WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

циклу ввiйшли вiсiмнадцять сонетiв А. Мiцкевича. "Кримськi сонети" - особливi твори. Особливi за своїм звучанням i глибиною думки, за мелодiйнiстю i тематичною розмаїтiстю.
Вони уособлюють внутрiшнiй порив автора до рiдної землi, вiд якої був силомiць вiдiрваний царською охранкою:
О мисле! Спогадiв є гiдра мовчазна,
Що спить на днi твоїм пiд зливами-дощами,
А в супокiйну мить рве серце пазурами.
("На верховинi Тарханкут").
Мiцкевич був самотнiм, незважаючи на те, що його супроводжува ли п'ять супутникiв, бо двоє з них були служаками вищих щаблiв царської таємної полiцiї, єдина присутня там жiнка, Катерина Собанська - коханка одного з цих посiпак, ще двоє - багатi одеськi вельможi. Сонет про яструба - це твiр, який вiдбиває почуття автора пiд час перебування в такому ворожому гуртi. Цей твiр Мiцкевич не закiнчив. Але вiн є ключем до розумiння того ганебного середовища, в якому опинився польський поет. Автор порiвнює себе з пiдбитим птахом, наче зливається з яструбом, вiдчуває страшну загрозу вiд перебування у ворожому середовищi. Становище яструба - це становище висланого з рiдної землi Мiцкевича:
Нещасний яструб! Бурi його збили
З небес, в чужi закинувши краї;
Вiн мокрi пера розгорнув свої,
На щогли сiвши, зморений, безсилий.
("Яструб").
В усiх сонетах Мiцкевича висновок криється в останнiх двох - трьох рядках. В останньому сонетi кримського перiоду висновок не завершено, неначе автор дає змогу читачевi домислити його.
Менi здається, що сонет "Руїни замка в Балаклавi" перегукується з твором Лесi Українки "Царi". Певно, в душi кожного поета є нотки єдностi з народом i вiдповiдальностi за його долю.
Мiцкевич прагнув побувати в Криму. Перша поїздка була нетрива лою i нiяк не позначилась на творчостi поета. А друга подорож подарувала свiтовi чудовий цикл "Кримських сонетiв".
Яскраво i образно розповiдає поет про красу кримської ночi. Читаючи цi рядки, проймаєшся єднiстю людини i чаруючої природи, вловлюєш навiть звуки i запахи, прагнеш дихати одним iз поетом повiтрям i вiдчувати те, що вiдчув вiн, проте Мiцкевич невiддiльний вiд своєї рiдної землi. I тому чари Криму блiднуть, коли автор згадує свою батькiвщину:
Далекої Литви природа непочата -
Грузька драговина, незайманi лiси…
Менi любiший тут шум сосон, дзвiн коси,
Нiж солов'ї Байдар, салгiрських лук дiвчата.
("Мандрiвник")
Але призначення поета, i це вiдчувається в його вiршах, у тому, щоб служити людям i не ламатися вiд бурi та негоди.
Жага до життя (за однойменним оповiданням Джека Лондона)
Нещодавно ми увiйшли до нового столiття, а разом iз ним - i до нового тисячолiття. Кожного разу такий рубiж важко давався людству, йому було нелегко звикати до нових ритмiв iсторiї, думок, почуттiв. Зараз космiчнi кораблi покоряють Всесвiт, долетiти до Америки є справою кiлькох годин. А на початку нашого, тепер уже минулого столiття, ця країна була "краєм свiту" i багатьом здавалася таємничою. Особливо пiсля вiдкриття великих запасiв золота на Алясцi у Клондайку, та i саме це слово, - назва мiста, стало означенням великих багатств, часто - невичерпних.
Природно, що пiдкорювати пiвнiч з її суворими законами виживан ня "Вiчного холоду" та "Бiлого мовчання" було пiд силу тiльки людям фiзично витривалим, сильним духовно i морально загартованим. Саме таким є герой оповiдання "Жага до життя" Джека Лондона, який пiд час важкого переходу вивихнув ногу i потрапив у скрут.
Напарник Бiлл кидає його напризволяще, але й сам терпить поразку у життєвiй боротьбi - кiлька тижнiв потому Том знаходить його кiстки, обгризенi вовками. Том виживає не тому, щовiн фiзично сильнiший за Бiлла, а тому, що виявляє закладенi в ньому i притаманнi всiм лондонiвським героям мужнiсть, велику силу волi, пристрасну жагу до життя. Саме воно виявляється сильнiшим за смерть i перемагає її.
Томовi притаманнi риси, характернi для всiх героїв "пiвнiчних" оповiдань Джека Лондона - всi вони сильнi, смiливi люди, якi не вiдступають перед труднощами i небезпекою. Тверда воля, наполегливiсть у досягненнi мети - ось їхнi характернi риси. А людянiсть допомагає не переродитися у хижакiв, що приїхали на Аляску тiльки за золотом. Пiвнiч приваблює Тома, як й iнших, можливостями виявити свої енергiю, здiбностi, мужнiсть. I вiн, герой оповiдання "Жага до життя", здобуває свою першу перемогу. Впевненi, що пiсля неї йому будуть не страшнi усi випробування та незгоди.
Жага до життя героїв Джека Лондона (на прикладi вивчених творiв)
Джек Лондон прожив коротке, всього 40 рокiв, але дуже напружене життя й залишив велику спадщину. Героїв його творiв майже неможливо вiдокремити вiд особи автора, тому що бiльшiсть iз них мають автобiогра фiчний характер i вiдбивають особистiсть письменника. Доля його складалася нелегко. Батьки розiйшлися ще до народження письменника, i виховувався Джек у сiм'ї вiтчима, прiзвище якого вiн зробив своїм лiтературним псевдонiмом. Сiм'я жила бiдно, i Джек рано почав працювати, був робiтником на джгутовiй фабрицi, консервному заводi, матросом на суднi, що добувало морських котикiв. Зазнав i безробiття, i ув'язнення за бродяжництво. У пошуках кращої долi, як i тисячi iнших, вирушає на Аляску, де вiдкрили золото, але розбагатiти йому не поталанило. Єдиний скарб, що вивiз Джек Лондон з Аляски, - це глибокi враження вiд природи пiвночi та характерiв людей, з якими звела його доля. З дитинства Джек Лондон був жадiбний до читання, мрiяв стати письменником. Досвiд життя в умовах пiвночi дав йому нову i самобутню тему. Лондон пише першi оповiдан ня, та надрукувати свої твори йому не вдається.
Письменнику виповнилося 23 роки, коли його оповiдання "За тих, хто в дорозi" пробилось до читача. Уже в цьому першому надруковано му творi визначилась головна тема його творчостi: боротьба за життя як сенсу iснування. Ця тема об'єднує у творчiй спадщинi навiть, на перший погляд, дуже рiзнi творi: такi, як оповiдання збiрок "Бог його батькiв", "Дiти морозу", повiстi про тварин "Бiле Iкло", "Поклик предкiв", романи "Морський вовк", "Залiзна п'ята", "Маленька господарка великого дому", автобiографiчний роман "Мартiн Iден". У цих творах письменник змальовує героїв, що шукають своєї долi, вiдстоюють свою життєву позицiю, приходять на допомогу один одному навiть цiною свого життя. Вони простi й суворi, сильнi й щирi у проявi своїх почуттiв. Природу i людину автор сприймає як суцiльне. Вiддаючи данину людському розуму i вмiнням, розкриває мудрiсть одвiчних природних стосункiв, вiн засуджує людський iндивiдуалiзм, прагнення до панування над природою i людьми. Цю позицiю автора вiдчувають читачi повiстi "Бiле Iкло" на прикладi головного героя - собаки-вовка. Бiле Iкло стає на захист людини, тому що розумiє любов i справедливiсть, з якими ставиться до нього його господар. Вiн перемагає свiй страх перед смертю, iнстинктом, щоб врятувати життя людям.
В автобiографiчному романi "Мартiн Iден" жага до життя головного героя розкривається своєрiдно. Молодий моряк, що знав лише темнi сторони життя, пияцтво, бiйки та брутальнi лайки, випадково розкриває
Loading...

 
 

Цікаве