WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси i таланту українського народу (II варiант) - Реферат

Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси i таланту українського народу (II варiант) - Реферат

Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси i таланту українського народу (II варiант)
Ця дiвчина не просто так, Маруся
Це - голос наш!
Це - пiсня!
Це - душа!
/ Маруся Чурай /
Маруся Чурай, автор багатьох пiсень, що стали народними - дiвчина з легенди. Навiть на запитання: чи справдi вона iснувала, немає однозначної вiдповiдi. Деякi джерела пiдтверджують, що вона дiйсно була: серед документiв XV-XVI столiть знайдено її смертний вирок. Дехто ж її iснування заперечує. Так чи iнакше, але про Марусю складали легенди, про неї писали i письменники, i поети, i лiтературознавцi. Складено навiть її приблизну бiографiю, згiдно з якою Маруся Чурай народилася 1625 року в родинi урядника Полтавського козацького полку i померла 1653 року вiд сухот.
Її коротке життя було красивим i трагiчним. Вона була народжена для кохання, але воно й спричинилося до трагедiї. у поетiв завжди дуже чутливе серце - зрада коханого виявилась надто тяжким випробуванням для дiвчини, вона отруїла Гриця, за що їй було винесено смертний вирок. Лише в останню хвилину надiйшла звiстка про помилування...
До образу Марусi Чурай зверталися у своїх творах Боровиковський, Руданський та Старицький. Котляревський використовував її пiснi у "Наталцi Полтавцi".
Бiльше трьох столiть образ Марусi продовжує хвилювати усiх, кому дороге наше минуле, "наша пiсня, наша дума", хто вiдчуває поетичну душу українського народу.
До цього образу звертається i талановита поетеса Лiна Костенко.
Її поема починається з картини суду - з вершини страждань дiвчини. Але не випадково не осуд, а спiвчуття викликає Маруся у бiльшостi людей:
Злочинниця - а так би й зняв би шапку,
На смерть iде - а так би й поклонивсь.
Який же характер треба мати, щоб викликати у людей такi почуття?
Чураївна успадкувала вiд батька-козака благородну душу, вiд матерi - прекрасний голос, та вiд усього українського народу - справжнiй талант, що зробив її спiвучою душею України. Її пiснi спiвали закоханi, з її пiснями також йшли у бiй. Дехто навiть був не в змозi повiрити, звiдки таке бралося:
Якi там "Засвiт встали козаченьки"?
А цiлий полк спiває. Дивина
Це щось для дiвки, сину, височенько.
Не вiрю, щоб складала це вона. -
каже Бобренчиха, мати Гриця.
Взагалi протиставлення образiв Марусi та Гриця, її кохання i причини особистої трагедiї, спостерiгається протягом майже усiєї поеми.
В хатi Марусi панувала любов i взаємна повага, у Бобренкiв не вщухала лайка.
Маруся - вiрна дочка свого батька, що загинув як герой, вона - вiрна дочка свого спiвучого i героїчного народу:
... Усе, як є - дорога, явори,
Усе моє, все зветься - Україна.
Така краса висока i нетлiнна,
Що хоч спинись i з Богом говори.
Саме в цьому криється таємниця її надзвичайної духовної сили, i саме тому її пiснi надихають iнших.
А Гриць - "вiн же Бобренко, вiн же не Чурай", вiн "вiд того кидавсь берега до того: любив достаток i любив пiснi". Але, мабуть, пiснi не змогли оживити його душу. Тому i виявився вiн здатним зрадити високу Марусину любов, кохання "що сягало хмар", обравши некраси ву, але заможню Галю, яку необов'язково було навiть любити. "Нерiвня душ - це гiрше, нiж майна".
так, обмежений Гриць був нерiвнею спiвучiй душi, вiн був не здатний її зрозумiти. Але це розумiли iншi люди, що чули в пiснях Марусi голос рiдного краю i самi були спроможнi мати високi почуття.
Навiть Богдан Хмельницький вiддає наказ про її помилування не лише з огляду на заслуги її батька:
Що помагає не вгасити духа,
Як не спiвцями створенi пiснi?
Про нашi битви - на паперi голо,
Лише в пiснях вогонь отой пашить.
Таку спiвачку покарать на горло, -
То це ж не що, а пiсню задушить.
Чи може бути бiльшим визнання? Пiснi Марусi Чурай стали своє-рiдним духовним лiтописом України, цiннiстю, яку неможливо знищити, не знищивши значну частину душi усього народу. Хiба у справжнiх людей, патрiотiв своєї Вiтчизни, рука пiднiметься на таке?
Так нiжна дiвчина, що жила високим коханням, стала легендою свого краю, його пiснею, часточкою його iсторiї.
I хоч багато рiзного було, i рiзнi люди жили в Українi, справжнє обличчя нашої вiтчизни творили такi Чураї, а не бобренки.
Великий той народ, який має таку iсторiю, таких предкiв i таку пiсню.
Loading...

 
 

Цікаве