WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 7 класу - Реферат

Збірка творів для 7 класу - Реферат

мужнього коменданта фортецi, його вiрної дружини, доброго Iвана Гнатовича. Лаконiчно, дуже стримано описує цi подiї Пушкiн. Здається письменниковi бракує слiв, для того щоб передати весь жах i несправедливiсть того, що вiдбувається.
Та зовсiм iншим постає Пугачов перед нами у своїх стосунках
з Гриньовим. Незважаючи на свою ненависть до дворян, "залiзних дзьобiв", вiн сприймає Петра не лише як офiцера-дворянина, а як добру людину. I, маючи широку, щедру натуру, вiддячує йому за подарова ний заячий кожух i наказує залишити живим Гриньова. Пугачов високо цiнує вiйськову вiдвагу молодого офiцера та його вмiння дорожити офiцерською честю. На добро Пугачов вiдповiдає добром. Карати - так карати, а милувати - так милувати. Така вiн людина. I, кинувши всi свої справи, поспiшає визволяти сироту, яку ображає Швабрiн, поєднує закоханих, ставши посаженим батьком на їхньому весiллi.
Складна i трагiчна доля у О. Пугачова. Вiн вiдчував, що повстання зазнає поразки, а товаришiв його легко можна пiдкупити. Романтич ним i поетичним звучанням наповнюється цей образ, коли вiн спiває сумну бурлацьку пiсню про шибеницю. Грiзнi обличчя, злагодженi голоси цих людей, якi були приреченi, викликають захоплення. Пугачов порiвнює себе з орлом, що живе недовго i лише на волi. Заради неї вiдмовляється вiд довгого життя.
Повiсть "Капiтанська донька" стала своєрiдним заповiтом Пушкiна. У неї вiн вiдкрив читачевi свою вистраждану правду про долю ро-сiйського народу, про росiйськi бунти. Як великий гуманiст, вiн вбачав у них нацiональну трагедiю. Тому й народного ватажкаОмеляна Пугачова зобразив перш за все як постать трагiчну. З одного боку вiн - справедливий месник, з iншого - жорстокий розбiйник.
Зображення селян у збiрцi Iвана Тургенєва "Записки мисливця"
Збiрка нарисiв "Записки мисливця", завдяки якiй iм'я I. С. Тургенєва стало широко вiдомим у лiтературних колах, вийшла 1852 року. Книга викликала широкий суспiльний резонанс: гнiвний осуд з боку прибiчникiв крiпосництва i схвалення передовими колами росiйської iнтелiгенцiї.
О. Герцен з приводу книги писав: "Нiколи ще внутрiшнє життя помiщицького будинку не виставлялось на загальне висмiювання, ненависть i зневагу". Цi слова найбiльшою мiрою стосуються оповiдань "Бурмiстр" та "Два помiщики".
Iз великою прихильнiстю i доброзичливiстю письменник змальовує непересiчнi типи селян у нарисi "Хорь i Калинич".
Чудовий твiр "Бiжин луг" захоплює колоритними постатями дiтей. Письменник передає мовою хлопчикiв яскравi фольклорнi оповiдi, показує, як у селянському середовищi мiфологiчне мислення витiсняєть ся елементами реалiстичного свiтосприйняття.
Поетичне вiдтворення мандрiвного паломництва як втечу вiд крiпацтва зображує Тургенєв у нарисi "Касян з Красивої Мечi".
Письменник змальовує селян не тiльки як покiрливих рабiв. У нарисi "Вiдлюдник" Тургенєв вiдтворює зростання незадоволення селян своїм злиденним становищем. Голод, безправнiсть, злиднi, побори були оприлюдненi як факти реальної дiйсностi, що змушували селян прагнути знищення крiпацтва.
Нарис "Живi мощi" був уперше надрукований у збiрцi "Складчина" на користь потерпiлих вiд голоду селян Самарської губернiї. Письмен ник показує мученицьке життя жiнки-калiки, здатнiсть її з християнсь кою покiрнiстю i терпiнням приймати тяжку долю i нести свiй хрест.
Тургенєв уперше в росiйськiй лiтературi з великою художньою правдивiстю показав багатство народної душi, талановитiсть простого народу, мужнi характери людей, здатних зберегти почуття власної гiдностi, прагнення розвиватися, вiру в краще життя. Читача приваблює широко вiдтворене життя суспiльства, яскрава галерея чоловiчих, жiночих та дитячих образiв.
Письменник зображує "почуття природи", сприйняття її людьми неписьменними i виявляє, що почуття у них таке ж сильне й красиве, як i у освiчених людей, до яких належить оповiдач. "Записки мисливця" - книга, яка приваблює читача вишуканiстю мови - живопис ною i музичною.
Народнiсть поезiї Роберта Бернса
Поезiя Роберта Бернса зачаровує читача простотою й витонченiстю. Його поетична спадщина дуже багата й рiзноманiтна. Вона складається з пiсень, вiршiв, поем та епiграм.
Надзвичайно велика популярнiсть творiв Бернса на Батькiвщинi була зумовлена єднiстю творчостi поета з народнопiсенними традицiями Шотландiї.
Пiснi предкiв спiвали майбутньому поетовi, коли вiн був ще в колисцi. Хлопчиком вiн рiс серед них, вiдчуваючи високу досконалiсть народнопiсенних образiв. Саме в народнiй творчостi вiн знайшов ту живу основу, спираючись на яку мiг iти далi.
Роберт Бернс став визначним поетом, його пiснi вiдразу знаходили слухачiв серед народу, якi всiєю душею сприймали його поезiю. Цi пiснi звучали йому назустрiч iз вуст женцiв, в'язальниць снопiв, пастухiв.
Народнiсть поезiї Бернса справдi має глибокi коренi. Так, в основу вiрша "Джон Ячмiнь" покладено народне вiрування про духiв, що живуть у хлiбних зернах. Духи залишають зерна пiд час молотьби, зимують у засiках, а весною повертаються в поле, щоб удихнути життя в зерно, що проростає. Поет переосмислює це вiрування, створює пiсню про невмирущiсть духу народа-хлiбороба. Палким заздравним закликом звучать слова:
Хай родить рiд твiй задля всiх
Потомних поколiнь.
Вiршi поета про кохання сповненi грайливої лiричностi й нiжностi. Простi й звичайнi почуття закоханих передаються через образи народнопiсенної поетики, їх поет проголошує найбiльшою життєвою цiннiстю.
Навiть твори соцiально-полiтичного характеру у Роберта Бернса позначенi надзвичайною легкiстю, дотепнiстю й витонченiстю. Така художня манера робила їх надзвичайно популярними. Такою є пiсня "Чесна бiднiсть". Недаремно в ХIХ столiттi її називали "англiйською Марсельєзою".
Любов до рiдної землi була тiєю життєдайною силою, яка постiйно надихала поета. Краса його творiв - у природному й щирому ставленнi до того темного народного життя, що було предметом натхнення поета i джерелом великих його страждань.
Втiлення духу свободи в поемi Михайла Лермонтова "Мцирi"
Уславлення духу свободи є наскрiзною темою творчостi М. Ю. Лермонтова. Кавказький народ, що боровся за свою незалежнiсть, уособлював в уявi поета вiдвагу, честь, благородство i прагнення до волi. Кавказький кинджал у багатьох його поезiях постає символом гордої вольностi.
Кавказький горець - головний персонаж романтичної поеми Лермонтова "Мцирi".
Мцирi зображений автором як полонений. Вiн знає лише одну пристрасть: прагнення свободи. Вiн хоче повернутися в рiднi гори, де воюють його спiввiтчизники. Мцирi бажає дiзнатися "для волi чи тюрми" прийшов вiн у цей свiт. I тюрма, за думкою Лермонтова, не тiльки монастир, в якому перебуває Мцирi, тюрма уособлює собою суспiльний лад, нестерпний лад життя в iмперiї Миколи I.
Це не просто твiр про заточеного в монастирi
Loading...

 
 

Цікаве