WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат


Ярославна звертається до сил природи, благаючи допомогти князевi i дружинi його. Так, вона зазом iз князем вiдчуває свою вiдповiдальнiсть за воїнiв, що пiшли з Iгорем у похiд, про них вона думає, дорiкаючи вiтру, що кидає стрiли "на вої любiї мої", а вже потiм - "на князя, ладо моє миле".
А от яким постає князь у походi: вiн бiльш за все хотiв
Чи списа зломити
При полi Половецькому
Та й наложити головою,
Чи шоломом пити воду з Дону.
За допомогою прекрасних епiтетiв та порiвнянь автор творить скульп-турно виразний образ "буй-тура", "яр-тура" Всеволода:
Славний яр-тур Всеволоде!
Стоїш ти на полi ратному...
Де тiльки тур виросте,
Золотим своїм шоломом посвiчуючи,
Там i лежать зiтнутi
Нечестивi голови половецькi.
Взагалi Автор часто використовує надзвичайно яскравi порiвняння:
Риплять вози опiвночi,
Мов тi лебедi ячать сполоханi...
Надзвичайно цiкаве за неоднозначнiстю порiвняння з вовком. Гзак, як хижий вовк, женеться за Iгорем, але позитивно звучить порiвняння:
А мої куряни - вправнi воїни,
Пiд сурмами сповитi,
Пiд шломом викоханi,
З кiнця списа годованi...
Самi скачуть, як вовки сiрi в полi,
шукаючи собi честi,
А князевi слави.
Епiтети "сповитi", "викоханi", "годованi" для нас звучать метафорич но, але в тi часи це було майже буквальним: адже брав Iгор з собою в похiд восьмирiчного сина. Дiтей навчали бути воїнами трохи не з колиски.
Про художнi засоби поеми (написана вона ритмiчною прозою) можна говорити без кiнця. Як емоцiйно звучить метафорична картина:
Чорна земля пiд копитами
кiстьми засiяна,
Кров'ю полита -
Тугою зiйшли тi костi
На Руськiй землi!
Твiр, написаний староруською мовою, перекладався поетами всiх часiв i народiв. Ми знаємо принаймi 18 перекладiв повного тексту "Слова..." на українську мову, а "Плач Ярославни" перекладав мало не кожен поет.
Афористичними i часто вживаними словами стали вислови: "Лучче нам порубаним бути, нiж полону зазанати", "...растекашеся мислiю по древу" та iншi.
Якої ж сили талант треба мати, щоб написати твiр, що живе бiльш як вiсiм столiть i не втратив своєї актуальностi!
"Слово о полку Iгоревiм" - це пiсня слави, вiрностi i патрiотизму наших предкiв, це прославляння нашої iсторiї.
I як добре, що цей прекрасний твiр попри всi перешкоди: вiйни, стихiйнi лиха, пожежi - таки дiйшов до нас. Дiйшов i говорить до нашої душi,
до нашої особистостi, показуючи, хто ми, яких батькiв дiти.
Князь Iгор - захисник руської землi у "Словi о полку Iгоревiм"
Найвидатнiшою пам'яткою лiтератури Київської Русi є "Слово о полку Iгоревiм". Сюжений змiст "Слова..." - змалювання походу князя Iгоря Святославовича проти половцiв 1185 року, що був одним з епiзодiв тривалої боротьби проти степових кочiвникiв.
Про цей похiд розповiдають також i лiтописи, додаючи подробицi, яких бракує в поемi. Але, як справжнiй художнiй твiр, "Слово о полку Iгоревiм" вирiзняється тим, що не просто розповiдає про перебiг подiй походу, а має чiтку, продуману побудову, що дозволяє невiдомому авторовi передати головну iдею й висловити власне ставлення до фактiв. Вiн обмiрковує цю iдею ще у вступi, а пiзнiше вiдверто звертається до найсильнiших володарiв Руської землi iз закликом об'єднатися.
Оборона Руської землi вiд половцiв була важливим завданням ХI-ХII столiть. Але вирiшити його князi не змогли, i не тому, що їм бракувало хоробростi, а тому, що не було мiж ними узгодженостi в дiях. Доля князя Iгоря, центральної постатi "Слова..." є чудовою iлюстрацiєю цього твердження.
Князь Iгор у "Словi..." зображений хороброю та благородною людиною. Для нього характернi сувора, спокiйна вiдвага та рiшучiсть. Вiн нехтує "знаменнями" так само, як будь-якою небезпекою взагалi. Головнi рушiї його поведiнки - честь i слава.
Князь Iгор має усi риси iдеалiзованого, справжнього оборонця рiдної землi - вiрнiсть, вiдданiсть Батькiвщинi, стiйкiсть, хоробрiсть, енергiйнiсть, мужнiсть тощо. Вiдступити перед небезпекою йому здавалося ганебним, коли висланi вперед розвiдники сповiщають йому про несприятливiсть становища для руського вiйська, Iгор каже: "Якщо так вернутися, не бившись, сором буде нам гiрше смертi".
Але попри все його чекає поразка. "Краще ж би порубаним бути, нiж полоненим бути" - говорить вiн, та саме це йому судилося - iз золотого сiдла вiн "пересiв у сiдло кощiйове" (рабське). "А Iгоревого хороброго полку не воскресити" - з болем повiдомляє автор.
То чому ж Iгоря спiткало таке лихо?
"О мої сини, Iгорю i Всеволоде! - каже про це "золоте слово, iз слiзьми змiшане", Святослав, довiдавшись про гiрку долю Iгоря та його вiйська. - Рано почали ви Половецьку землю мечами разити, а собi слави шукати".
Рано - тому що половцi були приборканi великим князем київським Святославом якраз перед походом Iгоря, а князi без упину сваряться мiж собою. Вирушати у новий похiд за таких умов було дуже нерозсудливим, тож i "засумували в городах заборола, а веселiсть поникла".
"Чорна земля пiд копитами кiстьми була засiяна, а кров'ю полита i тугою зiйшов (цей посiв) на Руськiй землi..."
Автор спiвчуває Iгоревi, та правда для нього важливiша - поряд з найкращими рисами поступово стають зрозумiлими й типовi недолiки цього хороброго князя: вiн надто необачний, надто запальний i надмiрно честолюбний.
То ж, з одного боку, в ролi захисника Iгор майже iдеальний, але з iншого - зовсiм нi. Беззаперечно, визначнi якостi його саме як воїна не збiгаються iз бажаними чеснотами полководця, адже останньому потрiбнi розсудливiсть i помiркована обережнiсть. Що переважить?
У Путивлi плаче жiнка полоненого князя, Ярославна. Вона закликає вiтер, рiки та навiть сонце допомогти Iгоревi визволитись з бiди. Заклики не лишаються марними - Iгор тiкає, i не можна не помiтити, з якою радiстю ставиться автор до цiєї втечi. Бог показує князевi напрямок втечi, рiчка Донець лелiє його на хвилях, стелить йому пiд ноги зелену траву. "Землi радi, города веселi", коли Iгор прибуває в Київ.
Тож його особистi якостi важливiшi для автора, нiж недостатня воєначальницька майстернiсть, що може прийти з досвiдом.
Вiра невiдомого автора саме у цi кращi сторони Iгоря цiлком ви-правдовується: пiзнiше, як вiдомо, князь не раз вiдплачував за свою поразку успiшнiшими походами на половцiв. Для автора князь Iгор лишається втiленням князiвських доблестей.
Образ Iгоря уособлює героїчний дух усього народу,сповнений пат-рiотизму i почуття воїнської честi, а цей дух неможливо знищити однiєю поразкою, чи забути про нього через окремi помилки.
Змальовуючи Iгоря з його доблестями та вадами, у стосунках з iншими князями та у боротьбi з ворожою навалою, автор зображує ще
й узагальнений образ Руської землi, яку треба любити i берегти. Це й намагається робити Iгор.
Головним задумом автора було закликати Київську Русь до єдностi, особливо перед загрозою з боку давнiх ворогiв - половцiв. Образ головного героя теж слугує цiй метi.
Саме в цьому високому патрiотизмi полягає найбiльша
Loading...

 
 

Цікаве