WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Чи врятує людину кохання? (за романом Кнута Гамсуна "Пан") - Реферат

Чи врятує людину кохання? (за романом Кнута Гамсуна "Пан") - Реферат

Чи врятує людину кохання? (за романом Кнута Гамсуна "Пан")
Норвезький письменник Кнут Гамсун посiдає одне з почесних мiсць як поет кохання, митець, що вiдкрив i зобразив новi вiдтiнки цього почуття, показав його складний характер, суперечностi мiж його життєдайною i руйнiвною силами.
Вчинки героїв у романi К. Гамсуна "Пан" визначає через кохання. Головний герой роману лейтенант Глан живе вiдлюдником у лiсовiй сторожцi. Саме тут вiн почуває себе вiльним i щасливим. Серед людей йому незатишно, навiть задушливо. Вiн має душу вiдкриту красi i коханню, душу, яка цурається дрiб'язковостi, бо може осягнути вiчне: циклiчнiсть природи, її весняне вiдродження, лiтнiй розквiт, осiннiй сон. Вiн нудьгує серед товариства, що збирається у домi мiсцевого багатiя Мака. Розмови, що точаться тут про буденнi речi, не цiкавлять героя, адже вiн розумiє сутнiсть людей, розумiє iнстинктивно, як звiр. Невипадково в романi його погляд називають "звiрячим". Цей погляд допомагає йому вiдчути iлюзорнiсть багатьох цiнностей i прагнень людського суспiльства. Його iдеал - природа, а що може бути природнiшим за кохання?
Кохання в романi зображується як непереборна сила, що не пiдвладна нi розуму, нi моральним законам. Це стихiя, яка не вибирає шляхiв, яка неминуче приносить жертви.
Кохання єднає Єву, дружину сiльського коваля, i лейтенанта Глана. Воно перетворює покiрну й безталанну Єву в особистiсть. Кохання дає їй сили, позбавляє страху. Вона нiчого не очiкує вiд Глана, не знає, чим закiнчаться їхнi стосунки, вона просто про це не думає. Вона сповнена довiри i нiжностi до коханого. I Глан вiдчуває чарiвнiсть її доброти, що дає йому вiдчуття щастя, хоча серце i душа Глана належать Едвардi. Стихiя кохання захоплює Єву i робить її своєю першою жертвою. Єва гине пiд уламками скелi.
Все трагiчно переплiтається. Порох пiд скелю пiдклав Глан, бо хотiв зробити незвичайне видовище на честь вiд'їзду барона, нареченого Едварди. Запалив порох Мак, якого мучили ревнощi. Вiн розрахував час, коли Єва опиниться бiля скелi. Людськi пристрастi, жорстокiсть i непримиримiсть руйнують життя, природу.
Едварда - сильна натура, що неспроможна пiдкоритися коханому. Для неї кохання - це боротьба. Тому її стосунки з Гланомнагадують поєдинок, в якому не може бути переможця. К. Гамсун пояснює нелогiчнiсть їхнiх вчинкiв силою пристрастi. Цi вчинки часто не розумiють навiть самi герої, але вони сповненi глибокого внутрiшнього змiсту. Бажання Глана привернути до себе увагу Едварди зрозумiле, ось чому пiд час морської прогулянки вiн кидає її черевичок у воду. Шукаючи її спiвчуття, вiн навмисне прострiлює собi ногу. Ревнощi примушують Глана плюнути у вухо нареченому Едварди. Всi цi вчинки нелогiчнi, незрозумiлi сторонньому спостерiгачевi, але вони пояснюються iмпульсивнiстю кохання мiж Гланом i Едвардою. Але в цiй iсторiї не все зрозумiло навiть самому автору, напевне тому вiн не тлумачить причини цих вчинкiв. Читач розумiє лише те, що кохання не пiдвладне розуму, що це сила, яка може керувати людиною.
Я чула мiф про Пана, що вiн син Гермеса, бог лiсiв, полiв, кохав i переслiдував нiмф. Фiгурка Пана, зображена на порохiвницi натякає на те, що мисливець Глан теж пiд його покровительством. Автор показує схожiсть Глана з Паном у тому, що вiн, Глан, володiє тою ж безмежною владою над жiнками. I вся ця схожiсть не пiдкреслила жодної важливої особливостi його натури. Глан - сучасна нервова людина, яка найбiльш за все цiнує мрiю i надiю. Бездумне ставлення цивiлiзацiї до всього примушує його шукати порятунку у лiсi, де вiн один i може поринути у своє "я". Герой знаходить там почуття волi, розриває з суспiльством.
У назвi роману є символiчний змiст. Людина, вважає Гамсун, - частина природи, яка є в романi в образi могутнього Пана, який живе у кожному з героїв i розпоряджається його долею. Роман Гамсуна "Пан" за словами О. I. Купрiна, - "це молiння про красу свiту, нескiнченна вдячнiсть вiд серця за радiсть iснування, а також гiмн перед страшним i прекрасним обличчям бога любовi".
Людина не може жити без кохання, але стосунки мiж людьми, людськi якостi можуть зруйнувати красу цього почуття. Але в свою чергу кохання може впливати на стосунки мiж людьми: воно може безжалiсно нищити. Менi здається, що тiльки сильнi i прекраснi душею можуть витримати його випробування.
Loading...

 
 

Цікаве