WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Архітектурне проектування в рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) - Реферат

Архітектурне проектування в рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) - Реферат

мистецтв: від гомерівської "Одиссеї" до кафкінського "Процесу", фільмів "Невідправлений лист" М.Калатозова, "Конформіст" Д.Берталуччі, "Мовчання" І.Бергмана. М.Козинцев у фільмі "Король Лір" порушував комфортну дистанцію між людьми в сцені "Розподіл королівства" і тим кардинально змінював настрій: від благодушності до неприйняття.
Ряд стійких метафор створюють світлові структури:
- відчуття оптимізму чи песимізму міняються в залежності від переваги світла або тіні, ступеня щільності (прозорості) тіней або яскравості світла (так, на різні метафори "працюють" контрастні тіні давньоєгипетської архітектури і нюансні сполучення світла і тіні в архітектурі класичних Афін);
- перехід від спокою до тривоги походить від відчуття стійкості чи хиткості буття, що залежить від ступеню розчленованості світла і тіні (так, великі поверхні світла і тіні у Виховному будинку Ф.Брунеллескі змінюються стінами, поцяткованими відблисками, у палаццо пізнього Відродження; залиту світлом "Сікстинську мадонну" Рафаеля переміняє його ж фреска "Виведення св. Петра з темниці", де відблиски прориваються з темряви; світлий пейзаж, що наснився Свидригайлову, постає рядом з поцяткованим блискавками небом і темною коміркою перед його самогубством у романі Ф.Достоєвського "Злочин і кара"; у І Франка в оповіданні "Ріпник", навпаки, спалахи у мороці ночі передують світлій фінальній кульмінації як метафорі духовного очищення героя;
- відношення людини до світу змінюється в залежності від поглинаючої світлової інтеграції або чіткого розчленовування світлового потоку. Так, готичним соборам з "незбагненним" випромінюванням і капелі в Роншані з хиткими тінями протипоставлені палаццо раннього Відродження з упорядкованими світловими відносинами.
Але ці якості простору і світла як архітектурної МОВИ (рос. язика), є, аналогічно вербальній мові, лише статичною основою в інформаційному процесі. Так само, як вербальна інформація, архітектурна інформація реалізується при зчленуванні мовних фрагментів у часове розгорнення - МОВЛЕННЯ (рос. речи).
Вплив простору і світла залежить від ритмів їхніх зчленувань у часовому ряді. Людина відчуває ці зміни в процесі свого руху. Якщо ці зовнішні ритми збігаються з ритмом подиху людини, вона відчуває гармонію із середовищем; при розбіжності виникає відчуття дискомфорту.
Цей інформаційний часовий процес визначається лінгвістикою як "синтагматичний", а теорією інформації - як "розгорнення повідомлень". "Розгорнення" засновані на "здатності приймача угадувати... виходячи з переданих елементів, який елемент повідомлення піде далі" [24, 25]. На першому рівні екстраполяції - фізіологічному, "перцептивному" - спрацьовує миттєва, т.зв. оперативна пам'ять: "післясвітіння" (продовження дії) щохвилинних сприйнять. Воно засновано на збереженні "сліду від попереднього подразнення (зіниці) у виді так називаного послідовного образа... При наступному впливі на око нового подразника око буде реагувати вже не так, як ...наче попередньої витрати світлочутливої речовини не було" [26].
Психофізіологія визначає таке "розгорнення" поняттям "апперцепція" - залежністю кожного окремого сприйняття від попереднього і наступного.
З цими просторово-часовими категоріями нерозривно зв'язаний ефект катарсису. Він виникає при подоланні перешкод; як затверджував Геракліт, - при переході від темряви до світла. Численні трактування катарсису поєднує те, що в кожному з них є присутнім фактор "подолання", розгорнутий у часі і просторі. Процес "подолання" складається з наростання вражень, що певної миті наче "спотикається" об поріг, - у людини "стискують подих", - і потім наступає "видих" - фізіологічна основа "морального очищення", називаного катарсисом.
У плані художньо-образного впливу, зв'язаного з катарсисом, цікаве трактування О.Ф.Лосєвим процесу відчуття "руйнування" і "відновлення" порушеної єдності (О.Ф.Лосєв, с.741-747]. Ця тема відсилає до архетипічних моделей, зокрема до міфоритуальної теми подолання "важкого шляху". У процесі "шляху" міфопоетичний герой неодноразово зіштовхується з перешкодами-порогами; він переживає їхнє подолання як умирання і народження ("руйнування" і "відновлення"). Умирання розуміється як занурення в пітьму-хаос, коли "розумна (цілісна) сутність віддається у владу пітьми,... і саморуйнування" [О.Ф.Лосєв, с.747]. Герой (світ) переживає подолання як ритуальна жертва; він умирає, щоб відродитися в новому космізованому статусі. Знаком такого статусу є "цінність" (нею може бути цінна річ, або здобута стабільність світу), заради завоювання якої герой переборов "важкий шлях".
Категорії простору і світла діють тут дуже яскраво. У важливий момент міфопоетичний "шлях" переривається темним вузьким простором, після якого відкривається світло "іншого царства" [В.Н.Топоров, т.2, с.352]. Проходження через вузький і затемнений простір несе на рівні архетипу семантику умирання і народження. Це простір-час, де герой (світ) бореться зі смертю і після занурення в прастихію хаосу (поглинання його хаосом) виходить світлим переможцем. Так сходить сонце після "занурення у безодню". Боротьба динамічна і напружена, і просторово-світлова динаміка виражає семантику цієї боротьби. Завдяки боротьбі і перемозі відбувається "героїзація" людини, прилучення до певних сакральних цінностей. Тепер, набувши нового статусу, вона може "доторкнутися" до світу богів, міфопоетичного універсуму.
Таким чином, архітектурний катарсис виникає в реальному середовищі при завершальному зіткненні внутрішніх і зовнішніх просторів, темряви і світла. Тут реалізується і концепція Геракліта про гармонію як єдність протилежностей узагалі, і теорія О.Ф.Лосєва про вираження як про співставлення зовнішніх івнутрішніх категорій. Ці протилежності - необхідна антитеза, без якої композиція втрачає сенс. Його архітектурним змістом є вихід до зовнішніх просторів і світла як до композиційного завершення, тобто архітектурний КАТАРСИС.
Зовнішнє (як принцип, зовнішній світ) у різні епохи поставало у різних видах. Воно матеріалізувалося в просторових розкриттях у період бароко й у сучасній архітектурі, метафорично відбивалося в інтер'єрі, як у древньому Єгипті й у готичному храмі; мало проміжний характер (між людиною і Космосом), як в Елладі.
Існувало і принципове розходження в характері подолання перед виходом до зовнішнього: плавне, гармонічне в одних випадках і напружене, спонтанне - в інших. Так, різка зміна дистанції і світлових відносин - раптові появи перешкод поблизу і контрастні зміни темряви і світла створюють відчуття напруженості, неврівноваженості, дисгармонії, екстазу. Цей прийом характерний для епох соціальних екзальтацій. Він діє принципово аналогічно при виході до обеліска в Карнакському храмі, до колони Траяна на форумі в Римі, до готичного храму. У періоди соціального оптимізму архітектура створила гармонічні переходи (афінський Акрополь епохи Перикла, Виховний будинок Брунеллескі, меморіал в Ульяновську). Навіть на невеликому часовому інтервалі - від Єкатеринінського палацу до Камеронової галереї в Царскосільскому ансамблі - різні зчленування просторів і світла народжували різні метафори; такі ж різні, як ідеали епох, що сусідять: космогонічних протистоянь бароко і натурфілософії Руссо.
Таким чином, часові зчленування архітектурних мовних одиниць - просторових дистанцій і світлових відносин - є категорією АРХІТЕКТУРНОГО МОВЛЕННЯ.
Література
1.Антонов В.Л., Шубович С.А.. Архитектурная композиция как система "среда-человек". - К.: НИИТИАГ, 1999. - 72 с.
2.Антонов В.Л., Криворучко Н.И., Чепелюк Ю.В., Шубович С.А. Эксперимент "Сквозной учебный архитектурный процесс". - К.: НИИТИАГ, 2000. - 39 с.
3.Анциферов Н.П. Душа Петербурга: Образ города. Петербург Достоевского. Быль и миф Петербурга. -М.: Наука, 1991.- 103 с.
4.Бархин Б.Г. Город. Структура и композиция. - М.: Наука, 1986. - 264 с.
6.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.
8.Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. - М.: Стройиздат, 1986. - 288 с.
9.Линч К. Совершенная форма в градостроительстве. - М.: Стройиздат, 1986. - 264 с.
10.Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х тт. /гл. ред. С.А. Токарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1991. - Т.1. - 671 с. Т.2. - 719 с.
Loading...

 
 

Цікаве