WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

з'явилось це видання, нема проблем нi на уроках, нi на диспутах: менi завжди є що сказати i є про що розповiсти.
Спасибi письменниковi за його працю.
Що ми знаємо про Роксолану?
Кожен великий народ має своїх знаменитих народних героїв, серед них є i жiнки. Так, скажiмо, французи шанують i майже обожествляють свою Жанну д'Арк, з єгипетської iсторiї нам зараз дуже знана цариця Клеопатра, росiяни мають образ бунтiвницi - бояринi Морозової.
Наша, українська iсторiя теж має у своїй скарбницi цiлу галерею iсторичних постатей вiдомих жiнок. Це Євпраксiя, Анна - королева Францiї, Маруся Чурай, Роксолана.
Може, цi образи не такi вiдомi, як постатi королiв, царiв i архiєпископiв, але вони надають той неповторний колорит епосi, в якiй жили цi легендарнi жiнки. А ще вони, незважаючи на досить нелегке життя, багато працювали i допомагали близьким i незнайомим, одновiрцям i людям iншої вiри. Без таких постатей iсторiя не склалася б так, якою ми знаємо її зараз.
Отже, одна з найчарiвнiших i найвiдомiших жiнок - Роксолана. Це донька попа з українського мiстечка Рогатин Анастасiя Лiсовська, яку п'ятнадцятирiчною захопили в полон татари. Анастасiю продали в рабство, а потiм вона потрапила в гарем турецького султана Сулеймана I. Там за рiк iз звичайної рабинi-одалiски стала улюбленою жiнкою султана. Взагалi, в епоху Османської iмперiї через дивну красу руських, грузинських i черкеських дiвчат в першу чергу брали в султанський палац. Сулейман був вражений її мудрiстю, впертiстю розуму, волею i характером. Через це вона набула широких повноважень вiд султана.
Середньовiчний автор Михалон Литвин називає Роксолану "найулюбленiшою жiнкою теперiшнього турецького iмператора", а коментатор повiдомляє, що "Роксолана ... українка, жiнка турецького султана Сулеймана I Пишного, мала великий вплив на державнi справи". I потiм майже сорок рокiв керувала i самим Сулейманом, i Османською iмперiєю, бажаючи все життя хоч на хвилину побачити ще раз рiдний Рогатин.
Справдi, якщо подивитися на її портрет, побачимо витончену красу i розум в очах цiєї жiнки.
У сучаснiй Туреччинi теж поважають Роксолану - єдину султаншу в тисячолiтнiй iсторiї Османської iмперiї.
У центрi Стамбула зараз стоїть гiгантська мечеть Сулеймана I, збудована в серединi XVI столiття. Поруч iз нею - кладовище, на якому, як вважається, серед iнших похованi в усипальницях сам Сулейман I i його руська жiнка Роксолана. I досi пам'ятають знамениту українську жiнку Роксолану, яку самi турки звуть Хуррем. А ще вона вiдома свiту пiд iменем Хасекi.
Тiльки пiсля смертi змогла потрапити душа Роксолани на рiдну Україну, хоча її мавзолей стоїть у султанськiй садибi в Стамбулi - Топкапа.
Омар Хайям - неперевершений майстер рубаї
"Захiд є Захiд, а Схiд - це Схiд, i разом їм не зiйтись", - так писав колись вiдомий англiйський поет Редьярд Кiплiнг, автор славнозвiсно го оповiдання "Мауглi". Дiйсно, для європейця Схiд - це загадкова, барвиста, яскрава країна. Схiд - це Аладiн зi своєю лампою, старий Хотабич, Сiндбад-мореплавець, Алi-баба i сорок розбiйникiв. З дитинства ми любимо i знаємо цих героїв, фантастичний, несхожий на наш, свiт схiдної казки. Та подорослiшавши, ми вiдкриваємо для себе свiт мусульманського Ренесансу - глибокий, змiстовний, фiлософський, науковий. Яскравим представником його був Омар Хайям - не тiльки, як вважає широкий загал, спiвець вина i радощiв життя, а енциклопе дично освiчена людина, астроном, математик, фiзик, фiлософ. I - поет. На вiдмiну вiд свого попередника Фiрдоусi, який писав двовiршами (бейтами), Хайям створив i вiдшлiфував найскладнiший жанр персько-таджицької лiтератури - рубаї. У таких вiршах три або навiть чотири рядки римуються мiж собою. Кожен чотиривiрш поета - це маленька поема. Сходознавцi-перекладачi об'єднали їх у збiрку "Рубайят", що нинi вiдома у всьому свiтi. Кожен вiрш - це своєрiдна фiлософська притча, повчання, вiдповiдь i запитання на проблеми нашого буття. У нашiй мовi та лiтературi з ними перегукуються прислiв'я i приказки, що теж мають виховний i повчальний змiст.
Серед рубаї Хайяма значне мiсце посiдають вiршi про Всесвiт i буття у ньому людини:
Коли у небуття i ймення наше кане,
Не згасне сонечко у свiтi полум'яне,
Нас не було, та свiт не був вiд того гiрший,
Вiн непогiршає й тодi, як нас не стане.
До питання вiчностi Всесвiту i життя людини у ньому поет пiдходить по-фiлософськи, як науковець: "того, що суджено, боятися не треба", але прожити свiй недовгий вiк треба за законами доброти, любовi та людяностi.
У деяких вiршах поет стверджує, що вiн - не аскет, не святенник, вiн - звичайна, грiшна людина, але, знову ж таки, визнає одну iстину:
Хоч я не шлiфував покiрностi перлину,
I тягаря грiхiв з плечей своїх не скинув,
Все ж не пускаюся я берега надiї,
Бо тiльки iстину я визнаю єдину.
Ця iстина - пiзнання, але, чим бiльше знає людина, тим бiльше вона переконується у своєму незнаннi: "Я знаю, що нiчого я не знаю". Хайям не був кабiнетним вченим - iнакше як би вiн мiг так образно i яскраво описати насолоди життя - кохання, дружнi застiлля, прекрасну у всiх проявах природу. А нам вiн нагадує ще й наших козакiв - характерникiв, бо дуже багато спiльного у мовi i культурi Сходу i України: навiть смерть свою вiн зустрiчає так, як наш Григорiй Сковорода, який так само був Людиною i фiлософом.
Вiчна тема кохання у поемi Гянджевi Нiзамi "Лейла i Меджнун"
Ця поема є вершиною лiрики найславетнiшого азербайджанського поета середнiх вiкiв - Гянджевi Нiзамi . Вiн, як i iншi його сучасники мусульманського схiдного ренесансу - Хайям, Рудакi, Фiрдоусi, був не тiльки поетом, а й фiлософом, астрономом, математиком, фiзиком, географом. Цi знання Нiзамi використовував у своїй творчостi.
Поема "Лейла i Меджнун" - гiмн чистому i величному коханню, яке є запорукою щасливого життя на землi.
Цей твiр було замовлено поету ширван-шахом Ахсатаном як вiршовану обробку перською мовою старої арабської легенди про чарiвне кохання юнака Кейса до дiвчини Лейли, яке стало трагiчним для них обох.
Нiзамi творчо пiдiйшов до написання поеми, змiнивши деякi деталi, не повторюючи попередникiв.
Але не це стало визначальним, а сама трактовка кохання як iдеального почуття.
У поемi ми бачимо, що воно дано не кожному, що це - великий дар долi:
I не збагнули їх товаришi
Науки щастя, пристрастi душi.
Кохання стає для Меджнуна усiм - навiть самим життям. I це, незрозумiле для iнших, велике почуття, робить Меджнуна в очах iнших безумцем.
Батько Меджнуна - дуже заможна людина, здавалось, нерiвнiсть у походженнi та багатствi не є перешкодою. Та суворi закони життя кочовикiв-арабiв, поняття про честь, стриманiсть i своєрiдний кодекс поведiнки юнака йдуть врозрiз iз поведiнкою Меджнуна-поета. Тому й батько Лейли вiдмовляє сватам Меджнуна.
Прощати похибок араб не звик
Тому, хто сам себе на глум прирiк.
Вражає своїми почуттями i лист Лейли до Меджнуна, насичений порiвняннями та образами, притаманними схiднiй поезiї. I з нього ми дiзнаємося про силу, глибину
Loading...

 
 

Цікаве