WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

сонцем, мiсяцем i зорями; земна - з людиною i землею, на якiй вона жила; пiдземна - з духами зла, смертю, душами померлих родичiв.
За цими ж принципами людина збудувала своє житло. Дах - небесна частина, середня частина - власне житло i нижня, яка мiстилася в землi. Вiкна - це очi хати, через якi людина пiдтримувала зв'язок з божеством, а порiг - це межа мiж людським свiтом i свiтом померлих.
Людський свiт має потужну добру силу - вогонь у печi, який iде вiд сонця.
Щоб зло не проникло в людський свiт, над вхiдними дверима вирiзували символи-обереги: кола, розетки, хрести.
Люди мали й iншi обереги. Наприклад, рушник. На ньому вишивали магiчний знак - Дерево життя. Над ним зображувалися зiрки, символiзували зоряне небо. Вiд Дерева життя чiтко вiдмежовується лiнiєю пiдземний свiт, у якому все зображалося в перевернутому виглядi (квiти голiвками донизу). На рушник наносили обереги: ромби, квадрати, якi символiзували безперервнiсть iснування людського життя i природи.
Наступний оберiг - це хлiб. Вiн має круглу форму - форму сонця. Як сонце дає життя всьому, так i хлiб живить усiх людей.
Жодне свято не проходило без хлiба. При вiдвiдуваннi новонародже ного йшли з хлiбом, на весiллi не обходилися без хлiба-солi, благослов ляли молодих хлiбом, проводжали в останню путь знову ж таки хлiбом.
Завжди людину, яка приходила до хати, пригощали хлiбом. Це означало, що вона вже не має морального права приносити цiй хатi зло.
Крiм хлiба-солi, велику магiчну силу, як вважали, мала вода. Особливо шанували i користувалися непочатою водою з криницi. Дiвчата використовували її для чарiв, немовлят купали саме в такiй водi.
У християнських вiруваннях вода також посiдає чiльне мiсце. Особливо цiлющою вважають воду, освячену на Водохрест (йорданську воду). Нею виливали хворих, кропили всi кутки хати, щоб не пiдступало зло.
Оберегом в усi часи для людини був одяг. Вiн захищав як вiд холоду, так i вiд злого ока. Вишивалися комiр сорочки, манжети рукавiв. Вишивка служила оберегом. У дiвчат оберiг - це вiнок, у жiнок - хустка, очiпок, намiтка. А чоловiки носили пояси - знак, що людина, захищена, готова до боротьби зi злом. Всi цi елементи нiби обрамляли тiло людини, не допускали до нього злих духiв.
Навколо людини також знаходилося багато оберегiв. Це часник, осика, верба, полин.
Часник розкладали по кутках столу на свят-вечiр. У весiльний вiнок вплiтали часник, щоб нiяке зло не брало дiвчину. А напередоднi Iвана Купала ним натирали вим'я корови, щоб вiдьма молоко не випила.
Осику використовували як засiб для боротьби з вiдьмами та упирями. В огорожу ставили осиковi кiлки, щоб уберегти корову вiд зазiхань вiдьми. Оберегом вiд хвороб i зла служила верба, освячена у Вербну недiлю. Нею жартiвливо били зустрiчних, бажаючи успiху в усьому.
Полин - теж оберiг. За тиждень до Зелених свят дiвчата робили клечальний вiнок. Його носили цiлий тиждень, а потiм вiн висiв над дверима, захищаючи вiд злих сил. Використовували його i в народнiй медицинi.
Але найсильнiшим оберегом було слово. Були складенi тисячi замовлянь i молитов, якi оберiгали людину. Це своєрiдний код, який давав доступ до таємної потужної енергiї. Вона зв'язувала людину з вищим, духовним свiтом. Тiльки словом лiкували пристрiл, переполох, крикливицi. Слово допомагало в сiмейному життi.
Щоб бути духовно чистими, схожими на Божi створiння, люди промовляли i промовляють молитви, якi є духовною наснагою для кожної душi. Слово, вимовлене з любов'ю i вiрою, оберiгає i самого промовця, i його рiдних, i того, на кого звернена молитва.
Щоб жити щасливо, у спокої, давайте триматися наших оберегiв! I тодi прийде гармонiя в нашi душi.
Твiр-розповiдь. Найкращий урок
Уроки бувають рiзнi: цiкавi i не дуже, нуднi (буває й таке) i не дуже.
Я спробую розповiсти про урок, який запам'ятався на все життя. Як говорять педагоги, за методикою - це урок-вертеп. Що це таке? Уявiть собi, що в клас заходить цiла ватага колядникiв, наряджених у костюми (тут були i Коза, i Чортеня, i Меланка - хлопець, переодягне ний дiвчинкою). Iншi колядники - в українських нацiональних костюмах. I ось вони спiвають: "Ой, чи є, чи нема пан-господар вдома…".
Цей урок був присвячений зимовим святам i обрядам. "Господиня" розповiла про виникнення вертепу на Українi, про язичницьке походження обрядовостi, про сучасне тлумачення свят - Рiздва, старого Нового року, Водохрещi. Обряди ж, якi супроводжували цi свята, були продемонстрованi учнями. Це були колядки i щедрiвки, посiвалки, всiлякi магiчнi ворожiння. Учнi спiвали, танцювали, загадували загадки. Гостей пригощали обрядовими стравами: кутею, узваром, варениками.
Цей урок запам'ятався менi на все життя. А у вас було щось таке цiкаве, що не забувається?
Твiр-роздум з народознавства. Батькiвська хата
Кожна людина починається зi знання свого родоводу. А її корiння закладене в батькiвськiй домiвцi, в материнськiй пiснi.
Батькiвська хата - це те, що завжди згадується, сниться, що нiколи не забувається i грiє теплом спогадiв.
Усiх членiв сiм'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Вiд матерi до доньки передавалися старанно вишитi рушники, сорочки; вiд батька до сина - земля, любов до неї, вмiння вiдчувати її бiль, чути її голос.
I до сьогоднi зберiгаються цi родиннi традицiї. Сiм'я, що не вберегла вогника, накликає на себе бiду. Вогонь здавна оберiгав оселю, бiля нього росли дiти, вiн вважався священним.
Ранiше бiля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, бiля родинного вогнища, навчали поважати свiй рiд, розповiдали про його старiйшин, про те, як вони жили, що робили, як спiвали пiснi. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дiтей допомагати один одному, любити одне одного. Зiбравшись усiєю родиною, вирiшували, як мають вiдзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми.
Хата дає селяниновi надiйний захист, оберiгає вiд негараздiв, дарує свiт.
Такi спiльнi зiбрання бiля родинного вогнища залишались у па-м'ятi людини на все життя як найсвiтлiша згадка про своє дитинство, про свою сiм'ю, про родиннi традицiї. Про це так гарно написав Андрiй Малишко:
Та де б не ходив я в далекiй дорозi,
В чужiм чи у рiднiм краю,
Я згадую вогник у тихiй тривозi
I рiдну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмученi очi,
Хоч тiнь там моя промайне.
Бо свiтиться вогник у темнiї ночi,
Мов кличе додому мене!
Твiр з народознавства. Щоб велося од хлiба до хлiба
Початок жнив - зажинки - в усi часи були подiєю урочистою. Ряд магiчних дiй та обрядiв, якi при цьому виконувалися, мали забезпечи ти успiх у роботi, зiбрати урожай без втрат.
Зажинки починали у легкий день - вiвторок, п'ятницю. Колоски, скошенi першими, клали навхрест. Коли йшли додому, збирали їх i робили квiтку або хрест, який на Спаса освячували в церквi. Зерно берегли для засiву пiд наступний урожай. Вiдвар iз цих колоскiв вважався цiлющим при гоєннi ран вiд порiзiв. Жнива в давнину проводилися толокою, тобто кiлька сiмей
Loading...

 
 

Цікаве