WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 6 класу - Реферат

Збірка творів для 6 класу - Реферат

справу.
У школi приятельськi щирi стосунки мiж нами не зникають. Навпаки, ми намагаємося триматися разом, не давати ображати жодного з нас. Якщо сталася з кимось з нас неприємнiсть чи в чомусь непотала нило, то ми робимо усе, щоб допомогти чи заспокоїти товариша.
Ми товаришуємо вже два з половиною роки. Бували й суперечки,
i непорозумiння, i розрив стосункiв. Але через певний час усi ми намагались їх вiдновити. I це нам вдавалося. Я думаю, що товаришами ми залишимося на все життя.
Твiр-опис процесу працi. На збираннi картоплi
Одного разу ми з класом поїхали на збирання картоплi. Ми, шестикласники, вже дорослi люди, i нам просто необхiдно допомагати своїм батькам не тiльки по господарству, а й у зовсiм серйознiй роботi.
Автобус привiз нас на неозорекартопляне поле, на якому де-не-де стирчали соняхи. Був жовтень, i стебла картоплi давно вже були не зеленими, а буро-коричневими. Це означало, що там, у землi, визрiли клубнi i можна їх збирати.
Трактор, який з'явився iз-за пагорба, за наказом бригадира в'їхав на поле i своїми лемехами почав перевертати рядки з картоплею.
Машина поїхала далi, вивертаючи великi скиби землi, а ми з нашою вчителькою жваво кинулись збирати клубнi. Її було багато - рiк видався врожайним. Картопля виявилася крупною, коричнево-роже вою. Iнодi траплялася збоку зеленкувата. Невдовзi бiля дороги утворилися двi великi купи.
Хтось принiс мiшки, i ми зсипали зiбраний врожай у них. А робiтники вантажили цi мiшки на причепи i вiдвозили до овочесховища.
Настав полудень, сонце почало сильно припiкати. Ми, потомленi, зiбралися докупи пiти вiдпочити в посадцi на обочинi дороги. I тут нарештi дали сигнал обiдати. Їли ми пiд навiсами на вiдкритому повiтрi. Як же смачно їлося! Те, на що в мiстi ми i дивитися не хотiли, зараз поглинали всi. Пшеничну кашу, огiрки, помiдори, яйця їли ми з великим задоволенням. А потiм, спiтнiлi i втомленi вiд працi, всi ми тут же прилягли вiдпочити. Кожен обмiнювався враженнями з учителькою i один з одним. Ми були настiльки натхеннi нашою корисною i цiкавою працею, вирiшили i завтра так само плiдно попрацювати.
Твiр-розповiдь. Вербова гiлка любовi
У Стрийському парку м. Львова зiбранi рiдкiснi представники флори всього свiту. Росте тут i верба. Пiд час урочистого святкування 110-ої рiчницi з дня смертi великого Кобзаря України - Тараса Григоровича Шевченка у парку було посаджено гiлку верби. А привезено її з далекого Казахстану, з пiвострова Мангишлаку.
З бiографiї народного поета довiдуємось, що Тараса Шевченка перевели з Орської фортецi на Мангишлак. Дорогою на пристанi в Гур'євi, вiн знайшов гiлку верби i взяв її з собою. На Мангишлаку посадив її на солдатсько му городi. Прийнялася гiлочка i бiльш як за сто рокiв розрослася у велику вербу наперекiр гарячому диханню пустелi. А привезена з Казахстану гiлочка цiєї верби стала деревом пам'ятi Кобзаревi у Стрийському парку.
Ми з класом вiдвiдували цей парк, коли були на екскурсiї у м. Львовi. Розрослася гiлочка - зустрiчає усiх своєю красою i зеленню пишна верба.
Твiр-роздум. Безсмертя
"Завдання дуже важливе, i щоб виконати його, треба пожертвувати своїм життям. Я люблю життя, я ще дуже молодий. Але тому, що Вiтчизна, яку я люблю, як свою рiдну матiр, вимагає вiд мене пожертвувати
життям в iм'я визволення її вiд нiмецьких окупантiв, я зроблю це. Хай я помру, але в пам'ятi мого народу я буду безсмертний".
Герой, якому належать цi слова, загинув. Та ворог дорого заплатив за кожну краплю його кровi.
У самому ворожому лiгвi мужнiй патрiот виконував винятковi за смiливiстю i вiдвагою завдання. Це нашому командуванню вiн надавав надзвичайно важливi полiтичнi та воєннi вiдомостi. Це з його допомогою було розкрито змову фашистiв, що мали намiр вчинити терористичний напад на учасникiв наради в Тегеранi.
Таким був легендарний розвiдник Микола Iванович Кузнецов. Людина, яка славним життям своїм удостоєна безсмертя.
Твiр-роздум. Людина, на яку я хочу бути схожим
Людина, на яку я хочу бути схожим - це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає менi хорошi поради. I якщо мами немає вдома i нi з ким подiлитися своїм горем чи радiстю, в мене нiби камiнь на душi. Але, коли прийде мама, то горе, роздiлене з нею, - пiвгоря, а радiсть - подвiйна радiсть.
Iнколи мама накричить на мене за погану оцiнку в школi або ще за якусь шкоду - я ображаюсь i, бувало, навiть не розмовляю. Але частiше я був неправий. А коли розумiв це, йшов до мами i перепрошував. I мама мене завжди вибачала, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тодi склалося моє життя? Про це страшно навiть подумати. I я зробив висновок, що мама - це все: i радiсть, i доброта, i розумiння, i все-все на цьому свiтi.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радiсною, нiжною i доброю. А по-iншому не може й бути.
Твiр-роздум. Що робить людину великою
Чомусь всi ми думаємо, що людину робить великою посада, яку вона займає. Але я думаю, що це помилка. Насправдi, великою є людина, яка сумлiнно i чесно виконує свiй обов'язок. Найголовнiше - щоб людина любила свою професюi. Бо ж хто до чого покликаний, той i буде старанно й сумлiнно робити свою справу. А якщо всi з любов'ю будуть працювати, то недалеко й до добробуту в життi, якого прагне кожна людина.
Усе це зближує людину з природою. Бо ж маленький кущ бузку аж нiяк не зарадить велетенському дубовi. Бо вiн пiдсвiдомо вiдчуває щастя, що саме вiн є тим, ким вiн є. Напевне, люди мають не зраджувати своєї сутностi, й тодi, можливо, всi будуть задоволенi собою ї щасливi.
Але, мабуть, перш за все, велич людини виявляється не в тому, ким вона є, а в тому, як вона ставиться до своїх товаришiв, i до незнедоле них людей.
Велич людини в тому, що вона нiколи не зраджує своїх друзiв, а крiм того, знаючи вади товаришiв, любить їх такими, якi вони є. А найвелич нiша та людина, яка з гумором умiє сприймати свої недолiки.
Замiтка до стiнгазети. Спортзал став кращим, нiж новий
Останнiм часом змiнився вигляд шкiльного спортзалу. Старшоклас ники разом з батьками встановили грати на вiкнах - це рятує скло вiд неслухняного м'яча. Учнi 6-8 класiв самотужки полагодили спортивнi мати, хоч довелося докласти неабияких зусиль. Поштукатурено й пофарбовано стiни примiщення.
Значну роль у ремонтi спортзалу вiдiграла рада школи. Це вона розшукала спонсорiв-батькiв, за чиї кошти було придбано усе необхiдне для роботи.
Хочеться щиро подякувати школярам та їхнiм батькам за добре виконану роботу. Така праця є дуже корисною для школи, адже вiд можливостi повноцiнно навчатися на уроках фiзкультури та тренува тися пiсля урокiв залежить здоров'я школярiв. Отже, кожному з нас надано чималу послугу .
Члени ради
Loading...

 
 

Цікаве