WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

прощається з Україною.
Та не тiльки турки i татари лiзли на родючi українськi землi, як сарана, приходили i польскi магнати. I знов на боротьбу вставали лицарi-козаки. Перебийнiс "лядськую славу загнав пiд лаву". Богдан Хмельницький... Погляньмо:
Гей, поїхав Хмельницький iз Жовтого броду.
Гей, не один лях лежить головою в воду.
("Гей, не той то хмiль...")
Та були i поразки. I панували в Українi польскi та литовськi поневолювачi. Тодi козаки ставали гайдамаками, брали до рук свяченi ножi.
Ой ви, ляшки, та недовiрки,
Годi ж панувати,
Гей, недалеко iде Гонта,
Дась вiн вам взнаки.
("Ой наварили ляхи пива...")
Поруч з ним - його найближчий друг Максим Залiзняк.
Отак Максим Залiзняк
Iз панами бився
I за те вiн слави
Гарной залучився.
("Максим козак Залiзняк")
Столiттями точилася боротьба. В народних пiснях ми знаходимо метафоричнi картини:
Чорна рiлля зорана
I кулями засiяна, гей, гей!
("Чорна рiлля зорана")
Хто ж оборонить цю землю? Хто стане на її захист? Козацькi лицарi - бiльш нiхто. Люди, що найбiльше в свiтi люблять Україну, готовi за неї життя вiддати, навiть пiсля смертi хотiли б залишитися в її пам'ятi. Нiякi тортури не можуть змусити козака зрадити рiдну землю i вiру християнську. В Царградi висить "за гак ребром зачеплений" Байда та стрiляє в турецького царя. "Ото ж тобi, царю, за Байдину кару", - закiнчує "Пiсню про Байду" сивий кобзар.
А ось закований у кайдани невiльник Самiйло Кiшка говорить ляховi Бутурлаку:
Бодай же ти того не дiждав,
Щоб я вiру християнську пiд нозi топтав!
("Самiйло Кiшка")
А коли i траплялася зрада, то вона безжально каралася. Як колись Тарас Бульба, дає благословiння на покарання свого сина Сави старий героїчний козак Чалий ("Ой був в Сiчi старий козак").
Героїчно гине у Варшавi посаджений на палю Гордiй Чурай ("Орлику Чураю"), вiдважно воює козак Нечай ("Ой, з-за гори високої"). Оспiвують пiснi та думи героїзм та лицарство вiдомих iсторичних осiб: Кривоноса, Богуна, Хмельницького, Супруна, Сiрка, Палiя та iнших - i маловiдомих козакiв.
I майже завжди це "вiльнi птахи", для яких "степ широкий" - "сват", "шабля й люлька - вся родина, сивий коник" - "брат" ("Там де Ятрань круто в'ється"). Такий i козак Голота, що полем гуляє "нi города, нi села не займає", але на пiдступнiсть татарина дає гiдну вiдсiч. Як мiфiчний Антей, вiн черпає сили у рiднiй землi.
Козаки вмiли i пити-гуляти, i воювати. Жили за принципом: "як бити, то бити, як пити, то пити". I часом необачними бували, як козак Нечай, що
...поставив...
Три сторожi в мiстi,
А сам пiшов до кумоньки
Щуку-рибу їсти.
Однак, насамперед, все ж таки була справа, заради цього розлучалися i з матiр'ю, i з жiнкою. Але й теплоти душевної не позбавленi цi нещаднi до ворогiв лицарi. Ось як зворушливо прощається iз земляками козак, що їде з України ("Ой гай, мати"):
Виїжджавши, шапку знявши,
Низенько вклонився:
"Ой прощайте, слобожани,
Може з ким сварився".
...Замислююся над долею України та її лицарiв. Заплющую очi
i знову бачу вечiрнє небо, яскравi зорi, Днiпровi пороги, вогнища... Лунає соковитий, глибокий, якийсь величний голос сивого кобзаря:
Ей, пане Хмельницький, Богдане-Зиновiю,
Наш батю, полковнику чигиринський.
Дай, Господи, щоб ми за твоєї голови пили та гуляли,
А неприятеля пiд нозi топтали!
("Хмельницький i Барабаш")
Спiває кобзар i про вiйсько Запорозьке, що "як мак процвiтає", але, на жаль, i про те, як Сiч руйнували. Думаю: це ж i мої предки, якась крапелька їхної кровi i в моїх жилах. I повторюю вiршi Василя Симоненка:
Ви, байстрюки катiв осатанiлих,
Не забувайте, виродки, нiде:
Народ мiй є!
В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує i гуде.
Байда - символ мужностi українського народу
Iсторiя часто буває несправедливою до людини, бо зафiксовує для нащадкiв не тiльки не найголовнiшi, а й подекуди зовсiм незначнi її риси чи епiзоди життя. I одним iз прикладiв цього може бути князь Дмитро Вишневецький, що увiйшов у народнi думи пiд iменем Байди - безтурботним гультiпакою, котрий тiльки й знає пити мед-горiлочку.
Нi, мав Дмитро Вишневецький серйознi справи! Цей мудрий, енер-гiйний чоловiк зумiв зробити те, що не вдавалося його попередникам. Вiн зiбрав у єдине цiле розрiзненi козацькi ватаги i 1552 року спорудив на островi Хортиця великий замок, що став першою козацькою фортецею. Байда вирiшив покласти край татарському та турецькому пануванню у пiвденних степах України: зiбравши чимале вiйсько, вiн орга-нiзовує смiливi походи на Крим, громить турецькi фортецi на Чорному морi. I вирiшив кримський хан знищити козацьку фортецю. 1556 року взимку ординцi взяли в облогу замок Вишневецького. Але козаки захищалися смiливо й майстерно, i, простоявши бiля стiн фортецi, татари вiдступили нi з чим.
Улiтку татари з допомогою туркiв знов напали на Хортицю. Але Байда змiг вивести людей i вiдпливти на човнах-чайках, а Хортицю зруйнували. Та даремно турки з татарами святкували перемогу. Гетьман знову збирає великi сили i завдає ворогам нищiвних ударiв. На Українi вже було регулярне вiйсько. Кидаючись на всi боки у пошуках
спiльникiв для боротьби, Байда мав необережнiсть втрутитися у мiж-усобицi молдавських володарiв, виступивши на допомогу одному з них. Гетьмана зрадили, пiдступно взяли в полон i, як дорогий дар, вiдправи ли турецькому султановi.
За народними переказами, султан придумав для гетьмана мучениць ку смерть. Його зачепили гаком за ребро i чекали, що вiн благатиме, аби його зняли й помилували. Смерть Байди була великою втратою для козацтва, адже своїми перемогами, надiями вiн нiби поставив важливi завдання перед усiма наступниками, якi повиннi були шукати в Європi спiльникiв для боротьби з турками i об'єднувати сили всього козацтва в єдиний кулак, як це зробив вiн. I не випадково iсторики називали його духовним батьком Сiчi.
Вiдображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва у народних думах та пiснях
Хвилюється золоте збiжжя колосистого моря пiд високим склепiнням блакитного неба, хлюпочуть повноводнi рiки в зеленому вiнку кучерявих верб, медами пахнуть буйнi трави, великий шум iде тiнистими дiбровами… Та кожна п'ядь цiєї квiтучої землi щедро полита кров'ю, засiяна кiстками, скроплена дрiбними росами-сльозами. Iз давнiх-давен заздрiснi сусiди посягали на дивовижну красу цього замрiяного краю. I вставали на захист рiдної неньки України могутнi богатирi-герої, що їх зiбрала пiд своїми малиновими прапорами Запорозька Сiч. Вiдчайдуш но хоробрi, завзятi та дужi, вони, не шкодуючи сил i самого життя, невтомно воювали зi своїми одвiчними ворогами: то татарами й турками, то ляхами-католиками.Скiльки їх полягло на кривавих полях битв! I загубилися б тi славнi подвиги патрiотiв на далеких шляхах iсторiї, якби не увiчнив їх народ український у своїх безсмертних думах та пiснях.
Яким же вiн був, отой легендарний запорожець? Ось перед нами яскравий представник славного лицарства - козак Голота.
Loading...

 
 

Цікаве