WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Твори шкільні за 5 клас (підбірка) - Реферат

Твори шкільні за 5 клас (підбірка) - Реферат

спiвчуття читачiв на боцi Лобо, то письменник не сприймає докорiв: його завдання виконане.
Сетон-Томпсон надзвичайно правдиво i точно описує дiї та вчинки, поведiнку тварин. Немає вiдступiв вiд життєвої правди в тому, що птахи й звiрi якось по-своєму люблять i ненавидять, iнодi з надзвичайною силою. Вiдданiсть iнодi доходить до самопожертви. Письменник зображує вчинки - а чи свiдомо здiйснюють їх птахи i звiрi, чи несвiдомо, про це Сетон-Томпсон нiколи не говорить.
Тодi як перед тисячами видiв тварин з'явилась загроза зникнення, книги Сетона-Томпсона стають все бiльш потрiбними. Письменник закликає читачiв прислухатись до голосу дикої природи, що гине вiд навали "цивiлiзацiї ".
Мiй улюблений твiр мистецтва
Серед усiх музичних творiв менi найбiльше подобається "Мiсячна соната" Бетховена. Бетховен був тонким лiриком, генiальним композитором, умiв майстерно передавати звуками те, що вiдчувала його переповнена образами, iдеями, зранена нещастями i переживаннями душа.
...Спокiйно хлюпочеться море, воно тихе, тiльки хвильки, наче рибки граються з берегом. Нiжно звучить музика, але де-не-де вже вiдчуваються насторожливi звуки. Вони наперед говорять про негоду, що наближається. Спочатку тихо, а далi все сильнiше рокочуть вони. I ось вже буря. Затьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срiбний мiсяць. Великi лавини злiтають вгору, вдаряються об камiння i розлiтаються тисячами краплинок. Море розгнiвалось, воно не може протистояти стихiї. Громовий гуркiт чується у музицi. Вона зривається з клавiш i летить вдалину, наповнюючи кiмнату стогоном. Та враз громовиця зникає, i знову звучить чарiвна мелодiя. Знову ллється мiсячне сяйво в душу людини та звучать затихаючi тривожнi звуки.
У своїй сонатi Бетховен передав боротьбу прекрасних, чистих почуттiв людини з темними силами людської душi, iз сiрою буденнiстю.
Хлiб на столi
В усi часи у родинi без хлiба не можна було жити. Найголовнiше на столi - хлiб. Хлiб та сiль на вишитому рушниковi були високою ознакою гостинностi українського народу. Раз на тиждень господиня випiкала хлiб у жiночий день, п'ятницю.
Хлiбна дiжка - це родинний оберiг. Її не годилось використовувати з iншою метою, окрiм свого прямого призначення.
Руками легко виплескували круглу хлiбину, клали її на рушник, потiм на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном i лише тодi на нього переносили хлiбину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печi, потiм пiч затуляли заслiнкою.
Про все це менi розповiдала моя бабуся, яка мешкає в селi на Полтавщинi.
Зараз жiнки не випiкають хлiб, бо можна його купити у будь-якому магазинi. Але уявити собi хоч один день без хлiба неможливо. Вiн потрiбний i на снiданок, i на обiд, i на вечерю, i на святковому столi.
Твiр з народознавства. Тополя
У кожного народу є свої улюбленi рослини. В українцiв здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собi українське село без калини бiля криницi, без чорнобривцiв i м'яти пiд вiкном. Образ України - це також тополя над шляхом.
Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних пiснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо бiлими, та їхнiм рiзнови
дом - згаданим уже осокором - обсаджували шляхи i садиби. Iнодi тополi ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмiнно побачиш тополi, що бовванять вдалечинi.
Тополя - один з улюблених образiв української народної творчостi. Вiн є символом краси i кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числi й тополю, зберiгся до нашого часу в обрядi Зелених свят, коли дiвчата водили "Тополю" або "Вiльху".
Прикрашаючи хати й подвiр'я, дiвчата з пiснями водили по селу прибрану зеленню дiвчинку - "тополю". Усi спiвали:
Стiй, тополенько,
Стiй, не розвивайсь,
Буйному вiтроньку
Не пiддавайсь.
Образ дiвчини-тополi можна зустрiти, наприклад, у баладi Т. Г. Шевченка "Тополя". Дiвчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зiлля бабусi-ворожки:
Зiлля дива наробило -
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не дiждала пари;
Тонка-тонка та висока -
До самої хмари.
А Леся Українка у вiршi "Красо України, Подiлля!" чудово змальовує український пейзаж:
Он де балочка весела,
В нiй хорошi, краснi села,
Там хатки садками вкритi,
Срiбним маревом повитi,
Коло сел. Стоять тополi,
Розмовляють з вiтром в полi.
Тополя використовується i в господарствi як будiвельний матерiал. М'яка деревина тополi йшла на виготовлення човнiв. Iз цього дерева отримували жовту фарбу, а кора тополi використовувалася при вичинцi шкiр.
Твiр-оповiдання. Їжачок
Одного разу влiтку я зi своїм другом Миколою зiбрався за суницями. Пiшли в лiс. Стояв погожий сонячний ранок. Могутнi дерева вкрилися сивим серпанком туману. Веселi променi сонця позолотили верхiв'я молодих дубiв, ясенiв, i вже грайливо гойдається на їхньому, яскраво-зеле ному сплетiннi листя. Йдемо наче м'яким килимом, а не по травi, i залишаємо слiд. Це збивається сива роса, до якої сонце ще не добралося. Мiж росянистою травичкою видно червонi шапочки суниць. Вони немовби ще дрiмали, схиливши голiвки одна на одну. Потривожили їх, почали збирати. Щоб не загубитися, ми перегукувалися.
Назбиравши повен кошик суниць, я покликав товариша, i ми пiшли додому. Недалеко вiд дороги пiд кущиком побачили маленького їжачка. Вiн враз згорнувся в клубочок. Я сказав Миколi:
- Давай вiзьмемо його додому, вiн житиме з нами.
- Давай, - вiдповiв той.
Ми поспiшили додому. А вдома у нас жила кiшка Мурка. Побачивши звiрка, вона сама наїжачилась, якось по-гусячи засичала. Отак неприязно вона поставилась до гостя. Налили їжаковi в блюдце молока. Але вiн до нього навiть не пiдходив. Тодi ми вийшли з кiмнати. Дивимося у вiкно. Їжачок несмiливо наблизився до молока. Тiльки насмiлився його скуштувати, а Мурка його лапою… I боляче вкололася. Бiльше вона його не чiпала.
З того часу вони подружилися. Пили молоко з одного блюдця. Тепер Мурка обережно торкалася лапою до його колючок, коли хотiла погратися зi своїм смирним другом.
Через деякий час ми вирiшили вiдпустити їжачка на волю. Випустили в тому мiсцi, де знайшли. Вiн тихенько полiз у лiсовi хащi. А ми засумували, та вже ж i радi були за нього: в лiсi йому буде краще. Щасти тобi, наш маленький друже!
Твiр-опис. Осiнь
Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках. Уранцi вже незвично холодно,
а вдень ще, наче на згадкупро лiто, сонечко весело пригрiває. Вiдпочива ють пiсля тривалої та виснажливої працi поля. Вiддали господарям свiй багатий урожай садки. У всьому вiдчувається прохолодний подих осенi.
Сiре небо все частiше вкривають низькi та важкi хмари - сiється дрiбний надокучливий дощик.
Наче замислившись, стоїть сумний i мовчазний лiс. Деревам ось-ось доведеться скинути своє пишне вбрання, пiдставивши гiлля холодним дощам, хуртовинам. Ось повiльно кружляє у повiтрi кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявинi, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Як нiжно виглядає золота берiзка на тлi синюватих ялинок та зелених сосен! Вона опустила свої вiти й журиться, що скоро прийдуть холоди. А бiля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались у рядок рiвненькi та стрункi опеньки. Їх дуже
Loading...

 
 

Цікаве