WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

VIII ст., але вперше була знайдена теж у XII ст., i належить до французького народного епосу. Перед нами - два факти з iсторiї рiзних країн. Але вони мають однакову основу. Що ж об'єднує цi двi пам'ятки, що у них спiльного, незважаючи на вiдстань у часi i в просторi?
Маю глибоке переконання, що подiбнi пам'ятки в рiзних народiв з'являються не випадково. Здавалося б, несхожi народи, рiзнi iсторичнi подiї, але все-таки вони в чомусь подiбнi. У чому? Найперше, подiбнiсть їхня в тому, що вони присвяченi уславленню ратних подвигiв простого воїнства, якi захищають свою землю. "Слово..." нам розповiдає про Iгорiв похiд проти половцiв для захисту Руської землi. "Пiсня" розповiдає про похiд Карла Великого на Iспанiю, i народне сказання пов'язало цей похiд з патрiотичною боротьбою французiв (франкiв) проти нашестя на Європу арабiв.
Але найбiльш вражаюча подiбнiсть у цих творах - це головнi iсторичнi персонажi. У "Словi..." автор засуджує вчинок Iгоря за те, що вiн заради своєї власної слави повiв свою дружину у похiд (хоча його й попереджали про неминучiсть поразки) замiсть того, щоб об'єднати зусилля всiх князiв i виступити проти ворога однiєю могутньою силою. Тому Iгор i зазнав поразки.
"Пiсня..." теж не оминула подiбного факту. Провина Роланда полягала в тому, що вiн у своєму прагненнi до власної слави i у своїй зарозумiлостi не захотiв просити допомоги у Карла Великого, i це призвело до загибелi найкращих його воїнiв.
На мою думку, поява таких творiв має двi мети. Перша - це прославити мужнiсть воїнiв на полi бою, що гинули за рiдну землю, незважаю чи на пихатi амбiцiї вельможних ватажкiв. Бо сила будь-якого вiйська не стiльки у майстерностi воєначальника, стiльки в особистих якостях воїна, який iде до бою за рiдну землю. Друга - це застереження для зарозумiлих i славолюбних майбутнiх полководцiв: свою особисту славу ви можете здобувати на змаганнях та турнiрах, у турботi про своє воїнство; коли ж мова йде про долю рiдного краю, - забудьте про власну славу, почестi, образу i зарозумiлiсть заради спiльної мети - захистити рiдну землю вiд нашестя ворога.
Тож i не дивно, що маючи багато спiльного в зображеннi подiй, цi твори схожi у найголовнiшому - у прагненнi авторiв пiдняти дух простого воїнства, виразити повагу до їхньої мужностi i застерегти воєначаль никiв. Такi твори виникають не через бажання описати в художнiй формi перебiг вiйни чи якоїсь сутички, а через потребу не повторити минулих помилок заради рiдної землi. Вони виникають на потребу часу - нинiшнього i майбутнього.
Iван Карпенко-Карий i його п'єса "Сто тисяч"
Вивчаючи творчiсть Iвана Карпенка-Карого, ми знайомимося з розвитком української драматургiї й театру другої половини ХIХ столiття. Величезним творчим досягненням Карпенка-Карого є його комедiя "Сто тисяч".
Провiдною рушiйною силою подiй, зображених у комедiї "Сто тисяч", є гонитва за багатством. Це яскраво показав драматург на образi сiльського куркуля Герасима Никодимовича Калитки, сенсом життя якого було придбання землi: Калитка скуповував землю за будь-якої нагоди. Вiн купував її в селян, що розорилися. Не гребував i землею тих помiщикiв, якi не пристосувалися до нових умов, "промоталися" i змушенi були продавати свої маєтки. Герасим закоханий у землю, вiн обожнює її. "Ох, земелько, свята земелько - божа ти донечко!" Як розчулено звучать цi слова. Але тут же вiн "приземлює" свої думки: "як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки... Приобрiтав би тебе без лiку. Легко по своїй власнiй землi ходить. Глянеш оком навколо - усе твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленiла пшениця i колосується жито: i все то грошi, грошi, грошi". Недоїдаючи, недосипаючи, купуючи шматочками, Герасим вже придбав двiстi десятин землi. Але все йому мало. Вiн знає, що поруч живуть Пузир, Чобiт, у яких десятини землi рахуються тисячами, i Калитка прагне порiвнятися з ними в багатствi. А крiм того, пiд боком живе панок, мотається i туди, й сюди, заложив i перезаложив - видно, що замотався: от-от продасть землю.
З якою радiстю купив би Калитка цей кругленький шматочок, але йому для цього не вистачає грошей. На все пiшов би, щоб дiстати цi грошi. Вiн нещадно експлуатує наймитiв i навiть членiв власної родини. В його ставленнi до них бачимо грубiсть, жаднiсть. Для нього кожна людина - зайвий рот, i вiн прагне на всьому економити, щоб все було по-хазяйськи. Йому шкода було шматка хлiба для наймита, який кожен день, з ранку до вечора працює на нього! "Один вiзьме, другий вiзьме, так i хлiба не настачиш!" I до власної дружини, яка теж день i нiч працює, "з дiжi рук не виймає", вiн ставиться, як до наймички. На прохання жiнки запрягти їй коней, щоб у недiлю поїхати до церкви, пропонує їй iти пiшки, незважаю чи на те, що до церкви три версти. На докiр дружини: "Що ж тобi, бiльше коней жаль, нiж жiнки?" Калитка вiдповiдає: "Скотина грошi коштує, вона цiлий тиждень робить на нас, а в недiлю, що мала б вiдпочити, гони в церкву. Це не по-божому i не по-хазяйськи". Калитка дуже примiтивний. Вiн вважає, що в хазяйствi головне - уникати усяких "панських примхiв". "Я не буду панувать, нi! Як їв борщ та кашу, так i їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так i мазатиму , а зате всю землю навкруги скуплю".
Але грошей все ж не вистачає. I тодi Герасим укладає угоду з невiдомим жидом, щоб за п'ять тисяч справжнiх грошей купити сто тисяч фальшивих. Це була велика спокуса, не змiг Калитка встояти перед великою жадобою легкої наживи. Вихваляючись, що вiн сам кого хочеш обдурить, вiн все ж таки сам залишився в дурнях, купивши чистiсiнький папiр. Калитка повiсився... i дуже шкодував, що його витягли з петлi: "Краще смерть, нiж така потеря!"
Згубний вплив грошей на персонажiв у комедiї Iвана Карпенка-Карого "Сто тисяч"
П'єса Iвана Карпенка-Карого "Сто тисяч", що була написана у 1890 роцi, слушно вважається однiєю з найкращих сатиричних комедiй в українськiй драматургiї. Письменник iз презирством i огидою завжди ставився до зажерливостi нових сiльських хазяїв, яких породили соцiальнi змiни на Українi у 80-90-х роках минулого столiття. Тому з такою силою талановитого сатирика, з таким сарказмом i гнiвом змальовує Карпенко-Карий хижакiв нового типу - Пузиря i Калитку, їхню нищiвну, жадiбну i примiтивну суть. Iхоч сюжет комедiї побудований на фактi невдалого придбання нiбито фальшивих грошей, та, на мою думку, головним є показ руйнування людської особистостi, її єства пiд впливом грошей.
Жахливо дивитися, як людина перетворюється у суцiльне прагнення збагачення: "Я не буду панувать, нi! Як їв борщ та кашу, так i їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так i мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю", - каже Калитка, мрiючи про той час, коли Пузирi полопаються, а вiн безмiрно розбагатiє. Як же тiсно двом багатiям поруч, як же ненавидять вони один одного! Прагнення до збагачення, несамовита зажерливiсть, яка знiвечила в них кращi людськi якостi - ось те, що єднає характери двох глитаїв. Я думаю, що саме цi риси спiльностi в характе рах нових сiльських хазяїв i породили у Герасима Калитки намiр висватати своєму синовi одну iз дочок багатiя
Loading...

 
 

Цікаве