WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → "Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства - Реферат

"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства - Реферат

"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства

I. П. Котляревський - основоположник нової української лiтерату ри. Вiн першим заговорив справдi народною українською мовою про народ i прекрасно змальовував характер українцiв, їх погляди на життя та їх побут як в лiрико-драматичних творах, так i в гумористично -сатиричних ("Наталка Полавка", "Москаль-чарiвник", "Енеїда").

Поема "Енеїда" - травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори, у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи. Котляревський, розповiдаючи про пригоди троянцiв, вiдтворює характери, побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можна назвати енциклопедiєю українознавства.

З опису пекла i раю ми дiзнаємося про типовий склад тогочасного українського суспiльства:

Були невiрнi й християни, Були пани i мужики, Була тут шляхта i мiщани, ...Були i штатськi, i воєннi, Були i панськi, i казеннi, Були миряни i попи.

Зi згадуваних у текстi поеми подiй легко довiдатися про окремi моменти з iсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що "при Шведчинi я дiвовала", а "татарва як набiгала, то я вже замужем була".

Зi скульптурно-живописною виразнiстю вiдображує I. Котляревський зовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козаки постають такими, якими вони були як за внутрiшнiми особливостями характеру - самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiдну землю, але часом i п'яницями та бешкетниками, - так i за зовнiшнiстю:

Щоб голови всi обголяли, Чуприни довгi оставляли, А ус в пiвлiкоть би торчав... Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська: Так славнiї полки козацькi, Лубненський, Гадяцький, Полтавський, В шапках, було, як мак, цвiтуть. Пошили синi всiм жупани, Наспiд же бiлiї каптани, - Щоб був козак, а не мугир.

Говорить письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, у неминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi - несправедливi пани, здирники).

Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад, найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!).

Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:

Кугикали все пiсеньок: Козацьких, гарних, запорiзьких... Про Сагайдачного спiвали, Либонь, спiвали i про Сiч...

А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнi музичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо.

Фольклор - невiд'ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемi вiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи, Аматi - скатерку-самобранку, Лавiнiї - килим-самольот, Сивiлла має хатинку "на нiжцi курячiй".

Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв'я та приказки ("i все на ус собi мотала", "не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзь прожогом перший в воду", "хто чим багат, то тим i рад"), сталi епiтети i "крилатi вислови" з народної мови ("кричав, як в мартi кiт", "бiсикiв пускать", "аж поза вухами лящало", "нiхо з уст пари не пускав").

Пророцтва, ворожiння, прокльони - це теж частина народної творчостi. Ось як Дiдона проклинає Енея:

Нехай тобi присниться бiс! З твоїми сучими синами, Щоб враг побрав вас всiх гульвiс, Щоб нi горiли, нi болiли, На чистому щоб поколiли...

Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшнього менталiтету.

Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отi досвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:

I у панаса грати стала... Тут iншi журавля скакали, А хто од дудочки потiв. I в хрещика, i в горюдуба, Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута. В хлюста, в пари, в вiзка iграли I дамки по столу совали...

Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Адже далеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або "квачi, помела, макогони", якими користуються герої поеми. Зображується i посуд - полив'янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували: "барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки". Згадується i про вживання лiкарняних рослин.

Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi "транспортнi засоби": берлини, дормези, ридвани, портшези, перекладнi.

А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так у Дiдони вживали:

...Свинячу голову до хрiну I локшину на перемiну, Потiм з пiдливою iндик; На закуску кулiш i кашу, Лемiшку, зубцi, путрю, квашу, Iз маком медовий шулик. I кубками пили слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирiвець, Горiлку просту i калганку.

Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна:

В червонiй юпочцi баєвiй, В запасцi гарнiй фаналевiй, В стьожках, в намистi...

Еней одягає "штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку, пояс з каламайки, i чорний шовковий платок". Так само змальо-ваний в українському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, що править кiньми Венери.

Отже, у творi Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопе дичне зображення українського життя, перед нами постають картини минулого нашої вiтчизни, образи предкiв. I дивуєшся талантовi письменника, його глибокому знанню i розумiнню життя народу.

Loading...

 
 

Цікаве