WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → "Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства - Реферат

"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства - Реферат

"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства
I. П. Котляревський - основоположник нової української лiтерату ри. Вiн першим заговорив справдi народною українською мовою про народ i прекрасно змальовував характер українцiв, їх погляди на життя та їх побут як в лiрико-драматичних творах, так i в гумористично -сатиричних ("Наталка Полавка", "Москаль-чарiвник", "Енеїда").
Поема "Енеїда" - травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори, у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи. Котляревський, розповiдаючи про пригоди троянцiв, вiдтворює характери, побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можна назвати енциклопедiєю українознавства.
З опису пекла i раю ми дiзнаємося про типовий склад тогочасного українського суспiльства:
Були невiрнi й християни,
Були пани i мужики,
Була тут шляхта i мiщани,
...Були i штатськi, i воєннi,
Були i панськi, i казеннi,
Були миряни i попи.
Зi згадуваних у текстi поеми подiй легко довiдатися про окремi моменти з iсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що "при Шведчинi я дiвовала", а "татарва як набiгала, то я вже замужем була".
Зi скульптурно-живописною виразнiстю вiдображує I. Котляревський зовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козаки постають такими, якими вони були як за внутрiшнiми особливостями характеру - самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiдну землю, але часом i п'яницями та бешкетниками, - так i за зовнiшнiстю:
Щоб голови всi обголяли,
Чуприни довгi оставляли,
А ус в пiвлiкоть би торчав...
Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська:
Так славнiї полки козацькi,
Лубненський, Гадяцький, Полтавський,
В шапках, було, як мак, цвiтуть.
Пошили синi всiм жупани,
Наспiд же бiлiї каптани, -
Щоб був козак, а не мугир.
Говорить письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, у неминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi - несправедливi пани, здирники).
Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад, найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!).
Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:
Кугикали все пiсеньок:
Козацьких, гарних, запорiзьких...
Про Сагайдачного спiвали,
Либонь, спiвали i про Сiч...
А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнi музичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо.
Фольклор - невiд'ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемi вiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи, Аматi - скатерку-самобранку, Лавiнiї - килим-самольот, Сивiлламає хатинку "на нiжцi курячiй".
Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв'я та приказки ("i все на ус собi мотала", "не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзь прожогом перший в воду", "хто чим багат, то тим i рад"), сталi епiтети i "крилатi вислови" з народної мови ("кричав, як в мартi кiт", "бiсикiв пускать", "аж поза вухами лящало", "нiхо з уст пари не пускав").
Пророцтва, ворожiння, прокльони - це теж частина народної творчостi. Ось як Дiдона проклинає Енея:
Нехай тобi присниться бiс!
З твоїми сучими синами,
Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,
Щоб нi горiли, нi болiли,
На чистому щоб поколiли...
Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшнього менталiтету.
Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отi досвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:
I у панаса грати стала...
Тут iншi журавля скакали,
А хто од дудочки потiв.
I в хрещика, i в горюдуба,
Не раз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута.
В хлюста, в пари, в вiзка iграли
I дамки по столу совали...
Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Адже далеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або "квачi, помела, макогони", якими користуються герої поеми. Зображується i посуд - полив'янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували: "барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки". Згадується i про вживання лiкарняних рослин.
Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi "транспортнi засоби": берлини, дормези, ридвани, портшези, перекладнi.
А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так у Дiдони вживали:
...Свинячу голову до хрiну
I локшину на перемiну,
Потiм з пiдливою iндик;
На закуску кулiш i кашу,
Лемiшку, зубцi, путрю, квашу,
Iз маком медовий шулик.
I кубками пили слив'янку,
Мед, пиво, брагу, сирiвець,
Горiлку просту i калганку.
Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна:
В червонiй юпочцi баєвiй,
В запасцi гарнiй фаналевiй,
В стьожках, в намистi...
Еней одягає "штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку, пояс з каламайки, i чорний шовковий платок". Так само змальо-ваний в українському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, що править кiньми Венери.
Отже, у творi Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопе дичне зображення українського життя, перед нами постають картини минулого нашої вiтчизни, образи предкiв. I дивуєшся талантовi письменника, його глибокому знанню i розумiнню життя народу.
Loading...

 
 

Цікаве