WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Дерев’яна архітектар покуття - Реферат

Дерев’яна архітектар покуття - Реферат

Полтавщині.
намітити історичний розвиток церковного дерев'яного будівництва тим важче, що в різних місцевостях зустрічаються деякі відмінні типи будови, - зміна форм не скрізь наступала одночасно в залежності від світових стилів.
Такою околицею є передовсім Бойківщина в Карпатах. Тут заховався дуже цікавий усталений тип будов, первісний найперше щодо своєї конструкції. Особливої уваги заслуговує конструкція й самий спосіб будування бойківських церков. Ступінчасто-пірамідальне перекриття бойківських церков свідчить про незвичайну давнину.
Оригінальний вигляд бойківських багатоповерхових церков із численними ступінчастими переходами й дошками давав привід деяким дослідникам й аматорам шукати подібності з норвезькими церквами й навіть індійськими погодами.
Переважна більшість бойківських церков побудована у ХVІІІ ст. - лише одна, можливо, в 1641 р. (перехресна на Закарпатті) - але в найстарших церквах сусідніх із Бойківщиною місцевостей, баланс підприємства навіть н цілій Галицькій рівнині й Волині, зустрічаємо ознаки того самого "бойківського", себто первісного, типу церков із пірамідально-ступінчастим перекриттям.
ТИПІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОО ДЕРЕВ'ЯНОГО БУДІВНИЦТВА
Пірамідальна форма перекриття зрубів, як примітивна й найпростіша, могла затриматися лише в глухих закутках, яким є, наприклад, Бойківщина - на рівнині розвиток дерев'яного будівництва йшов далі. Передовсім з'являються восьмигранний підбанник.
Вісімка з клином-межилучником постійно вживається в церквах Гуцульщини. Загалом гуцульські будови мають свої особливості і творять до певної міри осібний тип. Походження п'ятизрубної хрещатої дерев'яної будови на Україні ще в належній мірі не висвітлене.
Характерні особливості гуцульських церков, крім хрещатого заложення, є такі. Середній квадратовий зруб переходить угорі у вісімку, перекриту високим восмибічним стіжковим перекриттям із невеличким заломом коло гзимсу.
П'ятизубні будови, крім стисло гуцульської території, поширені також у сусідніх до Гуцульщини землях - на Буковині, у Галичині (в повітах Коломия, Снятин, Калуш, Станіслав). Щодо п'ятибанних церков на п'ятизрубному заложенні, то їх у Галичині дуже мало й то переважно новіших часів. Досить поширені вони на Київщині, Полтавщині, Слобожанщині, відомі також на Поділлі й зовсім рідкі на Волині та Чернігівщині.
Певні відміни дають будови Буковини та Закарпаття. На цьому останньому, особливо в горах, ціле будівниче мистецтво було занесене з Галичини, про що свідчать і самі архітектурні форми, й навіть підписи майстрів-будівничих і мадярів, що приходили з Галичини, особливо в ХVІІ-ХVІІІ ст. Тут можемо назвати два ясно окреслені типи. Перший - у Карпатах від Вижня Верецького до Волового - має типову для українського будівництва тридільність, але бабинець і середній зруб, а часами і всі тни зруби, перекриті спільним дахом на чотири схили. Над бабинцем, АН досить високій вежі квадратового заложення панує бароккова баня. Одначе на цій вежі, за українським звичаєм, дзвонів не чіпляють, а будують окрему дзвіницю. Другий тип - на Закарпатській рівнині від Хуста до Рахова - псевдоготичного характеру; наслідує форми готичних будов Угорщини й Симигорода. Особливість цих будов є дуже висока, вузька вежа над бабинцем, завершена високим шпичастим псевдоготичним перекриттям.
Крім того, є ще спеціальний тип церков, що постав унаслідок чисто господарських відносин матеріальної неспроможності бідніших осель. Загалом же на Буковині поширення так званий нормальний український тип - український тип трибільної церкви з трьома або одною банею.
Виразну групу складають церкви Поділля та Волині - тризрубні з одного і трьома банями. Старші зразки цих будов, що збереглися переважно в західній і центральній частині Поділля, мають над бабинцем і вівтарем звичайне перекриття, тоді як середній зруб перекритий восьмигранною невисокою й малорозвиненою банею.
ЩО до Галицької рівнини можна вказати на незначні відміни в будовах Центральної, Північної та Західної Галичини. Але і в цих двох останніх округах будівництво має деякі особливості лише тому, що зберегло певні архаїзми - в північній частині (Рава Руська, Сокаль) - спокійні форми ренесансових бань.
Будови Середнього Придніпров'я відзначаються великою видовженістю форм і - впливом головним чином стилю рококо - витонченими й легкими банями.
На Слобожанщині дерев'яне будівництво постало щойно у ХVІІІ ст. руками тих переселенців, що приходили з Правобережжя. Все-таки під впливом своєї доби, соціальних відносин, географічного положення та інших обставин слобожанські церкви відмінні в деталях - при великій кількості поверхів спідні частини значно масивніші, тоді як верхні й особливо кулясті маківки - дуже тонкі, часами навіть непропорціонально до основи. Збережені чудові зразки п'ятибанних церков Придністров'я належать до найвищих досягнень української будівельної умілості.
Дерев'яні будови інших християнських культур збереглися в дуже обмеженій кількості в Західній Україні.
ДЕРЕВ'ЯНА АРХІТЕКТУРА ПОКУТТЯ
Покуття охоплює Коломийський, Снятинський, Городенківський і трошки Косовського району.
Цим краєм почали цікавитися дослідники ще наприкінці ХVІІ - поч. ХІХ ст. Сюди подорожують не лише географи, етнографи, а й письменники, поети, художники, лінгвісти, композитори. Покуття - батьківщина видатних людей. Тут черпали натхнення для творчості Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк, Василь Стефаник, Філарет Колесса, Гнат Хоткевич.
На Пруті, яке має цікаву і захоплюючу історію виникла і розвивається така специфічна форма класової боротьби селян, як карпатське опришківство, тут прославили себе легендарний народний месник Олекса Довбуш, Василь Баюрак, Іван Бойчук.
Матеріали про історію Покуття зводяться до своєрідних хронологічних записів. Деякі свої розвідки присвятив Покуттю польський дворянський літературознавець, фольклорист Вуйціцький.
У 50-х р. ХІХ ст. появляються дослідження, де порушуються питання, пов'язані з історією Покуття. Якщо в невеличких розвідках краєзнавців В.Поля і К.Відмана йдеться про гуцулів лише в загальному етнографічному плані, то в праці польського історика, відомого археографа А.Бельовського "Покуття" зустрічаємо цінні історичні факти про ці землі, зокрема про опришківський рух. З фактологічного боку його дослідження цінне тим, що автор, знавець архівів, увів у науковий обіг значну частину документального матеріалу. Йому вдалося вперше виявити важливі історичні джерела про рух опришків, початку й середини ХVІІІ ст. - так звані чорні книги Станіславського міського суду. Саме на основі цих актів Бельовський і написав свою розвідну "Покуття".
У інших тогочасних розвідках автори здебільшого досліджують етнографію Покуття. В подорожніх листах російського вченого В.Кельсієва втор описує покутську територію.
Цінним джерелом історії та етнографії Покуття є мемуари польського фольклориста Ю.Туринського, в яких він відобразив свої
Loading...

 
 

Цікаве