WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Дерев'яна архітектура Покуття - Реферат

Дерев'яна архітектура Покуття - Реферат

значними по містобудівничому розмаху ансамблів. Перед ним постануть другі споруди, скромні хатини і також скромні храми. Нев'януча краса, особливе причарування простоти, поетичні риси закладені в кожному пам'ятнику. Неминуча естетична цінність дерев'яного народного зодчества заключається втому, що воно являється живим прикладом втілення істинно художнього мистецтва, притаманного самій природі людини.
Покутська народна архітектура здавна відзначається високим мистецтвом і своєрідністю. Стильові ознаки її найяскравіше виступають у культових спорудах, переважно в дерев'яних храмах. Хоч українському народові майстри минулого найбільшою мірою виявляли свою любов до прекрасного саме в будівництві та оздобленні культових споруд.
Старовинні церковні будови Покуття - цінні пам'ятки дерев'яної архітектури. В цих культових спорудах віддзеркалюються різні види образотворчого мистецтва. На основі описів церковних візитаторів з 1753-1756 р. встановлено 60 гуцульських церков. Усі вони були побудовані в ХVІ - середині ХVІІІ ст. з дерева і визначалися високими архітектурними формами. Візитатори виділяють кілька видів церкової дерев'яної архітектури. Це перш за все, - трибанні церкви (Люча, Стопчатів, Молодятин, Березів Нижній, Березів Горішній, Текуча, Криво рівня, Білі Ослави, Печеніжин), будови яких сягають початків ХVІІ і навіть ХVІ ст.
Саме покутські тесля протягом ХVІ-ХVІІІ ст. створили яскраву і самобутню школу народного дерев'яного будівництва. Дерев'яні храми, побудовані покутя нами відзначаються своїми архітектруно-конструктивними формами і оригінальними деталями, елементами декору і особливою гармонією пропорцій. В цих будівлях втілено високі ідеали та мистецькі уподобання народу.
Викликає захоплення церква св. Михайла побудована з "різного дерева" в с. Печеніжині, а також передміська пече ніжинська церква Воскресіння. Вона відзначається найдосконалішими пропорціями і надзвичайно гармонійними формами.
Коли розгляди різні роди дерев'яного будівництва, то розуміється, найбільш багата, майстерна і з мистецького боку найбільш цінні церковна архітектура до котрої народний геній вложив цілу душу, творче прагнення.
Перший тип будов, який не тяжко розрізнити поміж іншими, складається з трьох зрубів і звичайно з трьох веж перекритих ступінчасто-пірамідальними перекриттями. П'ятизрубні хрещаті дерев'яні будови - це другий характеристичний тип українських дерев'яних будов, що ще в більшій мірі дають приклади великої майстерності. Найбільше хрещатих п'ятизрубних церков було на Покутті, що знане своєю майстерність та захованням архаїчних форм. Плани покутських хрещатих будов мають кілька відмін - 1. коли середній квадрат значно більший від чотирьох бічних квадратів чи прямокутників (Княж двір) 2. бічні зруби такої самої довжини як середній (Коршів).
Відомі також покутські п'ятизрубні церкви з трьома банями, наприклад. Трофанівка, Яворів коло Косова, побудована майстром Лесем Ковбачуком, також Тилова (пов. Снятин). П'ятизрубні церкви з п'ятьма банями на Покутті рідкі і відзначаються надзвичайною майстерністю виконання і викінченістю деталей: Княж двір, Верб овець, Коршів. П'ятизрубні зустрічаються будови в районі Городенки.
Ще одну пам'ятку храму відкрито на колишньому укріпленому городищі у с. Олешків Снятинського району на високому березі р. Прут під час розкопок археологом Б.Томенчуком. Залишки відкритих фундаментів вважає досідник, є фундаментами дерв'яного храму ХІІ-ХІІІ ст. Унікальна споруда мала форму восьмигранника діаметром 20 м з трьома описи дами зі сходу. В середині знайдено залишки підлоги складеної з керамічних палив'яних плиток трикутної квадратної та фігурної форми із зображенням орла та грифона. Під підлогою виявлено близько 25 поховань, що підтверджує культове призначення храму.
До рога на Коломию, яка йде від Кременців веде по самих живописним місцям цієї частини Карпат. На річці Прут часто застрічаються водопади, скалисті обриви гір придають ландшафту фуровість. Біля села Микуличин, зліва дороги, стоїть невелика дзвіниця ХVІІІ ст. з дуже виразним силуетом. Несумнівно, що цей маленький шедевр зроблений талановитою рукою.
Невисокий відкритий нижній зруб дзвіниці охоплює широке опоясання на крантейнах, а над ним піднімається дуже низький, всього три бруси, четвірик. В йього покрівлю ніби врізаний двоярусний об'єм - "вісьмірик на чарівниці". Аркада дзвонів, яка знаходиться у верхньому ярусі, накрита банею з енергійним, пружно обрамленим перехватом у основи і увінчаний ліхтарем.
В селі Ямна, тоже зліва дороги знаходиться храм архангела Михаїла і дзвіниця ХVІІ-ХVІІІ ст. Невелика дзвіниця, представляє собою композицію "четвірка на четвірці" форми її строгі, а силует сухий. Храм Михаїла в плані вирішений як рівнокінечний хрест - всі його зруби однакової ширини. І тому в його загальній конструкції важливе місце відведено боковим приміщенням. Хоча центральний квадрат дуже низький, а шатер його бані крутий, він добре в'яжиться з чотирма об'ємами, які залишилася. Дякуючи цьому в просторовому сприйнятті церква набуває пірамідний силует. Внутрішнє середовище храму тоже вирішено особливо - тут всі п'ять приміщень однаково просторі. Невеликий іконостас знаходиться в центральному зрубі, вишивка і старі ікони надають інтер'єру образ музею народного мистецтва.
Основні риси Покутських храмів - вони володіють кожний своїми особливостями -розмірами, пропорціями, силуетом, Різноманітні в побудові і в деталях творці, майстри в своїй роботі не повторюються, намагаються надати кожному витвору свій особливий образ.
Дерев'яна архітектура Коломиї
Вперше про м. Коломия згадується в літописі 1240 р. Про виникнення назви міста існують різні версії. По одній з них "Коломия" походить від протікаю чого тут струмка "Миї" і означає "коло Миї".
Нелегка була в минулому доля міста, багато раз воно розрушувалось пожежами. Багато раз, але піднімалося з руїн і попелу, повертало собі славу великого осередку торгівлі і ремесла. В результаті місто стало відоме, як центр Покуття. В процесі історичних контактів Коломиї з гірцями вона і сама впитувала риси їх художньої культури.
Розбудова Коломиї, як і багато інших західноукраїнських міст відбувалося в кількох історичних періодах. Перший - від найдавніших часів і до кінця 16 ст. - почався задовго до першої літописної згадки про Коломию, коли місто з твердження археологічних та писемних пам'яток, простяглося на правому березі р. Пруту, у межах Воскресінецької гори і навколо неї ближче до с. Корнича, місця, де впадають у р. Прут Сопівка, Пістинька, Лючка. Український історик і археолог А. Петрушевич у другій половині 19 ст. обстежував місцевість навколо Воскресінецької гори, на східному її боці знайшов чимало археологічних пам'яток.
У 13 ст. Коломия була великим містом. Під ту пору в розбудові Коломиї брали участь як західні, так і східні майстри будівничі, що повтікали в наші краї від монгольської навали. Уцілілі ще в 19 ст. будівлі 14-15 ст. вказували на те, що в них збереглося чимало рис західноєвропейського будівництва.
Наприкінці 15 ст. Коломия розбудувалась на північ вузькою смугою. Виростають нові дерев'яні споруди. В кінці 16 ст. будівництво в Коломиї стає плановим, починається новий період у його розбудові. Коломия, як прикордонне місто зазнало різних нападів ворогів. 1502 р. її здобули волохи; 1532 р. - молдавани; 1539 р. - татари. Майже 90 татарських нападів на Покуття перейшли через Коломию. Зі значних споруд, зведених у ті часи відомі православний монастир і Благовіщенська церква.
Благовіщенська церква і дзвіниця 18 ст. - остання, так як і в Кремниці, збудована в мініатюрних розмірах. В народі її називали "монастирською" бо в давнину, за народними переказами, знаходився біля церкви монастир. В 1589 р. татаро-монгольська навала
Loading...

 
 

Цікаве