WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 7 класу - Реферат

Збірка творів для 7 класу - Реферат

пугачовцi стратили твого батька та матiр. Розумiю, як самотньо i тяжко було тобi залишатись однiй у захопленiй повстанцями фортецi. Розлучена з Петром Гриньовим, осиротiла, ти все ж знайшла в собi сили вiдмовити домаганням Швабрiна одружитися з тобою. Молодець!
Але я не завжди тебе розумiла. Пам'ятаєш, коли Андрiй Петрович Гриньов заборонив Петру Гриньову одружитися з тобою, ти згодилась з батьком коханого? Спочатку я не могла збагнути: невже ти не любиш цього
молодого, гарного офiцера? А потiм зрозумiла твiй вчинок. Ось як, виходить, ти кохала Гриньова! Його спокiй, хорошi стосунки з батьками для тебе дорожчi за твоє щастя! Це справжнє кохання. I я вiдкрила в тобi таку глибину почуттiв, таку красиву душу!
Ти вiриш Петровi Гриньову бiльше, нiж будь-хто. Коли навiть батько його, Андрiй Петрович, зневiрився в синовi i змирився з долею, саме ти стала на захисткоханого. Дiйшла до самої iмператрицi i довела, що Петро не зрадник, що вiн не став на бiк Пугачова. Ти захистила правду.
Менi завжди подобались героїнi пушкiнських повiстей: "Дубровсь кий", "Метелиця", "Станцiйний наглядач". Всi вони прекраснi. Та ти одна з-помiж них, хто зумiла вiдстояти своє щастя. Маша Троєкурова так i не наважилась одружитись з тим, кого гаряче кохала. Дуня, хоч i спробувала змiнити свою долю i бути поруч iз коханим, пожертвувала задля цього своїм батьком. Ти ж зумiла стати щасливою, заради цього часто смiливо йшла супроти долi, але нiколи нiкому не зробила боляче. Навпаки, як добрий ?енiй, сама стаючи щасливою, робила щасливими iнших.
До побачення.
Учениця 8-го класу Колесник Оля.
Прогулянка рiдним мiстом
Я дуже люблю своє мiсто.
А особливо люблю блукати старими вулицями центру. Окраїннi мiсця схожi мiж собою i з районами iнших мiст. А на стареньких вуличках, у старовинних будинках - краса i неповторнiсть рiдного мiста. Тут забувається метушливiсть, плин часу i незгоди, а вiдчуваєш лише спокiй, рiвновагу, мир i радiсть у душi. Милуєшся найстарiшим у Харковi величним Покровським собором, або Успенською дзвiнницею, що й понинi вiдлiчує години мелодiйним дзвоном, старими красенями-будинками на Унiверси тетськiй гiрцi чи вулицi Короленка, - i зростає в тобi гордiсть за рiдне мiсто, за тих, хто його будував, вкладаючи в кожний камiнець любов i частинку своєї душi. Менi подобається, що на вулицях мiста багато дерев, є сквери та парки. Весело спостерiгати, як шелестить-грається листям вiтер, як бавляться у вiтах забiяки-горобцi, виспiвують жвавi синички, поважно розгулюють вулицями галки й голуби.
А ще я люблю гуляти понад рiчками i годувати нових мешканцiв мiста - качок. У Харковi двi рiчки - Харкiв i Лопань, i обидвi вони заселенi дикими качками.
Я люблю прогулюватись мiстом узимку, коли вулицi, а особливо парки вкритi пухким бiлим снiгом; люблю спостерiгати, як весною мiсто нiби прокидається i вмивається дощами пiсля довгого сну; люблю восени шурхотiти опалим рiзнокольоровим листям.
Стало звичаєм просиджувати вечорами бiля телевiзорiв та комп'ютерiв. А я запрошую усiх прогулятись зi мною рiдним мiстом.
Подiї лiта
Я переконаний, що найулюбленiша пора року майже кожної людини - лiто. Лiто - це тепле, лагiдне, яскраве сонечко, яке намагається всiх зiгрiти, попестити, загартувати. Та врештi-решт, це мої канiкули, це вiдпустка моїх батькiв, це нашi спiльнi подорожi i вiдпочинок. Але перш нiж перейти до вiдпочинку, я маю згадати чи не найважливiшу подiю, яка трапилася у моєму життi - я став учнем коледжу внутрiшнiх справ. Моя мрiя збулася. Перемога!
Наш сiмейний вiдпочинок починається з вiдвiдування i гостин у бабусь i дiдусiв, iз зустрiчi з природою. Що може бути кращим за риболовлю! Ранесенько, коли ще сонечко ледь-ледь прокидається, ми з татком беремо рибальськi приладдя i прямуємо до озера. Навкруги така тиша, що боїшся її порушити, i тiльки у прибережних лозах час вiд часу вибивають своїми хвостами коропцi.
Провiдавши рiдних i близьких, ми йдемо шляхом вiдпочинку далi на пiвдень, до Криму. Багато чого цiкавого я побачив i почув про красу цього краю. На власнi очi побачив Ведмежу гору, Ластiв'яче гнiздо, вiдвiдав музей Айвазовського.
А яке прекрасне влiтку море! Незрадливi хвилi завжди з радiстю обнiмали мене, лоскотали.
Змiцнiлi, засмаглi, з новими силами, з радiстю i натхненням ми приїхали до Харкова, i кожен з нас узявся за свої справи.
Твiр-роздум. Моя сiм'я
Моя сiм'я - це тато, мама, брат Андрiй i бабуся. Мама i тато багато працюють, i тому я дуже цiную години, коли ми буваємо разом. Вони намагаються видiлити час, щоб поспiлкуватися зi мною i Андрiєм. Тодi ми йдемо до лiсу або в парк, а влiтку - до рiчки або водосховища. Найбiльш менi подобається, коли ми їдемо на кiлька днiв порибалити. Я, брат i тато рибалимо, а мама готує чудову юшку. Але рибу чистимо ми, бо справжнiй рибалка повинен сам приготувати рибу: тiльки тодi вона дуже смачна. Ще менi подобається допомагати татовi ремонтувати технiку. Здається, вiн усе вмiє робити своїми руками. I ми з братом залюбки допомагаємо йому i навчаємося того, що вмiє тато. Мама дуже радiє, коли нам з братом вдається щось вiдремонтувати своїми руками. Тодi її ласкавi очi стають радiсними, i вона, мабуть, нами пишається. Iнодi ми з братом змагаємося, хто краще зробить якусь рiч. Частенько такi змагання закiнчуються тусаниною, бо кожному з нас хочеться перемогти. Але я дуже радий, що в мене є брат. Вiн старший за мене, i коли у мене щось не виходить, брат допомагає. I взагалi без нього було б нудно. А ще з нами живе бабуся. Це вона пече нам смачнi пирiжки, це її невтомнi руки пришивають нам гудзики, лагодять одяг. Сiм'я у мене невелика, i всiх членiв своєї родини я дуже люблю.
Твiр за картиною. Який вiночок - такий голосочок
В Українi здавна iснував народний звичай: дiвчаткам, починаючи з трьох рокiв i до замiжжя, надiвали на голову вiнок, де кожна квiтка мала своє магiчне значення. Сюди належали безсмертник, мак, барвiнок, ромашка, квiти яблунi та iншi.
На картинi художника К. Трутовського "Надiвають вiнок" ми бачимо малу дiвчинку, вбранув святковий одяг i намисто. Старша сестра вбирає квiтами малу дiвчинку: вiдбувається гра в дорослу. Мала запишалася i засоромилася. За цим вбиранням спостерiгає хлопчик.
Вiд картини вiє теплом: посмiшка, лагiдна i щира, зiгрiває кожного, хто дивиться на цю картину. Художнику К. Трутовському вдалося передати той дивовижний свiт високої краси, в якому разом iз поетичною пiснею, серед вишивання, ткацтва, гончарства минало життя українського селянства.
Гарна дiвчина, гарний вiночок - квiточка до квiточки. Мабуть, такий в неї й голосочок.
Картина зачаровує красою української природи, передає любов народу до квiтiв, до прекрасного.
Твiр-мiнiатюра. У бiблiотецi
Мабуть, важко знайти людину, яка не любила б книжки. Вони - нашi друзi та
Loading...

 
 

Цікаве