WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Найвідоміші архітектори України та їх творіння - Реферат

Найвідоміші архітектори України та їх творіння - Реферат

р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів, під час навчання в якому надсилався за кордон для ознайомлення з архітектурою Австрії, Франції, Німеччини, Англії, Італії та Греції, прийняв участь і переміг у конкурсах на проекти зразкового чотирикласного училища в Києві та гімназії у Катеринодарі (обидва 1903 р.). В 1913 - 1917 р. навчався в Академії мистецтв в Петербурзі й отримав звання художника-архітектора.
До 1917 р. займався приватною практикою у Києві, в 1918 - 1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922 - 1924 рр. - губернським архітектором. Приймав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів, з 1921 р. - професор (учні В. Заболотний, П. Юрченко, П. Шпара та інші). 1945 р. обраний дійсним членом Академії архітектури УРСР, з 1946 р. - доктор архітектури.
Свою творчу й будівельну працю розпочав в Петербурзі, де спорудив будинок торговельно-промислового товариства Бажанова і Чувалдіної (1907 -1909 рр., інтер'єри з участю М. Реріха і М. Врубеля).
Виконав низку конкурсних проектів: реального училища у В'ятці (1905 р.), комерційного училища в Казані (1906, 4-а премія), гімназій в Катеринбурзі, 4-х шкіл для різних міст, Міської публічної бібліотеки в Києві (всі 1909 р.), а також купецького зібрання, губернської земської управи (1913 р.), курорту-саду "Камперія-Сарич" поблизу Ласпі в Криму (1917 р., співавтор Г. Дубелір, участь - архіт. В. Яковлєв).
В залежності від призначення і містобудівної ситуації А. використовував стильові форми неоампіру, неороманіки, зрілого модерну і українського необароко.
У дореволюційний період збудував у Києві наступні споруди:
Педагогічний музей на вул. Володимирській (1909 - 1911 рр.),
Перша жіноча Ольгіївська гімназія на розі вулиць Володимирської і Фундуклеївської (1909, 1914 - 1927 рр.),
Прибутковий будинок Ф. О. Альошина на вул. Маловолодимирській № 74 (1909 - 1911 рр.),
Особняк Ковалевського на розі вулиць Єлизаветинської /тепер Пилипа Орлика № 1 і Левашовської № 15 (1911 - 1912 рр.),
Житловий будинок на вул. Володимирській № 19 - Софіївській площі (1914 - 1916 рр.),
Житловий будинок Ф. Альошина на вул. Виноградній /пізніше Академіка Богомольця № 5 (1914 р.).
Друкував наукові дослідження у професіональній пресі. Твори: Об архитектуре школьных зданий // Труды IV съезда русских зодчих в С.-Петербурге. - СПб, 1911. - С.169 - 191; О библиотеке архитекторов Викентия Ивановича и Александра Викентьевича Беретти в Киеве // Архитектурно-художественный еженедельник. - 1916. - № 18. - С. 207-213; Батько і син Беретті // АРУ. - 1938. - № 3. - С. 39-50.
Багато і плідно працював після Жовтневих подій в Харкові й Києві у формах конструктивізму й традиціоналізму. Викладав у Київському художньому інституті. Найвідоміші твори: селекційна станція в Миронівці, будинок лікаря на вул. Великій Житомирській № 17 в Києві і селище Харківського тракторного заводу.
АМБРОЖЕВИЧ Михайло Михайлович - інженер. Професійну освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі, яке закінчив 1884 р. і отримав звання цивільного інженера.
Працював на будівництві цукрових заводів України.
АМВРОСИМОВ Михайло Андрійович (1776 - 1825) - архітектор. Народився у Петербурзі. 1790 р. почав службу в Преображенському полку, з 1797 р. - вчитель архітектури і арифметики, через рік - помічник архітектора в Конторі міських будівель, а з 1799 р. викладав сільську архітектуру в Школі землеробства.
В 1802 - 1817 рр. працював губернським архітектором у Полтаві, потім за сімейними обставинами переїхав до Воронежа, де теж обіймав посаду губернського архітектора. Незабаром за клопотанням губернатора М. Г. Репніна повернувся у Полтаву, де очолював місцеву креслярню.
Твори А. - яскравий зразок української ампірної архітектури.
Мистецький доробок зодчого в Полтаві виглядає наступним чином:
Виконання генеральних планів міста (1803 і 1805 рр.),
Керівництво забудовою Круглої площі,
Первісний проект Монумента Слави на Круглій площі (1804 р., здійснений в 1805 - 1811 рр. за участю Тома де Томона і ск. Ф. Щедріна, консультанти Ф. Гордєєв, І. Мартос),
Богадільня (1808, 1820 - 1823 рр.),
Театр (1810 р.),
Робітний заїжджий двір (1812 р.),
Торговельні ряди (1812 - 1814 рр.),
Дзвіниця церкви Вшестя (1814 р.),
Житлові будинки.
Можливо проект А. було використано при будівництві Великої синагоги на вул. Гоголя № 6 (1850 р.).
Приймав участь у розробці проектів реконструкції повітових міст Полтавщини і Чернігівщини (1803 - 1805 рр., співавтор А. Карташевський).
Разом з помічниками у повітових містах збудував:
Споруди присутствених місць - 23,
Поштові будинки у 105 населених пунктах,
Лікарні у Кременчуку, Ромнах, Пирятині,
Військові казарми й лазарети у Зінькові, Гадячі, Ромнах, Хоролі, Кременчуку і Прилуках,
Виконав ансамбль споруд Іллінського ярмарку (торговельні ряди, контрактовий будинок тощо) у Ромнах.
Розробив і здійснив проекти повітових училищ, будинків гауптвахт в Кременчуку та інших містах.
В Кременчуку збудував браму з огорожею навколо міського саду.
АНАСТАСЬЄВ Костянтин Михайлович (1796 - ?) - інженер. Народився у Таврійській губернії. Будівельну діяльність почав у військових поселеннях Херсонській губернії. Професійну освіту отримав у Петербурзькому Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, який закінчив 1819 р.
Був членом комітету по будівництву сухих доків у Севастополі, з 1840 р. - його голова., в 1839 - 1840 рр. керував будівництвом майстерень і казарм. Споруди витримував у стильових формах пізнього ампіру.
1847 р. одержав чин генерал-майора, одночасно працював в Корпусі інженерів морської будівельної частини, з 1851 р. - командир південного округу морської будівельної частини і голова господарського комітету.
Приймав авторську участь у проектуванні споруд.
АНДЕРСІН Михайло Федорович (1850 - ?) - інженер. Початкову освіту одержав у Миколаївському інженерному училищі.1874 р. поступив на старший курс і 1875 р. закінчив Будівельне училище у Петербурзі, отримав звання цивільного інженера. Допомагав архіт. М. Бенуа споруджувати театр у Павловську. Служив і працював у військових частинах, приймав участь у російсько-турецькій війні.
Збудував водоймище Києво-Печерської лаври (1875 - 1876 рр.).
АНДРЕОЛЕТТІ Едуард Людвігович (1872 - ?) - архітектор. Первісну освіту отримав в Одеській рисувальній школі, де здобув дві бронзові медалі. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1893 до 1901 р. і за проект міської думи у столиці отримав звання художника-архітектора.
Працював на зламі XIX - XX ст. в дусі модернізованих історичних стилів. Приймав участь в архітектурних конкурсах для українських міст, виконав:
Проекти церкви в с. Згуровка на Полтавщині (1902 р., 1-а премія і рекомендований до придбання, співавтори обох Г. Косяков, Н. Подберський).
АНДРЕОЛЕТТІ [ПАГИРЕВ] Іван Іванович (1869 - ?) - скульптор. Після навчання у Одеській рисувальній школі (1888 -1894 рр.), де був відзначений великою бронзовою медаллю, 1894 р. поступив, а 1900 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і здобув звання художника. З 1901 р. удосконалював майстерність за кордоном. Крім інших станкових і монументально-декоративних праць виконав:
Пам'ятник засновнику Харківського університету В. Каразіну (1906 - 1907 р., архіт. О. Бекетов).
АНДРЄЄВ - архітектор. Працював у першій половині XIX ст. на Півдні
Loading...

 
 

Цікаве