WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Образ Євгенiя Рафаловича - представника покривджених у повiстi Iвана Франка "Перехреснi стежки" - Реферат

Образ Євгенiя Рафаловича - представника покривджених у повiстi Iвана Франка "Перехреснi стежки" - Реферат

Образ Євгенiя Рафаловича - представника покривджених у повiстi Iвана Франка "Перехреснi стежки"

Iван Франко у своїй творчостi часто звертався до зображення селян i робiтникiв, якi через об'єктивнi i суб'єктивнi причини ставали провiдниками народних заворушень. У повiстi "Перехреснi стежки" письменник виписав образ iнтелiгента, головною метою якого було покласти своє життя на жертовник щастя людського.

Саме з цiєю метою адвокат Євгенiй Рафалович пiсля закiнчення унiверситету приїжджає в невеличке повiтове мiстечко працювати на благо селян. I сама повiсть розпочинається сценою успiшного закiнчення захисту адвокатом селян, котрим загрожувала тюрма за "аграрний бунт". Бiльше того, Рафалович повiв справу так, що у селян зародила ся надiя вiдiбрати через суд самочинно захопленi помiщиком пасовись ка. Зразу ж зав'язується конфлiкт: боротьба мiж селянами i симпатизуючим цьому класу адвокатом та землевласниками.

Хоч "матадори" мiста, в якому жив i працював Рафалович, м'яко натякали, що нiяких заворушень не потрiбно в повiтi, однак адвокат повiв свою справу рiшучо i безкомпромiсно.

Рафалович боляче сприймав контрасти, що впадали в око при порiвняннi життя людей в хатi i в кам'яницi. Вiн бачив причини страшного убозтва села, бачив ворогiв села, якi живляться його соками. Адвокатовi часто траплялися у процесi роботи темнi картини селянського життя, i це змушувало його замислитися над шляхами допомоги нещасним людям. Його думки нiби кристалiзувалися в реченнi-зiтханнi: "Ах, як багато працi потрiбно!"

Ця праця стала для нього справою життя, заради якої вiн принiс у жертву навiть особисте щастя.

Рафалович вирiшив спочатку полiпшити економiчне становище селян, поширити їхню економiчну органiзацiю, а потiм вчити їх полiтичної свiдомостi.

Подання скарг до прокуратури i надсилання статей до газети нiчого не дали, i Рафалович вирiшив органiзувати селян на масовi виступи проти своїх визискувачiв. Розгортаючи полiтичну дiяльнiсть на селi, адвокат "мав таке почуття, що пiдсаджує свої плечi пiд високу i важку кам'яну гору з намiром зрушити її з мiсця. Вiн знав, що се праця страшенна, довга i важка, але сказав собi в душi: "Все одно! Мушу двигнути!"

Рафалович вирiшив провести селян через життєву школу, вирiшуючи проблему в комплексi: розвивати людей одночасно i економiчно, i полiтично, i власне просвiтительськими методами. Євгенiй прагнув розвинути в народi почуття солiдарностi. Але це страшенно важко. Прикладом цьому може служити зустрiч iз селянином, який заблукав у лiсi i не мiг потрапити до свого села. Ця зустрiч набула в головi Рафаловича символiчного значення: "Чи ж се не символ усього нашого народа?" А слова адвоката: "Хто то вкаже тобi дорогу, хто пiдведе тебе, мiй бiдний народе?" становлять iдейну основу повiстi.

Щоб рельєфнiше, драматичнiше зобразити дiяльнiсть головного героя, автор повiстi вводить у твiр любовну сюжетну лiнiю. Виявляється, що вже десять рокiв Рафалович носить у серцi "незагоєну рану". Сталося розлучення Євгенiя iз своєю коханою Регiною Твардовською. Рафалович дiзнався про примусове одруження його коханої з якимось чоловiком. Пiсля тяжких страждань Євгенiй поїхав в невелике мiсто, де окунувся в роботу. Вiн так i не одружився.

Рафалович не знав, що в мiстi, куди вiн переїхав працювати, i живе його колишня кохана, тепер уже жiнка судового чиновника Стальського.

Сцени зустрiчей Євгенiя i Регiни пройнятi глибокими емоцiями i лiризмом. Рафалович хотiв навiть забрати Регiну i клявся покинути полiтичну дiяльнiсть. Регiна повелася достойно: вона розумiла, що це лише порив адвоката i цим вiн собi лише зашкодить. I справдi, сам Євгенiй через мить каявся в сказаному.

Хоч Регiна вже давно жiнка iншого чоловiка, вона весь час пам'ятала про свою велику любов i у вiдповiдальний момент вирiшила допомогти адвокату: вiддати саквояжик iз своїми коштовностями для орга-нiзацiї полiтичної дiяльностi.

Незважаючи на численнi перепони повiтового начальства, Рафалович досяг мети - скликав вiче. Але тут же органiзатор був схоплений за нiбито ним вчинений злочин. Адвокат заспокоює всiх присутнiх: "Не падайте духом! Робiть своє, щоб нашi вороги не тiшилися з нашого занепаду..."

Невдовзi адвокат був на свободi завдяки спростуванню злочинних фактiв, i вiн подав заяву на скликання нового вiча.

На цьому письменник закiнчує повiсть, залишаючи сюжет вiдкритим, спрямованим на майбутнє. Бо зрозумiло: основнi подiї розгортатимуться за межами цього твору.

Loading...

 
 

Цікаве