця, його центральне положення в світобудові та існування сфери нерухомих зірок, яка обмежує Всесвіт.
Неоціненний внесок у розвиток природознавства й звільнення його від середньовічної схоластики зробив
Галілео Галідей. Він першим став систематично вводити в науку експеримент, а також математичне й геометричне моделювання явищ природи. Його телескопічні спостереження і зроблені завдяки їм відкриття стали переконливим підтвердженням основних положень вчення Коперника.
Одним з головних досягнень Галілея було відкриття принципу інерції, що заклало основи класичної механіки.
Вивчаючи рух планет навколо Сонця, Кеплер шукав силу, яка "підштовхує" ці небесні тіла і не дає їм зупинитися.
Після відкриття принципу інерції стало ясно, що шукати треба силу, яка перетворює рівномірний прямолінійний рух планет у криволінійний. Закон дії цієї сили - сили тяжіння - відкрив Ісаак Ньютон.
Церква і наука. Вчення Коперника завдало першого відчутного удару по релігійному світогляду. І справа була не тільки в тому, що руйнувалася релігійна картина світу. Руйнувалися уявлення, які церква оголосила абсолютною непогрішимою істиною. А це не могло не викликати сумніви у непогрішимості й інших релігійних догм. Почався процес поступового ослаблення релігійної влади над умами людей, вивільнення мас від впливу релігійного світогляду.
Подальший розвиток науки, різноманітні практичні застосування наукових знань зумовили те, що наукові уявлення набирали дедалі більшого авторитету серед широких кіл людей. У світлі наукових даних релігійні уявлення про світ виглядали дедалі менш обгрунтованими і дедалі наївнішими.
Як же розвивалися "стосунки" між церквою і наукою від середньовіччя до наших днів? Внаслідок діяльності Коперника, Бруно і Галілея церква вже в середні віки була змушена певним чином переглянути свої позиції. А в подальшому зміна історичних умов не раз змушувала захисників релігії пристосовуватися до нових обставин. Особливо чітко цей процес пристосування можна простежити на прикладі католицької церкви.
Минає два сторіччя, настає XIX вік. Нова капіталістична формація завойовує провідні позиції в суспільстві, зростає й роль науки. Католицька церква не може ігнорувати цю обставину. І на І Ватіканському соборі у 1869-1870 pp. було проголошено тезу про можливість пізнання бога природним світлом розуму через пізнання сучасного світу. Але на той час це була ще не стільки спроба зблизити релігію з наукою, скільки відображення прагнення церкви нейтралізувати атеїстичне значення наукових відкриттів, запобігти їхньому впливу на уми людей. Тому настійливо повторювалося, що не слід покладати особливо великі надії на людський розум, і всіляко підкреслювалось, що наука не повинна вступати у суперечність з істинами віри, а лише сприяти їх обгрунтуванню.
XX сторіччя з його стрімким соціальним і науково-технічним прогресом знову істотно змінило обстановку в світі. Авторитет релігії почав падати, сфера її впливу неухильно зменшувалася. І це знову не могло не позначитися на діяльності церкви, зокрема на її ставленні до науки і наукового прогресу.
Успіхи природознавства в XX сторіччі змусили, наприклад, католицьку церкву зробити нові кроки по шляху "зближення" з наукою. Теоретичною основою сучасного католицизму є томізм - учення християнського теолога XIII сторіччя Фоми Аквінського про гармонію між вірою і знанням. Виходячи з цього вчення, яке твердить, що у релігії і в науки нібито спільне джерело - божественний розум, його сучасні прихильники намагаються узгодити релігійну віру з науковими знаннями про світ.
"Сучасний фідеїзм зовсім не відкидає науки,- писав свого часу Феєрбах,- він відкидає тільки "надмірні претензії" науки, саме, претензію на об'єктивну істину".
Католицька церква створила в країнах Західної Європи спеціальні астрономічні обсерваторії, обладнані відповідним устаткуванням. Учені ченці проводили багатогодинні спостереження, робили астрономічні відкриття. Серед них ми можемо зустріти імена відомих астрономів. У більшості своїх висловлювань ці католицькі вчені прагнули показати, начебто результати дослідження Всесвіту не тільки не підривають віри в бога, а, навпаки, підтверджують правоту релігійних поглядів.
Проте надії керівників католицької церкви не справдились. Досягнення природознавства за останні десятиріччя не тільки не привели до ідеї бога, а, навпаки, переконливо свідчили на користь матеріальної єдності світу. Всі спроби прямого витлумачення тих чи інших наукових результатів у релігійному дусі не витримували і не витримують скільки-небудь серйозної критики. Ця обставина, а також обстановка в світі, що змінилася, змусили II Ватіканський собор, який відбувся в 1962 - 1965 pp., зробити ще один крок назустріч науці.
Було урочисто заявлено, що церква позитивно оцінює науковий прогрес і віднині не зазіхатиме на
Loading...

 
 

Цікаве