WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 7 класу - Реферат

Збірка творів для 7 класу - Реферат

ситуацiя: лiкар, якого запросив Рейдлер, помилився, сплутав Мак-Гайра з якимось мексiканцем й оголосив його здоровим; Рейдлер вирiшив, що Мак-Гайр - симулянт i вiдправляє його в степ таврувати худобу; спочатку Мак-Гайр ледь не помер, а потiм важка праця i свiже повiтря вилiкували його. Автор захоплюється силою характеру Рейдлера, щирiстю почуттiв, його чулiстю - одне слово, тими якостями, якi в Мак-Гайрi знищила цивiлiзацiя.
Новели О. Генрi закiнчуються несподiвано. Завдяки цьому його оповi-дання читають з непослабленим iнтересом. Приваблює читачiв i чарiвнiсть гумору, i серйознi думки, добродушний смiх автора. I задоволення читач дiстає подвiйне: ми навчаємося цiнувати тонку майстернiсть, з якою письменник вмiє на кiлькох сторiнках показати комiчнi випадки, та натякнути на драми життя, i вiдчуваємо потаємну мрiю автора про те, щоб життя стало кращим.
Незвичайнi комiчнi ситуацiї в оповiданнi О.Генрi "Вождь червоношкiрих"
Добрим гумором i тонким знанням психологiї вирiзняються твори американського письменника-новелiста О. Генрi. Часом вони лiричнi, але iнколи - просто кумеднi, хоча завжди за сюжетом стоїть певне життєве спостереження. У життi багато кумедного, треба лише вмiти його бачити. О. Генрi робив це з великою майстернiстю.
Узяти, наприклад, стосунки батькiв iз дiтьми: не завжди трапляється порозумiння мiж поколiннями. Ця тема може бути навiть трагiчною, але О. Генрi зосереджує свою увагу на зовсiм iнших рисах, i от перед нами постають неслухняний хлопчисько, викрадачi-невдахи та батько. До речi, останнiй лише згадується в оповiданнi, з'являючись лише у фiналi, та про родиннi стосунки мiж ним i сином яскраво свiдчить написаний ним лист, де Ебензер Дорсет висуває викрадачам ори?iнальнi зустрiчнi вимоги: "Ви приводите Джоннi додому i сплачуєте менi двiстi п'ятдесят доларiв, а я погоджуюся взяти його у вас геть з рук". Хiба таку ситуацiю можна назвати звичайною? Викрадачi, що платять грошi - це вже кумедно.
То що ж це за хлоп'я, якого рiдний батько готовий забрати лише за грошi, а злочинцi - заплатити, аби тiльки звiльнитись вiд його присутностi?
Усi дiти час вiд часу бешкетують, та мало хто доходить до таких крайнощiв, як малий Джоннi Дорсет. Йому десять рокiв, але у нахабствi та капосництвi його перевершитиважко. Зустрiч Джоннi з Бiлом починаєть ся з того, що хлопчина зацiдив злочинцевi уламком цеглини в око (хоча ще не знає, що перед ним викрадач - таке "спiлкування" з людьми для нього є нормою). Опинившис ь у лiсi, малий теж не губиться, а починає гру в iндiанцiв. "Жити в печерi йому сподобалося, вiн i думати забув, що вiн сам бранець". Спливає трохи часу, i викрадачi вже не знають, куди вiд нього подiтися: то "вождь червоношкiрих" намагається зняти з Бiла скальп, то влаштовує пастки, або робить якiсь iншi кумеднi капостi. Нiчого дивного, що й повернути сина Ебенезер Дорсет радить уночi, бо не хоче вiдповiдати за те, що сусiди "зроблять з людиною, яка приведе Джоннi додому". Мабуть, їм усiм довелося натерпiтися вiд знайомства iз цим хлопцем.
При цiлковитiй невихованостi та некерованостi, характер Джоннi слабким не назвеш. Мабуть, тому перед ним усi капiтулюють i дозволяють рости таким от живим стихiйним лихом. Але, якщо зважити на ситуацiю, виходить кумедно: дорослi злочинцi не знають як протистояти нахабству малого хлоп'яти, вiн робить iз ними все, що заманеться.
"Ще одна нiч iз цим хлопчиськом, - i доведеться мене вiддати до божевiльнi", - каже Бiл. Не те, що отримати грошi - вiддати останнє готовi викрадачi, щоб тiльки позбавитися вiд знущань. Тож, усе виходить навпаки: вимагачi i жертва мiняються ролями, грошi отримує той, хто за звичайних обставин мав би платити, а читачевi лишається тiльки смiятися, дiзнаючись, як тiкали Бiлл та його спiльник, поки батько тримав свого малого бешкетника.
Звiсно, в оповiданнi є над чим серйозно замислитися, але саме гумор допомагає визначити проблему: не треба занедбувати виховання, бо iнакше дитина стане страшнiшою вiд злочинця.
Возвеличення духовних цiнностей у новелi О.Генрi "Останнiй листок"
О. Генрi - один iз найпопулярнiших американських новелiстiв початку XX столiття. Вiн створив власний романтичний мiф про "маленького американця". Письменник у своїх коротких динамiчних новелах дарує людям вiру в любов, без чого не може бути життя, як його не може бути без кисню у повiтрi.
"Останнiй листок" О. Генрi - одна з найкращих i найвiдомiших новел нью-йоркського циклу. Це зворушлива iсторiя самовiдданої дружби i самопожертви. Новела є взiрцем майстерної композицiї та вирiзняється динамiчним сюжетом. У нiй автор використовує такий прийом, як несподiвана кiнцiвка (до речi, це його улюблений прийом побудови сюжету). По сутi, новела є прикладом "подвiйної розв'язки", тобто тут наявнi двi сюжетнi лiнiї: хвороба Джонсi i шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лiнiєю є хвороба Джонсi, але тiльки формально. Насправдi головною подiєю у творi є самовiдданiсть Бермана. Обидвi лiнiї набувають остаточної несподiваної розв'язки тiльки наприкiнцi новели, коли Сью розкриває правду подрузi. Завдяки такому прийому О. Генрi тримає читача у станi напруження до самого завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцiю - за його допомогою старий Берман в одну мить морально виростає у наших очах i перетворюється на символ самопожертви.
Це сумна i майже трагiчна iсторiя, сповнена глибокого переживан ня за долю героїв, двох бiдних дiвчат - художниць Сью i Джонсi, що приїхали до Нью-Йорка iз провiнцiї. Вони мешкають у районi "дахiв XVIII столiття, голландських мансард i дешевої квартирної плати". Всього майна в них - "декiлька олов'яних кухлiв i одна-двi жаровнi". Приблизно на такому самому рiвнi iснує старий Берман. Проте жалюгiднi життєвi умови героїв - лише тло, на якому найповнiше розквiтає краса їхнiх душ.
Психологiчно найскладнiшим образом у новелi є старий Берман. Автор iронiзує з його кумедної зовнiшностi ("Борода Мойсея Мiкеланджело... спускалась у нього з голови сатира... на тiло гнома"), з його постiйних розмов про шедевр, який вiн коли-небудь залишить свiтовi. До того ж, Берман п'є запоєм, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальностi. Але саме вiн виявляється спроможним на великий акт самопожертви: цiною власного життя пiдтримує дух Джонсi i рятує її вiд смертi. Цей старий невдаха
i пияк постає взiрцем тiєї дiєвої любовi, яка без жодного слова кидається на допомогу iншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величi, а смерть його викликає у нас такий самий бiль, якби iз життя пiшла близька для нас людина.
"Останнiй листок" - одна з найкращих новел в усiй свiтовiй лiтературi, яка розкриває тему вiдданої любовi людини до людини.
Loading...

 
 

Цікаве