WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 8 класу - Реферат

Збірка творів для 8 класу - Реферат

лише посмiшку викликає у читачiв його образ: поряд iз смiхотворними "подвигами" на кшталт боротьби з вiтряками, важко не помiтити шляхетнiсть його намiрiв. Навiть така чудернацька боротьба проти зла варта краплi поваги, смiх зумовлений невдалими методами. "...Заради свободи так само, як i заради честi можна й потрiбно ризикувати життям, i, навпаки, неволя є найбiльшим з усiх нещасть, якi лише можуть статися з людиною", - з цими словами Дон Кiхота важко не погодитися. Герой Сервантеса кидає виклик усiй несправедливостi свiту. У романi є епiзоди, сповненi справжньої трагiчностi, де горе-герой майже впритул наближається до героїзму справжнього. Iнша рiч, що знову-таки невдало, але такої помилки, як зi спробою захистити хлопчика-пас тушка, мiг припуститися будь-хто. В цьому епiзодi Дон Кiхот бореться не з уявним злом, тут йдеться про невмiння передбачати наслiдки своїх дiй на кiлька ходiв уперед, тобто про явище досить розповсюджене. Дещо схоже вiдбувається i в iншому епiзодi, коли вiн визволяє засуджених неправим судом каторжникiв. Описане судочинство викликає настiльки сильне обурення, що вже не розрiзнити, якi розповiдi каторж-никiв були вигадкою, а якi - правдою. Але схильнiсть Дон Кiхота плутати одне з iншим призвела до того, що вiн не дiстав вдячностi вiд врятованих: знову при кращих намiрах зовнiшня поведiнка його була недоречною, подiбною до божевiлля. Наявнiсть в романi таких ситуацiй мимоволi викликає думку про те, що, можливо, вони i є головни ми, тодi як вiдверто комiчнi - лише антураж.
Зовсiм iнший ракурс - конфлiкт мiж iдеальним i реальним розкривається в ситуацiї, коли задля розваги герцога зброєносця Дон Кiхота Санчо Пансу роблять на короткий термiн нiби справжнiм губернато ром. Звичайний селянин, людина iз народу, Санчо Панса в цiй ролi виявляється значно мудрiшим суддею i кращою посадовою особою, нiж справжнi губернатори: безкорисливим, милосердним i справедливим. Саме це й поклало край жарту: подiбнi iдеальнi посадовцi були непотрiбнi реальному устрою.
До речi, Санчо Панса вiрить деяким обiцянкам свого господаря не через вичитану iдеалiстичнiсть, а швидше через звичайну неосвiченiсть. У повсякденних справах вiн постає розважливою та тверезою людиною. Отже, до розриву з реалiзмом призводить не лише надмiрна романтичнiсть, але й брак освiти.
А загалом, обидва герої Сервантеса викликають щиру симпатiю. Образ Дон Кiхота став прозивним для всiх проявiв кращих намiрiв i прагнень за вiдсутностi вiдчуття дiйсностi. Утворилося навiть нове слово: "донкiхотство", що має конкретний змiст, i прояви названого ним явища можна зустрiти й у приватному, i в суспiльному життi. Усiм варто час вiд часу замислюватися над тим, чи не розходяться бажання з методами, а реальне - з iдеальним. Тому роман Сервантеса цiлком заслужено пережив столiття.
Демократизм i гуманiзм у п'єсi Фрiдрiха Шиллера "Розбiйники"
Видатний нiмецький поет, драматург, естетик доби Просвiтництва написав чудову п'єсу "Розбiйники". Це перша його п'єса, що написана пiд враженням тиранiї принца Карла Євгенiя. Епiграф драми прямо вказує на її соцiальне призначення: "in Tiranos!" ("Проти тиранiв"). Суспiльне звучання п'єси було великим! У Францiї в перiод революцiї вона ставилась у театрах Парижа.
Протест героя драми проти всiх несправедливостей соцiального свiту має анархiчний характер.
Герой п'єси Карл Моор читає Руссо, захоплюється героями Плутарха. Йому не подобається його епоха, де немає нiчого героїчного, в якому життя нудне, як болотна грязюка, що все затопила. "Людцi мудрять, наче щури, якi скребуть по палицi Геркулеса… Французький абат пресерйозно доводить, що Олександр був боягузом; хирлявий професор, що при кожному словi нюхає нашатирний спирт, читає лекцiю про силу. Пани, якi вiд кожної дрiбницi непритомнiють, критикують тактику Ганнiбала. Хай же вiн пропаде, кволий час кастратiв, який спроможний лише тiльки пережовувати дiї вiддалених часiв i калiчити коментарями героїв давнини".
Перед нами типовий герой "Бурi й натиску", який вiдкидає мiщанську впорядкованiсть, розумну врiвноваженiсть, який протестує проти тиранiї заради свободи особистостi, але розумiє свободу як повну розкутiсть, незалежнiсть вiд будь-яких суспiльних норм.
Герой Шиллера вiдкидає всi закони зовсiм. Вiн самовпевнено вiрить у силу особистостей, яка спроможна вчинити найграндiознiшi змiни в суспiльствi.
Молода людина заявляє: "Дайте менi декiлька таких смiливих голов, як я, i Германiя стане республiкою, перед якою Рим i Спарта, здаватимуться жiночими монастирями".
Спочатку протест Карла Моора проти моральних норм мав характер вiльного життя гультяя, пiдкреслюючи своє презирство до моралi "благомислячих" людей. Одного разу, схаменувшись, вiн, як блудний син, пише лист розкаяння своєму батьковi, але його брат Франц, особистiсть, змальована чорними фарбами, заважає примиренню батька iз сином. Карл iде в богемськi лiси, назбирує собi хлопцiв i стає розбiйником. Карл благородний i чистий у своїх переконаннях, мрiє про те, щоб перебудувати суспiльство. Стає месником тиранiв. Вiн рiзко засуджує продажнiсть, егоїзм панiвних класiв. "Вони ламають собi голови над тим, як могла природа створити Iскарiота, а мiж iншим далеко не гiршi з них продали б триєдиного бога за десять срiбникiв…"
Це не простий розбiйник - це бунтар, полiтичний заколотник.
Однак його пiдлеглi i товаришi не хочуть рахуватися з гуманними i благородними iдеалами. Вони грабують, вбивають дiтей, жiнок, i Карл врештi-решт з жахом вiдсахнувся вiд них: "Пiдло вбивати дiтей! Пiдло вбивати жiнок! Пiдло вбивати хворих!" I, впевнившись у своєму безсиллi, вiдмовляється вiд бунту.
П'єса закiнчується страшною картиною: горить i руйнується замок Моорiв, помирає старий Моор, кiнчає життя самогубством Франц, Карл вбиває Амалiю. Зiштовхуються два зла - тиранiя (Франц) i насильство (Карл). Карл уособлює собою стихiю народного гнiву, енергiю бунту, але бунту слiпого, анархiчного. Драма була написана за вiсiм рокiв до французької революцiї, але в нiй, особливо в останнiй сценi - катастрофи i пожеж, згодом деякi французькi автори побачили майбутню картину французької революцiї в усiх її аспектах.
Вiдтворення поглядiв Фрiдрiха Шиллера на роль мистецтва за баладою "Iвiковi журавлi"
Безсмертя творчостi Ф. Шиллера зумовлене, за словами його славетного спiввiтчизника Генрiха Гайне, тим, що Шиллер "руйнував бастiлiї духу" та будував храм Свободи - той величезний храм, що має вмiстити, як одну велику братерську громаду, всi нацiї..."
Поет мрiяв про перебудову суспiльства шляхом естетичного перевиховання людей. Саме тому велику увагу вiн придiляє ствердженню самоцiнностi людського життя.
Шиллерiвськi балади пройнятi драматизмом дiї, пластичнiстю мови, живописною виразнiстю зображуваних картин життя. У багатьох баладах майстерно втiлюється талант Шиллера-драматурга. Вiн виявляєть ся в майстерному вiдтвореннi конфлiкту, у веденнi дiалогу, в афористичностi окремих реплiк.
Класичним взiрцем цього є балада "Iвiковi журавлi". В її основi античний сюжет - переказ про грецького поета Iвiка, що був убитий
Loading...

 
 

Цікаве