WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаШкільні твори → Збірка творів для 6 класу - Реферат

Збірка творів для 6 класу - Реферат

квас, квас з груш, з малини, козацький квас та багато iнших.
Серед хмiльних напоїв вирiзнялися вишнiвка, спотикач, цитрусiв ка та iншi.
Зараз старовиннi рецепти зберiгають, бо вони є цiкавими для знання культури українцiв.
Твiр з народознавства. "Коляда, колядки..."
Хто народився i вирiс у селi, тому добре вiдома простенька колядка:
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медомпаляниця,
А без меду не така -
Дайте, дядьку, п'ятака!
Приємно її промовляти. I не тiльки тому, що пiсля неї на промовця чекають подарунки, а й тому, що тут безпосередньо згадується Коляда.
Що ж це за свято? Свято української Коляди вiдзначається протягом двох тижнiв - з 7 до 19 сiчня. Це перiод зимового повороту сонця. Люди казали: "Сонце на лiто, а зима на мороз". Коляда - свято народження Сонця. З прийняттям християнства його пов'язали з днем народження Iсуса Христа. Тому зараз ми називаємо свято, яке розпочинається опiвночi пiсля Святвечора мiж 6 i 7 сiчня, Рiздвом Христовим, або просто Рiздвом. А далi святкування продовжуватиметься наступнi два тижнi.
Свято Сонця - Коляда - це цiлий комплекс новорiчних обрядових дiй, що тривають вiд Рiздва до Водохрещя. День перед Рiздвом називав ся Святвечiр, Багатвечiр або Багата кутя. До нього слiд було впоратись
з усiма господарськими справами, натовкти зерна для кутi та приготува ти дванадцять пiсних страв, серед яких були гриби, риба, пироги з квасолею чи капустою, узвар i кутя.
На Святвечiр усi члени родини були вдома. Господар вносив у хату сiно для кубельця на покутi, встановлював Дiдуха. Їли передусiм головну страву - кутю, яку готували з пшеничних або ячмiнних зерен.
Горщик з кутею обов'язково ставили на покутi в кубельце, або ясла, оскiльки Мати Божа народила малого Христа в яслах.
Дiти вiдносили обрядову вечерю своїм хрещеним, бабусям i дiдусям, якi обдаровували дiтей яблуками, горiхами чи грiшми. А потiм усi гралися, ворожили. Так проходив Святвечiр. Надходило Рiздво Христове.
Тодi казали:
- Зi Святим Рiздвом будьте здоровi!
Їм вiдповiдали:
- I вас також вiтаємо й бажаємо здоров'я!
I декламували:
З Святим Рiздвом вiтаю,
Всiм здоров'я бажаю:
Господарю на воли,
Господинi на квочки,
Хлопцям-дiвчатам на гуляння,
Малим дiтям забавляння...
А меншi спiвали:
Я маленький хлопчик,
Iзлiз на стовпчик,
У дудочку граю,
Колядочку знаю.
Починалося колядування усiм загалом. Парубки вибирали Ватагу, тобто керiвника, Мiхоношу, Козу, Пастуха. Ще були Циган, Лiкар, Єврей, Смерть з косою. Завжди носили зiрку.
Дiставши дозвiл колядувати, ватага починала потiшну виставу з пiсень-колядок та жартiвливих сценок.
Ой сивая та i зозулечка
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
Добрим людям на здоров'я!
Усi сади та i облетiла,
А в одному та i не була.
А в тiм саду три тереми:
У першому - красне сонце,
У другому - ясен мiсяць,
А в третьому - дрiбнi зiрки.
Ясен мiсяць - пан господар,
Красне сонце - жона його,
Дрiбнi зiрки - його дiтки.
Так святкували аж до 18 сiчня. А в цей день влаштовувалася Голодна кутя, коли спалювали Дiдуха, "щоб теплий дух накликав весну".
Пiсля цього починався iнший обряд - "проганяння кутi". Казали: "Геть, кутя, з покутя, а ти, узвар, iди на базар!"
Так закiнчувалися рiздвяно-новорiчнi свята. Селяни настроювува лися на веснянi польовi роботи.
Стояла я i слухала весну (пейзажний етюд)
Прийшла весна iз кобзою в руках. Спiвуча i весела. Повiяла вона на дерева i кущi зеленим тихим вiтерцем i заспiвала. Вона спiвала про щастя i радiсть, про духмяний вiтер, трави i квiти. Вона спiвала тисячами струмкiв, щебетом ластiвок, тьохканням солов'їв, куванням зозулi, шелестом дерев i трав, дзижчанням бджiлок.
А небо було блакитне-блакитне. То весна розкидала свої голубi стрiчки над квiтучими садами, лiсами i зеленими полями.
Ось пролетiла ластiвка. Вона трiпоче крилами, як рушниками. Пташка теж радiє чарiвницi.
А весна спiває ще голоснiше i голоснiше. I все ожило i зацвiло яблунево-вишневим цвiтом. Тихо шумiли гаї, весело щебетали пташки, а менi було радiсно i хотiлося спiвати пiсню весни-чарiвницi.
Твiр-опис за картиною М. Г. Дерегуса "Малий Тарас слухає кобзаря"
В Українi є багато видатних художникiв. Один з них Михайло Гордiйович Дерегус, що народився 1904 р. Вiн - вiдомий живописець i графiк, народний художник. Навчався Михайло Гордiйович у Харкiвському художньому iнститутi. Свою творчiсть вiн присвятив iсторiї українського народу, героїчному минулому рiдного краю, його пiсням та думам. М. Дерегус також проiлюстрував твори М. Гоголя, Т. Шевченка, I. Котляревського i iншi.
Одна з його картин - "Малий Тарас слухає кобзаря". Дивлячись на неї, ми яскраво уявляємо все змальоване художником: тихий лiтнiй вечiр, вiдблиски сонця, яке щойно сховалося, косарiв, що повернулися з поля. Ми бачимо, що вони погано одягненi та взутi. Це, мабуть, крiпаки, праця яких важка, а доля - гiрка. Тут, коло хатини, сидить старий кобзар та спiває пiсню. Старенька свитина i зношенi чоботи говорять про нелегку долю народного спiвця. Поряд стоять жiнки, дiти, косарi. Обличчя у них сумнi, зажуренi. Мабуть, та пiсня зовсiм невесела. Менi здається, що кобзар спiває про злиденне життя, тяжку працю, гiрку неволю. То пiсня про життя українського народу пiд панською владою.
Серед слухачiв ми бачимо малого Тараса, який глибоко поринув у свої невеселi думки.
Здається, цiєю пiснею старий кобзар нагадав йому тяжке дитинство та змусив замислитись над безрадiсним майбутнiм.
Ця картина справляє велике враження на глядачiв своєю реалiстич нiстю. Вона має пiзнавальне значення, бо змальовує iсторичне минуле нашого народу, його побут, культуру. Вона має виховне значення, бо викликає безлiч почуттiв: спiвчуття до знедоленого народу, ненависть до неволi, волелюбство, прагнення полiпшити життя свого народу.
Твiр-роздум. Перший подих осенi
Ось i пройшло лiто - прекрасна пора, коли можна купатися, ганяти на велосипедi, ходити з батьками на прогулянки в парк i ласувати морозивом. Настає iнша пора року - золота осiнь. Але я зовсiм через це не сумую. Щоправда, разом з лiтом минули i канiкули, тепер треба щоденно вчитися у школi, однак щодо цього я не проти: менi хочеться вчитися, дiзнаватися постiйно про щось нове й цiкаве. I, взагалi, труднощi мене не лякають.
Ще у серпнi я став помiчати, що люди менше купаються, та й вода в рiчцi постуденiшала. Ранки почали зустрiчати мене холодною росою i прозорим серпанком, а ввечерi зорi здавалися яснiшими вiд прохолоди.
Рання осiнь - цiкава пора року. Найбiльше я полюбляю ходити в лiс за грибами. Вiзьмемо ми з батьками кошики - i мерщiй до лiсу. I вже
Loading...

 
 

Цікаве