WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → "Так нiхто не кохав" (художнє вираження iнтимних почуттiв у лiричних творах Володимира Сосюри) - Реферат

"Так нiхто не кохав" (художнє вираження iнтимних почуттiв у лiричних творах Володимира Сосюри) - Реферат

"Так нiхто не кохав" (художнє вираження iнтимних почуттiв у лiричних творах Володимира Сосюри)

Цього року я вперше пiзнав глибину поезiї Володимира Сосюри, хоч, зiзнаюсь, читав його вiршi i ранiше. Але це були поодинокi випадки, тому i не запам'ятовувалися цi вiршi надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, i сьогоднi я вже сприймаю Сосюринi рядки як вiдверту сповiдь близького друга. У них - безмежний свiт В. Сосюри, який був поетом незвичайної щиростi i правдивостi, який не вмiв кривити душею нi перед iншими, нi перед собою.

Я переконаний, що кожний, хто уважно вчитається у схвильованi рядки, побачить у них саме свого Сосюру. Мене ж вразила його iнтимна лiрика - цей гiмн людським почуттям:

Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт Лиш приходить подiбне кохання. В день такий розцвiтає весна на землi I земля убирається зрання...

Поет розкриває перед нами ту гаму почуттiв, що розквiтли в серцi закоханого юнака. I ми йому вiримо, бо вiдчуваємо, як i нашого серця торкається весна на пробудженiй землi; усе оживає в той час, коли народжується кохання. За образом весни ми бачимо образ коханої з щасливими очима, якi бентежать i глибоко западають в душу героя.

Але кохання буває не тiльки романтично-святковим, i Сосюра нам доводить це, вiдтворюючи у своїх поезiях широку гаму людських почувань - радiсних, сумних, драматичних. Вiн виразно показує зародження кохання, його розквiт, розпач гiркого розчарування i навiть зраду. Таким є вiрш "Коли потяг у даль загуркоче", де чарiвнiсть i неповтор на краса першої любовi заплямовуються зрадою. Та кохання сильнiше за всi потворнi прояви зла:

Я б забув i образу, i сльози... Тiльки б знову iти через гать, тiльки б слухать твiй голос i коси, твої коси сумнi цiлувать. А ось - iнша трагедiя: Я не можу сказать, я боюсь розказать, що тебе я уже покидаю... ("Марiя")

Чи не тому на тлi квiтучих волошок i зеленiючого жита у коханої заплаканi очi, покiрно похиленi плечi? Думаю, мало хто залишиться байдужим, уявивши цей дисонанс: природа буяє, а любов приречено одцвiта.

Мене дуже зворушує та теплота, з якою поет малює образ коханої, ретельно пiдбираючи найнiжнiшi слова. Сосюра неначе навчає читачiв високої етики ставлення до коханої людини, етики стосункiв мiж близькими людьми. Розумiєш, що не можна не закохатися в очi, якi схожi на "васильки з-пiд вiй" ("Васильки"), коли "щастя i тривога на щоках холодних од очей цвiте..." ("Ластiвки на сонцi").

Для лiрики В. Сосюри любов, вiрнiсть, вiдданiсть коханiй невiддiльнi вiд любовi, вiрностi й вiдданостi рiдному краю, Вiтчизнi:

В тебе i губи, i брови твої, як у моєї Вкраїни... Ось вона йде у вiнку, як весна... Стиснулось серце до крику... В ньому злилися i ти, i вона в образ єдиний навiки.

У серцi залишається чистий i нiжний слiд вiд зустрiчi з вiршами Володимира Сосюри, до яких з часом хочеться повертатися знову i знову.

Loading...

 
 

Цікаве