WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Головні архітектурні споруди Києва - Реферат

Головні архітектурні споруди Києва - Реферат

Реферат

Головні архітектурні споруди Києва

Старокиївський район, або Старе місто.

Пам'ятник князю Володимиру. Скульптори: В.І. Демут-Малиновський, П.К. Клодт; архітектор: К.А. Тон. Матеріал пам'ятника – бронза. Висота 4.5 метрів. Пам'ятник відлито в Петербурзі, у 1853 році. Князь Володар тримає хрест і великокнязівську шапку. На постаменті барельєф – "Хрещення Русі".

Софіївський собор. Був заснований князем Ярославом Мудрим, між 1017 і 1037 роками. Собор внесений до списку "Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО". Найцінніша мозаїка собору – "Оранта".

Пам'ятник Богдану Хмельницькому. Встановлений у 1888 році. Архітектор: М. Мікешин. Запропонував ідею створення пам'ятника – М. Юзефович.

Золоті ворота. Реставровані у 1982 році. Були головним в'їздом до міста Києва у Середньовіччі.

Андріївська церква. Була побудована у 1744 – 1767 роках. Архітектор: граф Растреллі. Архітектурний стиль: Рококо.

Софіївська площа. Відновлена 2000–го року.

Михайлівський Златоверхий собор. Споруджений у 1108 – 1113 роках, князем Святополком Ізяславовичем, онуком князя Ярослава Мудрого. Собор має 7 куполів. Ймовірно в оздобленні брав участь давньоруський майстер – Аліпій.

Пам'ятник княгині Ользі, Святим Кирилу та Мефодію, Святому Андрію первозданному. Був побудований у 1911 році, відновлений у 1996 році. Скульптор: І.П. Кавалерідзе, співавтори: Ф.П. Балавенський, Спиткін та Риков.

Київський фунікулер. Діє з 1905-го року, на Михайлівському підйомі.

Національна опера України імені Т.Г. Шевченка.Збудована 1901-го року, відновлена 1989-го року. Архітектор: В. Шретер.

Гуманітарний корпус Національного університету імені Т.Г. Шевченка - Колишня Перша Київська Гімназія.

Костьол Святого Олександра. Побудований за наказом графа Потоцького, з дозволу імператора Олександра I. Будівництво було закінчено за архітектора Ф.І. Меховича.

Майдан Незалежності. У Радянські часи сучасний Майдан Незалежності носив назву – площа Жовтневої революції. До того це місце називалося – Козине болото.

Бессарабський ринок. Бессарабський ринок, або "Бессарабка", як його називають кияни – є найцентральнішим ринком столиці.

Будинок Національної академії наук України. Будівля знаходиться на Володимирській вулиці. До революції це був пансіон графині Левашової.

Театр російської драми імені Л.Українки. Знаходиться біля Хрещатика. Відкритий у кінці XIX сторіччя. Раніше називався – театр Бергоньє.

Синагога на вулиці Ш.Руставелі. Будівля була збудована у кінці XIX сторіччя.

Європейська площа. У Радянські часи площа називалася – площею Ленінського комсомолу.

Палацова частина, або Липки

Національна філармонія України. Знаходиться на Європейській площі. Була збудована у 1882 році. Спершу будівля належала купецькому зібранню Києва. Архітектор будівлі – В.М. Ніколаєв. У 1919 році у будівлі розташовується Пролетарський будинок мистецтв, пізніше – Будинок політичної освіти, потім – клуб "Більшовик". У 1934 році будівля стає Державною філармонією. У 1937 у приміщені Держфілармонії під керуванням Н.Г. Рахліна став працювати Державний симфонічний оркестр. У роки окупації будинок був німецьким офіцерським клубом. У 1962, під час 120-ти річчя від дня народження, і 50-ти від дня смерті М.В. Лисенка Колонному залу Київської державної філармонії було присвоєно його ім'я. Остання реставрація будівлі закінчилась у 1996 році, тоді і був створений Симфонічний оркестр Державної філармонії України.

Національна парламентська бібліотека України. Була заснована у 1866 році – як публічна бібліотека Києва. До 1917 року мала більше 56 000 книг, з яких майже половина була подарована різними особами. За роки Радянської влади до 1941 року книжковий фонд становив близько 440 000 одиниць. Під час німецької окупації приміщення та фонди бібліотеки були спалені. У 1944 році бібліотека відновила свою діяльність. Вже у 1959 році фонд бібліотеки становив півмільйона примірників. Бібліотекою користується близько 25 000 чоловік. 300 бібліотек республіки користується літературою через міжбібліотечний абонемент. З 1958 року проводить міжнародний книгообмін. З 16 листопада 2000 року у приміщенні бібліотеки працює Канадсько – Український парламентський інформаційний центр.

Національний художній музей України. Був зведений архітектором В.В. Городецьким у 1899 році. Тож є одним з найстаріших в Україні. За час існування, у фондах музею було зібрано унікальну колекцію українського живопису, скульптури і графіки від XII сторіччя до сучасності. Великий внесок у розвиток музею внесли такі меценатські родини, як Терещенки та Ханенки. Спершу музей називався: "Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи Олександровича".

Стадіон "Динамо". Носить ім'я видатного тренера В. Лобановського. Був збудований у 1934 році. Має 29 секторів і 16 873 місця. Велика реконструкція стадіону відбулась у 1980 році, під час підготовки до 22-ої олімпіади у Москві. Після реконструкції 1990-тих років стадіон став виключно футбольним, тоді звідти були забрані легкоатлетичні доріжки. І відповідно до міжнародних стандартів були встановлені індивідуальні пластикові крісла.

Петровський пішохідний міст. Був збудований у 1911 році. До революції місце розташування моста називалося – Царським садом.

Монумент на честь возз'єднання України з Росією. Був відкритий у 1982 році під аркою Дружби Народів.Монумент виготовлено з металу, граніту і бронзи. Скульптор: А.П. Скобліков, архітекториІ.Н. Іванов, С.Н. Миргородський, К.А. Сидоров. Монумент є двохфігурною композицією робітників росіянина і українця, що тримають стрічку з орденом "Дружби Народів", трохи далі витягнута стела, на якій зображено Б. Хмельницького і російського боярина, в оточені представників російського і українського народів. Ця стела зображує подію 8 січня 1654 року – Переяславську раду.

Арка Дружби Народів. Споруджена над пам'ятником возз'єднання України з Росією, на честь побратимства народів. Є частиною монументальної композиції.

Лютеранська євангелістська кірха. Названа на честь Святої Катерини (Katerin Kirhe). Гроші на будівництво зібрала лютеранська громада Києва. Була відкрита 4 серпня 1857. Збудована за проектом Івана Строма та Павла Шлейфа. У церкві міститься орган. Найвидатнішою реліквією є картина "Явлення Христа апостолу Фомі", роботи видатного художника Бера.

Колона Магдебурзького права. Спершу називався "Пам'ятником хрещення Русі", пізніше "Нижнім пам'ятником князю Володимиру". Був збудований у !802 – 1808 роках архітектором А.И. Меленським, на кошти киян. Є найстарішим пам'ятником Києва.

Будинок з химерами архітектора Городецького. Був побудований у 1901 – 1903 роках. Застосований прогресивний на той час матеріал – залізобетон. Таким чином архітектор вирішив зробити рекламу залізобетону. Будинок має ознаку стилю модерн. Прикрашення будинку у вигляді екзотичних тварин архітектор виконав за ескізами Е. Саля. 19 листопада 2004 року у будинку було урочисто відкрито музей сучасного мистецтва України.

Маріїнський палац. Зведений 1750 – 1755 роках за зразком палацу, який був спроектований архітектором Растреллі, для графа Розумовського. Імператриця Єлизавета сама обирала для нього місце. Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий І. Мічурін. Йому допомагали архітектори: М. Васильєв, брати Неєлови, М. Сальніков та інші. Палац побудований у стилі бароко. З протилежного боку палацу знаходиться Міський (Царський) сад. Сад був закладений 1743 року, на основі старовинного Регулярного саду, заснованого ще Петром I. Його стиль – класичний регулярний. До Жовтневої революції палац належав царській родині. Під час Другої Світової війни палац був серйозно пошкоджений. Тож у 1945 – 1949 роках його реставрували, під керівництвом архітектора П. Альошина. З того часу він стає місцем урочистих прийомів. У 1979 – 1982 роках палац реставровано у формі архітектури XIX сторіччя. Сьогодні палац є державною резиденцією президента.

Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. Був збудований у 1898 році.

Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі. Храм побудований у 1810 році архітектором А. Меленським, в урочищі Аскольдова могила. Проте перші культові споруди з явилися тут, ще у XI сторіччі. Церква була замовленням воронезького купця Самійла Мещерякова, з метою увічнити пам'ять своєї дружини , що померла у Києві, і була похована на Аскольдовій могилі. Церква була побудована з мармуру, у стилі ампір.

Либідьська частина міста.

Національний університет ім.. Т.Г. Шевченка. Побудований у 1837 – 1842 роках. Спершу називався – Імператорський університет Святого Володимира. Архітектор – В.І. Беретті. На фасаді головного корпусу встановлені: пам'ятний знак викладачам і студентам університету, меморіальну дошку Т.Г. Шевченку та меморіальну дошку штабу винищувального батальйону. У місті є інші корпуси університету, наприклад – Гуманітарний корпус (див.минулу частину). У 1939 році був перейменований у Університет ім. Т.Г. Шевченка.

Пам'ятник Т.Г. Шевченку. Був встановлений у 1939 році, на честь 125-ти річчя зі дня народження Шевченка. Скульптор: М.Г. Манізер. Архітектор: Є.А. Левінсон. Матеріал скульптури – бронза, висота скульптури – 6.45 метрів, матеріал постаменту – червоний граніт, висота постаменту – 7.3 метра. До революції на цьому місці був пам'ятник Миколі Першому.

Парк ім. Т.Г. Шевченка. У Шевченківському парку Києва встановлено пам'ятник Т.Г. Шевченку. До революції парк носив назву – Миколаївського парку.

Бульвар Т.Г. Шевченка. Знаходиться неподалік від парку. Раніше називався: Бибиковський бульвар.

Кафедральний собор Святого Володимира (Володимирський собор). Був збудований у 1862 – 1882 роках. Побудований у російсько-візантійському псевдостилі. Початковий проект розробили архітектори: І.В. Шторм і П.І. Спарро. Пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. У спорудженні собору також брали участь архітектори: Ю. Бернгардт, К.Я. Маєвський, В.М. Ніколаєв. Собор має 7 куполів. У соборі міститься багато цінних розписів, над якими працювали російські художники: В.М. Васнецов, М.В. Нестеров, М.О. Врубель, українські художники: В.Д. Замирайло, С.П. Костенко, П.К. Пимоненко, польські художники: П.О. Сведомський, В.О. Котарбінський, під загальним керівництвом професора А.В. Прахова. В. Васнецову належать основні розписи собору – "Хрещення Русі", "Хрещення Володимира", портрети канонізованих святих. М. Нестеров виконав іконостаси в бокових навах, композиції "Різдво", "Воскресіння" та "Богоявлення". П. Свідомському належать розписи: "Суд Пілата", "В'їзд до Єрусалиму", "Таємна вечеря", В. Котарбінський – автор розпису "Вознесіння". Решту орнаменту розписали українські майстри.

Loading...

 
 

Цікаве