WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 7 класу - Реферат

Збірка творів для 7 класу - Реферат

Вальтера Скотта "Айвенго"
Вальтер Скотт був не лише письменником, а й видатним краєзнав цем, дослiдником iсторiї i культури Шотландiї та Англiї, що дiстало вiдображення у його iсторичних романах. До їх написання вiн опублiку вав кiлька збiрок народних балад i кiлька поем, присвячених iсторiї його рiдного краю - Шотландiї, але поетичнi твори заважали йому вiльно втiлювати власнi задуми, висловлювати ставлення до тих або iнших iсторичних подiй або навiть просто широко охоплювати епоху, що зображується, тому письменник зрештою звернувся до прозаїчних форм.
Узятi в цiлому романи Вальтера Скотта змальовують надзвичайно широку панораму героїчної iсторiї Англiї i Шотландiї.
Одним iз найважливiших творiв з цього ряду є роман "Айвенго". Його дiя вiдбувається у XII сторiччi. Письменник по-своєму зображує легендарнi часи лицарiв: у нього вони постають як живi люди iз своїми пристрастями, рiзними характерами та цiлями, що при зiткненнi персонажiв i створює сюжет.
Iсторичнi обставини того часу були досить складними. Насамперед тодi мали мiсце нацiональнi суперечки мiж норманами й англосаксами та суперечки соцiального плану, через якi певнi люди шукали порятунку вiд пригноблення у лiсах, як Робiн Гуд. Була присутня i звичайна боротьба за владу всерединi самих норманiв- доки легендарний король Рiчард Левине Серце знаходився у полонi, владу захопив принц Джон.
Звiсно, за таких обставин iнтриги та пригоди виникали у героїв роману цiлком природно, хоча у центрi сюжету опиняється кохання.
Шляхетний лицар Айвенго, що його зрiкся батько-саксонець через те, що вiн служив королю-норману, закохується у вихованку батька - ледi Ровену, на яку покладаються надiї, що вона вiзьме династичний шлюб, чим дасть можливiсть англосаксам позмагатися за владу. Iнший лицар, вже з оточення принца Джона, давнiй суперник Айвенго Брiан де Буагiльбер, програвши на двобої, органiзовує викрадення Седрика Саксонсь кого, ледi Ровени та їхнiх супутникiв, серед яких опинився й важкопоранений Айвенго, й друга головна героїня роману - єврейка Ребека, безнадiйно закохана у Айвенго. Колишнi слуги Седрика Саксонського та сам невпiзнаний король, що потай повернувся в Англiю, об'єднуються
зi шляхетним розбiйником Робiном Гудом, щоб визволити заручникiв. Їм це вдається, але храмовник Брiан де Буагiльбер встигає вкрасти Ребеку, у яку закохався. Хоча для Айвенго вона лише жiнка, що допомогла йому одужати пiсля поранення, цей лицар, ще не вiдновивши до кiнця сили, знову викликає Брiана де Буагiльбера на двобiй, виграти який шансiв майже немає, але здiйснюється "божий суд" - його супротив ник не витримує i помирає сам. Тим часом Седрик Саксонський, побачивши мужнiсть сина i кращi людськi якостi короля Рiчарда, погоджується на шлюб Айвенго i ледi Ровени, тим бiльше, що Ательстан вiдмовляється змагатися за трон. Такий сюжет роману.
Протистояння мiж героями твору не лише зовнiшнє - це одвiчний бiй шляхетностi з пiдлiстю i ницiстю, носiями яких постають паралельно Айвенго i Брiан де Буагiльбер, Рiчард Левине Серце i принц Джон, Робiн Гуд i жорстокий пригноблювач Фрон де Беф. Саме тому протистояння стає ще цiкавiшим, i саме людськi якостi та шляхетнiсть мети дозволяє об'єднатися у боротьбi проти тих, що уособлюють втiлення зла настiльки рiзним особистостям, як Робiн Гуд i король Рiчард. Але усе ж таки письменник не iдеалiзує стосунки навiть мiж кращими героями роману. Наприклад, iсторiя з Ребекою не знаходить щасливої розв'язки - хоча ця дiвчина надiлена автором найкращими якостями, прiрва мiж нею та Айвенго чи iншими лицарями залишається неподоланою. Це надає сумного присмаку святовi перемоги добра над злом, але з iншого боку надає роману бiльшої достовiрностi.
Таким змальовує Вальтер Скотт славнозвiснi давнi часи, сповненi таємниць i пригод, якi нiкого не залишать байдужими.
Запорозький козак Тарас Бульба
"Тарас Бульба". Саме так назвав Микола Гоголь свою героїчну повiсть, присвячену найяскравiшим сторiнкам iсторiї українського народу. Це ж вони, могутнi козаки Запорозької Сiчi, були справжнiми лицарями української землi, її славними синами-захисниками у тих далеких i жорстоких XVI-XVII сторiччях. А головний її герой, Тарас Бульба, став втiленням кращих рис характеру людини тiєї епохи.
Ось вiн, курiнний полковник, весь нiби створений для подвигiв i слави. Кремезна постать, мужнє обличчя, вiдкритий смiливий погляд, козацькi вуса та люлька, з якою Тарас нiколи не розлучався. Таким постає вiн перед нами зi сторiнок повiстi. Вiн любить просте козацьке життя. Добрий кiнь та чисте поле - ось i все, що йому наймилiше. Та ще Україна. Вiльна, незалежна. Тому й проводить своє життя Тарас Бульба в Запорозькiй Сiчi, бо вважає себе захисником рiдної землi, православ'я та предковiчних законiв.
Такими хоче бачити i своїх синiв. Радiє батькiвське серце, коли стоять вони перед ним на рiдному подвiр'ї молодi, сильнi. Та ще бiльше пишається вiн синами, спостерiгаючи, як нищать вони ворога праворуч i лiворуч у першiй битвi.
Сам Тарас усе своє життя брав участь у битвах з поляками, турками, татарами. "Немає жодного козака, рiвного йому в доблестi". Це мудрий, з великим життєвим досвiдом козак. Тому саме його обирають запорожцi своїм отаманом. У боях пiд Дубно гарячi слова Тараса Бульби про святi узи козацького братства надають сил запорожцям у боротьбi з ворогом. Тарас - досвiдчений полководець. Вiн завжди в центрi битви. Пiдбадьорює козакiв, дає їм поради. То тут, то там чути його голос: "А що, панове?… Є ще порох в порохiвницях? Чи не ослабла козацька сила? Не гнуться козаки?" Гине кращий квiт козацького вiйська, гинуть рiднi йому по духу люди. Тому так приголомшений був Тарас, коли побачив, як його рiдний син Андрiй убиває козакiв-запо рожцiв. Вiн вiдчуває свою величезну провину перед ними, перед бать-кiвщиною. I нiяка сила батькiвської любовi не стане на перешкодi страшенному батькiвському присуду: "Я тебе породив, я тебе й уб'ю!"
Помертвiла батькiвська душа вiд подвiйного удару: загибелi двох синiв. Пiд час страти Остапа, який потрапив у полон, вiн був поруч iз сином, пiдтримуючи його в останнi хвилини життя. Тарас, життєлюб, веселий, дотепний козак, стає жорстоким месником. Пiсля смертi Остапа "тiльки вогонь та шибеницю бачила його бiла голова, i поради його загалом були спрямованi тiльки на знищення ворогiв".
Незабутнi, трагiчнi останнi сторiнки повiстi. Горить, палає над рiкою дерево, до якого прикутий поляками Тарас Бульба, та душа його з козаками, до них зверненi його останнi слова. Загинув Тарас Бульба, та незламними залишились його воля, любов до товаришiв i рiдної України.
Запорозька Сiч у зображеннi Миколи Гоголя
Запорозька Сiч! Ось вона, вольниця української землi! Розмiстилась вона всього на декiлькох островах Днiпра, а знали її в усiй Європi. Це була порiвняно невелика кiлькiсть вiдчайдушно
Loading...

 
 

Цікаве