WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 7 класу - Реферат

Збірка творів для 7 класу - Реферат

юнака. "Мцирi" - поема про полоненого горця, який загине, але не скориться росiйсько му самодержцю.
Сюжет твору - трагiчний. Юнак, позбавлений волi, гине далеко вiд Вiтчизни.
Гноблення росiйського самодержавства спрямоване не тiльки на кавказькi народи, воно торкається всiх сфер життя iмперiї.
Це твiр про сучасника Лермонтова, про його однолiтка, про долю кращих людей того часу. Адже й самого поета було позбавлено волi i вiн був змушений брати участь у братовбивчiй вiйнi на Кавказi
Поет змальовує не абстрактну схiдну країну з екзотичною природою. За кожним рядком у поемi постає Грузiя. Поет змальовує середньо -вiчнi храми, гробницi, дивну красу природи цього краю, у творi знаходять вiдображення грузинськi легенди, пiснi й перекази.
Все це засвiдчує велику повагу митця до культури iншої країни, пiдкреслює спiвчуття Лермонтова вiльнолюбним прагненням поневоле них Росiйською iмперiєю народiв.
Поема "Мцирi" належить до низки кращих зразкiв свiтової культури.
Музика поеми Михайла Лермонтова "Мцирi"
Коли дивишся на далекi льодянi вершини Кавказьких гiр, здається, що вони сяють у промiннi сонця. Як менi сподобались твої гори, Кавказе! Твої бурi, твої громи в горах! На пологому схилi самотнє дерево, вiтром, дощем схилене, таємничi мiжгiр'я, де шумить гiрська рiка. Усе так прекрасно в цьому краю! Ось старий, напiврозвалений монастир… I згадується поема М. Ю. Лермонтова "Мцирi". А в серцi починає звучати музика. Серйозна, сумна музика у виконаннi симфонiчного оркестру. Красива мелодiя-розповiдь про гiрськi вершини, мiжгiр'я, Арагву, Куру, фантастичнi блискавки вночi i галявини, освiтленi мiсячним сяйвом:
Немного лет тому назад,
Там, где,сливаяся, шумят,
Обнявшись, будто две сестры,
Струи Арагвы и Куры,
Был монастырь.
Та час вiд часу у цьому чудовому музичному багатоголоссi звучать трагiчнi ноти. Вони звучать все частiше й частiше, i ось сумний, сповнений почуттям глибокої печалi голос флейти продовжує розповiдь:
Я вырос в сумрачных стенах
Душой - дитя, судьбой - монах.
Я никому не мог сказать
Священных слов "отец" и "мать".
Серце стискається вiд почуття самотностi й невимовної туги. Ця туга душi живої, трепетної, сильної, вiльної. I не збагнеш, чи це тужливi трагiчнi звуки ллються одним за одним, як сльоза, чи це сльози, що скочуються по щоцi, одна за одною, як звук за звуком.
Та раптом розкотистi акорди рояля розривають цю сумну мелодiю флейти. Ударив грiм, сяйнули блискавки! Вони освiтили темряву, порушили тишу ночi. I враз виникли фантастичнi обриси гiр, а на їхньому тлi струнка постать юнака, який, простягнувши руки назустрiч блискавкам, здавалось, вiтає громи, вiтри, гори.
О, я как брат
Обняться с бурей был бы рад!
Глазами тучи я следил,
Рукою молнии ловил…
Менi хочеться саме тут, на цих акордах зупинити музику. Бо далi… Далi буде багато мелодiй-подiй. А останньою буде мелодiя смертi. Смерть юнака, який так i не змiг вирватись на волю, у казковий свiт рiдних гiр. Та я не можу примиритись iз таким кiнцем, бо сприймаю Мцирi вiчно живим i вiльним, як вiчно живi i вiльнi Кавказькi гори, громи, блискавки i музика.
Таємничий i пригодницький свiт новел Едгара По
Едгар Алан По - вiдомий американський письменник та критик. Саме вiн ще у ХIХ сторiччi започаткував детективний жанр i створив передумови виникнення ще двох жанрiв - психологiчного оповiдання та наукової фантастики.
На початку своєї творчої дiяльностi Едгар По прославився як поет, але i в його прозаїчних творах є багато поетичного, а саме - їхня психологiчнiсть та емоцiйнiсть, у тi часи не дуже характернi для прози. Iншою важливою ознакою його новел є надзвичайно правдоподiбна розробка неправдоподiбних сюжетiв, яка досягалася через вiдтворення дуже точних деталей, як зовнiшнього плану, так i подробиць психологiчних реакцiй героїв, а також логiчнiсть їх побудови.
Письменник змушує нiби на власнi очi бачити то страхiтливий напiвзруйнований будинок iз трiщиною на фасадi ("Падiння дому Ашерiв"), то маятник, що повiльно спускається зi стелi ("Колодязь i маятник"). Вiн здатен примусити читача подивитися на довколишнiй свiт короткозорими очима героя "Окулярiв", вiдчути себе iграшкою безжальних мiстичних сил разом iз героєм новели "Чорний кiт", або вiдтворити сходинки логiчної побудови розмiрковувань Леграна ("Золотий жук") чи Дюпена ("Вбивство на вулицi Морг", "Таємниця Марi Роже" та "Вкрадений лист"). До речi, у "Таємницi Марi Роже", на вiдмiну вiд багатьох iнших творiв, немає нiчого вигаданого: Едгар По детально вiдтворює обставини реально скоєного гучного злочину i за допомогою логiчного аналiзу пропонує власну доволi ймовiрну версiю подiй. Але твори, присвяченi науковим вiдкриттям i близькi жанрово до сучасної наукової фантастики - "Незвичайнi пригоди деякого Ганса Пфааля" або "Щоденник Джулiуса Родмена" - здаються не менш достовiрними.
Та все ж у бiльшостi його новел переважають емоцiї жаху, беззахис ностi людини перед свiтом, якими автор "заражає" читача до замиран ня серця i затамування подиху.
"Жах i рок крокували свiтом в усi часи" - цими словами Едгар По починає свого "Метценгерштейна", i от вже мiстичний вершник сходить з гобелену, перетворюючи реальне життя на страхiття. Саме цей рядок змiг би стати початком i багатьох iнших новел. "Серце моє наповнив моторошний холод, мучила туга, думка цiпенiла, i даремно уява намагалася її пiдстьобнути..." - зустрiчаємо ми на початку "Падiння дому Ашерiв", i читаємо далi слова самого Родерiка Ашера: "Так, мене лякає зовсiм не сама небезпека, а те, що вона тягне за собою: почуття жаху. Ось що заздалегiдь вiдбирає у мене сили i гiднiсть, я знаю - рано чи пiзно прийде час, коли я разом позбавлюсь i свiдомостi й життя у двобої з цим похмурим привидом - страхом".
Але жах у Едгара По не завжди тотжний безнадiйностi. Початок падiння у Мальстрем (в одноiменному оповiданнi) теж супроводжуєть ся схожими емоцiями, але потiм вони замiнюються на дещо iнше: страх спочатку змiшується iз почуттям захоплення величчю природних стихiй, а далi свiдомiсть i воля людини виявляються сильнiшими. Схожий емоцiйний перехiд вiд жаху приреченостi до надiї i врятування можна побачити i в "Колодязi i маятнику".
Можна навiть зробити висновок - трагiчно закiнчуються саме тi новели й оповiдання Едгара По, де людина виявляється заслабкою, щоб зберегти власну свiдомiсть.
Взагалi письменник неодноразово звертався до теми божевiлля. Навiть зруйнований будинок Ашерiв насправдi символiзує зруйновану душу його господаря. Роздвоєння особистостi, точнiше розпад її, що супроводжується вбивством однiєї "частини" героя другим, гiршим "Я", дослiджується автором у визнаному шедеврi "Вiльям Вiльсон" (хоча не можна цiлком виключити i символiчне тлумачення - вбивство Вiльяма Вiльсона Вiльямом Вiльсоном
Loading...

 
 

Цікаве