WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

Зневажив ши "шати дорогiї", байдужий до всякого зовнiшнього блиску, вiн сповнений гiдностi захисника Вiтчизни. Сам-один розгулює полем килиїм-ським i "не боїться нi огня, нi меча, нi третього болота", бо певний своєї козацької вiдваги. Хiба пiд силу здолати такого хвалькуватому татарину? Жоден ворог не мiг зрiвнятися з козаком могутньою силою духу та безмежною волелюбнiстю. Тривалий час пробув у турецькiй неволi Самiйло Кiшка, але зберiг вiдданiсть рiднiй землi й вiрi християнськiй. Даремно лукавий Лях Бутурляк намовляє його поламати на собi хрест, щоб заслужити милiсть Алкана-пашi:
Хоч буду до смертi бiду да неволю приймати,
А буду в землi козацькiй
голову християнську покладати,
рiшуче вiдповiдає боягузу i зраднику безстрашний гетьман. Гiдно витримавши тяжкi випробування, Самiйло Кiшка здобуває собi та побратимам омрiяну волю й повертається до рiдних берегiв Днiпра - Славути.
Дума "Iван Богун" змальовує iншого народного героя, який теж потрапив у скрутне становище. Обороняючи Вiнницю вiд польських шляхтичiв та туркiв, вiн мужньо витримує облогу мiста i, дочекавшись загонiв Богдана Хмельницького, розбиває ворога. Такими вiдважними, волелюбними й нездоланними закарбованi улюбленi герої в українських думах - цьому своєрiдному фольклорному жанрi, якого не зустрiнеш бiльше нiде.
Своїм змiстом думи подiбнi до iсторичних пiсень, якi теж зображу ють тяжкий шлях нашої Вiтчизни у боротьбi з чужинцями. Тут тi ж герої - переважно вiдчайдушне й безстрашне запорозьке козацтво. Ось легендарний Байда, мужнiй i нескорений козацький гетьман, що не пiддався на спокуси влади й багатства. Адже найбiльше багатство - то вогонь його душi, що палає любов'ю до рiдної землi. Та любов додає йому сили й снаги, допомагає гiдно витримати жорстокi тортури й мученицьку смерть. В уявi народу Байда - казковий богатир, здатний не тiльки з честю вистояти в моральному двобої з ворогом, а й помститися за народнi кривди.
До улюблених героїв нашого народу належить i славний гетьман Богдан Хмельницький, возвеличений у багатьох думах та пiснях:
Чи не той то хмiль,
Що коло тинiв в'ється?..
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б'ється.
Хмельницький виступив на iсторичному теренi, щоб захистити уярмлений i знедолений український народ. Вiн правив Україною так, як самостiйний, незалежний вiд чужинцiв володар. За це народ i прославив мудрого гетьмана та його сподвижникiв у пiснях "Ой Богдане, батьку Хмелю", "Гей, не дивуйте, добрi люди", "Ой з-за гори чорна хмара" i в багатьох iнших.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберiмося в боки!
Загнали панiв геть аж за Вiслу,
Не вернуться i в три роки.
Проте не завжди народ оспiвував лише перемоги козацтва. Усього бувало в нашiй iсторiї, нерiдко траплялися поразки i смерть героїв. Сумним плачем за полеглим вiдважним лицарем звучить пiсня "Ой Морозе, Морозенку". Нерiвними були сили в цiй жорстокiй битвi з ворогом, та "нi один козак не здався живим у неволю". Може, саме тому й вирвали татари хоробре Морозенкове серце, що в ньому жила його люба Україна? Її дорогий образ освiтлює останнi хвилини життя героя:
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
"Дивись тепер, Морозенку,
На свою Україну".
Та все ж крiзь плач i стогiн звучить у народних пiснях свята надiя на вiдродження рiдної Вiтчизни:
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та пiднiмемо;
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо!
Тi пiснi та думи вже цiлi столiття живуть на українськiй землi, бентежачи душi нащадкiв славного козацтва.
У них оживають трагiчнi й героїчнi сторiнки нашої iсторiї. Гордiстю сповнюється серце українця, що веде свiй рiд вiд такого мiцного кореня. А може, пече душу й сором за власну жалюгiднiсть? Може, час уже замислитися: чиїх батькiв ми дiти? Хiба такими безпорадними уявляли нас славнi предки? Чи в надiйних руках сучасне i майбутнє страдницi України? Задумайся над цим, дорогий мiй сучаснику!
"Слово о полку Iгоревiм" - велична пам'яка генiю нашого народу
Земле рiдна!
Скiльки разiв тобi доводилося стояти на смерть, захищаючи волю свою! та найбiльше твоє багатство - це люди, працьовитi, гордi, спiвучi. Не могли вони жити в неволi, вважали, що краще смерть стоячи, нiж життя на колiнах. I не витримували орди половцiв i турецького хана, i прибивали руськi князi свої щити "на вратах Цареграда", i гуляли козаки запорозькi у турецьких мiстах, визволяючи братiв своїх, бранцiв-невiльникiв - i тiкав Наполеон, i вiдступали фашисти.
Та не лише зброя i фiзична сила вирiшували справу. Неперемож ним був дух народу, що любить свiй край, свою iсторiю, свою мову i пiсню. Боян вiщий спiвав славу землi Руськiй, пiдтримували дух воїнiв запорозькi кобзарi, веде свою правдиву ?енiально-поетичну оповiдь про подiї 1185-1187 рокiв безiменний автор "Слова о полку Iгоревiм".
"Слово о полку Iгоревiм" - перша художня, поетична пам'ятка iсторiї i культури нашого народу. Написання "Слова..." датується 1187 роком. Згадаємо що передувало зображеному в ньому iсторичному епiзоду.
Майже за сто рокiв до зображуваних подiй почалися набiги половцiв на Русь, а мiж князями точилися суперечки, що дуже заважали цiй боротьбi. Спробу припинити їх робив князь Святослав, тому вiн спромiгся на перемогу над давнiми ворогами.
Князь Iгор теж не раз перемагав половцiв, але 1185 року вiн здiйснив невдалий похiд, бо не об'єднався з iншими князями. Про цей похiд i розповiдає нам автор "Слова...", але в творi багато роздумiв, лiричних та фiлософських, iсторичних та пейзажних вiдступiв.
Вiн - видатний публiцист, людина високоосвiчена, художньо обдарована, здатна подивитися на столiття назад i вперед. Побудова "Слова..." струнка, продумана, творчо обумовлена.
Вступ (роздуми про творчi пiдходи Автора та Бояна). Виступ у похiд. Перша битва (перемога). Друга битва (поразка, загибель Всеволода, полон Iгоря). У Києвi "Золоте слово" Святослава, "зi слiзьми змiшане". Далi - лiричний вiдступ: звернення Автора до князiв iз закликом до об'єднан ня. Йому на змiну йде неперевершений за своєю художнiстю "Плач Ярославни", про який О. С. Пушкiн писав, що росiйськi поети XVIII столiття "не мали всi разом стiльки поезiї, скiльки є такої в "Плачi Ярославни", в описi битви i втечi. I, нарештi, - втеча, погоня, повернення Iгоря на батькiвщину.
Твiр захоплює нас своїм патрiотичним змiстом, але чи не найбiльша його цiннiсть у його безсмертному художньому багатствi, що органiчно сплiтається з описом подiй i героїв. Адже про красивi вчинки не можна писати сухо.
Вiд "Слова..." вiє духом Київської Русi. Залишки язичества виявляються узображеннi єдностi людини i природи, остання дiє як жива iстота: затемнення сонця застерiгає Iгоря вiд бiди, лисицi "брешуть на щити багрянi", "буря розбудила птаство, звiра в табуни iзбила свистом, див кричить поверху дерева". Природа хвилюється, переживає за хоробрих русичiв. А коли iгор тiкає з полону, то "дятли стукотом шлях до рiчки показували", Дiнець стелив трави берегами пiд ноги князевi, щоб не почули переслiдувачi тупоту його коня.
Loading...

 
 

Цікаве