WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри) - Реферат

Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри) - Реферат

Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри)
Спiва моя душа, прозора i крилата,
любовi сповнена до всього i до всiх…
I кожного обнять я хочу, наче брата,
у райдузi пiсень закоханих моїх.
Коли я вперше читав вiршi Володимира Сосюри i натрапив на вiрш "Спiва моя душа", менi здалося, що поет дещо прикрашає свої почуття, свiй внутрiшнiй стан. Та з часом я поринув у такий безмежний свiт його задушевної щиростi, людяностi, закоханостi у красу, що зрозумiв: наведений на початку твору уривок - дзеркальне вiдбиття Сосюри - людини i поета. Iз рядкiв його поезiї передi мною постав талановитий поет-лiрик, спiвець боротьби i кохання, неперевершений майстер чарiвного слова.
Вся його творчiсть є сповiддю нiжної i бентежної душi, яка радiла i мучилася, бо не могла залишатися байдужою. Назавжди, мабуть, закарбувались у моє серце i пам'ять вражаючої сили i емоцiї признання:
Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт
лиш приходить подiбне кохання.
В день такий розцвiтає весна на землi
i земля убирається зрання…
Щодо мене, то цi рядки можна порiвняти лише з шекспiрiвськими сонетами. Та iз всього лiричного доробку поета менi найбiльше подобаються вiршi, пронизанi осiннiми мелодiями ("Айстри", "Осiння пiсня", "Ти мiж єдиних одна" тощо).
Осiнь у життi - як осiнь у природi: час тихої замрiяної краси, час плодозбору. Тому глибоким оптимiзмом сповненi цикли осiннiх мелодiй Сосюри, в них звучить вiра у вiчну молодiсть героїв. Вiн i про себе говорить:
Мов два мене: один ще юний, юний,
а другий, що й казать, уже старий.
Таїх серця однi єднають струни,
i тому я незмiнно молодий.
Поетична книжка Володимира Сосюри "Осiннi мелодiї", в якiй найповнiше вiдбилися осiннi настрої поета, - це пiсня щирого й вiдданого серця. Ця пiсня бринить найтоншими нотами, пiдноситься до неба, охоплює душу:
Хай опадає лист в саду
на землю в срiбному iнеї -
Я в пiснi молодiсть знайду
i довго-довго буду з нею.
На мою думку, кожний, хто читав пристраснi слова поета про осiнь, знаходить у своєму серцi щирий вiдгук, бо не можна залишитися стороннiм слухачем спiву душi вiдкритої, людяної, дивовижно тонкої i нiжної у своїх почуваннях:
Осiннiй сад, жоржин печаль багряна,
стрясають їх пориви вiтру злi,
i дерева жалiються туманом,
що вже так мало листя на гiллi.
Лiрика кохання, що є вiчною темою свiтової поезiї, незмiнно звучала в нiжнiй поезiї Володимира Сосюри. Вона зливається з лiрикою людського серця, яке трепетно вiдгукується на будь-якi чарiвнi прояви навколишнього життя:
Не кує вже зозуля в дiбровi,
лиш хитаються тiнi кривi
i зоря у пожовклiй травi
розгубила стрiчки пурпуровi.
Звучать в "Осiннiх мелодiях" i патрiотичнi мотиви, якi оспiвують воїнiв-захисникiв, невтомних трударiв - всiх тих спiввiтчизникiв, яких щиро любив i якими пишався поет. Серце його, сповнене цими почуттями, бажало,
Щоб розцвiли усмiшки щирi,
Щоб їх не стерли грози злi.
Яке це щастя - жить у мирi
i вiчнiй дружбi на землi!
Loading...

 
 

Цікаве