WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Методи архітектурного проектування (за Б.Г.Бархіним) - Реферат

Методи архітектурного проектування (за Б.Г.Бархіним) - Реферат

проектування ставиться завдання розкрити зміст об'єкта як сукупності призначення будівлі і нерозривно зв'язаних з ним ідейно-образних вимог.
Новий зміст об'єктів проектування відбиває конкретні соціальні, культурні і естетичні потреби суспільства, обумовлює виникнення нової форми, що впливає на зміст і сприяє його розвитку.
Співвідношення форми і змісту в композиції архітектурного об'єкта виступає в єдності структури і функції. Функція організує структуру, структура - визначає функцію.
Внутрішня побудова виявляє своєрідність даного типу споруди, її специфічні особливості. Організація об'ємно-просторової структури є якісним критерієм внутрішньої побудови об'єкта.
Зв'язки, що формують структуру в архітектурному об'єкті, можуть бути функціональними, залежними від конкретної діяльності і виражатися як комунікації (пішохідні, транспортні). Композиційні зв'язки, як правило, будуть візуальними. Вони виражаються як безпосередній зоровий контакт або як послідовність візуальних кадрів, що формують просторово-часовий ланцюг вражень від об'єкта, що потім складається в єдиний синтезуючий художній образ.
Зовнішня форма об'єкта виражає внутрішню побудову і створюється у взаємозв'язку з іншими об'єктами просторового середовища, у яких об'єкт розміщається.
Специфічне орієнтування об'єкта до навколишнього простору виступає як якісна своєрідність його побудови.
Взаємодія зовнішнього і внутрішнього
Варто мати на увазі, що внутрішня побудова безпосередня зв'язана з зовнішньою структурою і є її функцією, як у функціональному, так і в композиційному аспектах.
Проектування об'єкта як системи дає розуміння зв'язку об'єкта з зовнішнім середовищем. Містобудівний підхід визначає кожен архітектурний об'єкт як систему, що входить до складу іншої, більш складної просторової системи; стосовно неї перша система виступає як компонент. Так, житловий будинок - система стосовно його компонентів - секції і квартир, у той же час він один з компонентів просторової системи - групи будинків чи ансамблю. Зовнішня і внутрішня структура завжди знаходяться в єдності і взаємопроникненні.
Схема 8
Відносність категорії системи і її компонентів
1 - квартира; 2-житловий будинок - система стосовно квартир і компонент групи будинків; 3 - група будинків; 4 - житловий комплекс; 5 - житловий район; 6 - місто
Вибір взаємозв'язків зовнішнього і внутрішнього простору впливає на архітектурний і конструктивний задум проекту, на композиційний прийом у цілому.
Формування інтер'єру у взаємодії з зовнішнім природним середовищем підвищує комфортні - функціональні і естетичні якості рішення внутрішнього простору. Розкриття громадських і житлових будинків до навколишнього середовища служить засобом художньо-емоційного і психофізіологічного впливу.
Необхідно враховувати послідовність естетичних вражень, що виникають при русі поза будівлею й усередині її. "Досконалість організації внутрішнього руху і стане основною біологічною якістю створюваного нами організму, інакше кажучи, ступенем зв'язку між здійсненою спорудою і її призначенням" [Ле Корбюзье, 110].
Таким чином, предметом архітектурного проектування стає взаємодіюча система архітектурного об'єкта і середовища.
Функціональна доцільність
Функціональний метод розкриває внутрішні зв'язки, обумовлені призначенням будівлі, технологічними процесами, що відбуваються в даній матеріальній оболонці. Принцип доцільності, "користі" архітектурного твору розкривається в прагненні щонайкраще задовольнити матеріальні і духовні потреби суспільства при розумному мінімумі витрат. На функціональні вимоги впливають рівень розвитку техніки й економіки, особливості побуту і культури, кліматичні і топографічні умови. Приступаючи до проектування, архітектор визначає обов'язкові (закономірні) і необов'язкові (бажані) функціональні зв'язки. Цій меті служить методика складання функціонально-оперативних схем для запису інформації про стан об'єкта, використовуючи апарат теорії графів [124, стор. 11 - 21].
Розробка об'ємно-планувальної структури, композиції ширше функціонального рішення. Функціональна схема не може використовуватися в якості реальної естетичної структури. "Форма визначається функцією, але перевершує її, оскільки художня уява може її супроводжувати без збитку для неї" [Ф.-Л. Райт, 184, стор. 245].
Істотно для методики комплексного проектування введення поняття "поводження" об'єкта, що визначає взаємодію компонентів усередині системи в часі. Процеси, що відбуваються в об'єкті, показують динаміку, разом з тим просторова структура будівлі дає їм статичне вираження. Подолання цього протиріччя знаходить своє відображення в ідеї гнучкого просторового рішення як житлових, так і громадських будівель. "Одного функціонування для мистецтва недостатньо - разом з тим... не знайдеться нікого, хто став би затверджувати, що красивому дозволено погано функціонувати" [Г.Б.Бархін, 62, стор. 37].
Роль конструктивного задуму
Саме формулювання завдання архітектури як створення матеріального середовища шляхом штучного виділення певної частини простору як матеріальної оболонки об'єму показує необхідність злитості архітектурно-просторового і конструктивного задумів і ту роль, що приділяється техніці як засобу створення архітектурної споруди.
Комплексний метод припускає одночасну розробку архітектурної і конструктивної структури будівлі. Будь-яке удосконалювання конструктивного і технічного рішення є удосконаленням архітектурного рішення. Усяка робота над організацією простору є робота над технікою, усяка робота над технічною проблемою є робота над рішенням простору. Структурне мислення, розвинене в архітектора в процесі навчання, дозволяє вирішувати подібні задачі синтезу конструктивної і композиційно-образної побудови об'єкта.
Видатний архітектор Фелікс Кандела висловив думку про те, що сучасну архітектуру можна створювати як скульптуру, що сприймається "зсередини". Інструментом, що дозволяє створити ці "скульптури", служать різні структури, і архітектор повинний уміти користатися цими структурами. Тому в учнях архітектурних шкіл, на його думку, необхідно розвивати структурну уяву.
Ця думка майстра розкриває найважливіше завдання проектування, щополягає в створенні цілісності архітектурної і конструктивної структури будівлі, зв'язку форми і конструкції. Взаємовплив техніки і художньої творчості являє собою складний суперечливий процес, що знаходить свою єдність у композиції архітектурного твору.
Література
1.Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. - К.: Будівельник, 1995. - 334 с.
2.Бархин М.Б. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. - М.: Стройиздат, 1969. - 224 с.
4.Пономарев Я. Психика и интуиция. - М.: Политиздат, 1967.
5.Райт Френк Ллойд. Будущее архитектуры. М.: Госстройиздат, 1960.
6.Симонов П. Роль эмоций в приспособительном поведении живых систем. //Вопросы психологии, 1965, № 4.
7.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.
8.Фресс Поль, Пиаже Жан. Экспериментальная психология. - М.: Прогресс, 1966.
9.Чепелюк Ю.В. Архитектурная композиция как выражение "целого"-"единого". -К.: НИИТИАГ, 2000. - 30 с.
10.Панова Л.П., Шубович С.О. Методичні вказівки до вивчення курсу "Архітектура композиція. Композиція-сприйняття". Частина 1. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 60 с.
11.Жмурко Ю.В., Панова Л.П. та ін. Методичні вказівки до вивчення курсу "Архітектурна композиція. Композиція-сприйняття". Частина 2. - Харків: ХДАМГ, 2002. - 60 с.
Loading...

 
 

Цікаве