WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Метод середовищного проектування. Архітектурне поектування. В рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) - Реферат

Метод середовищного проектування. Архітектурне поектування. В рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) - Реферат

"лімінарний" простір чи "простір-посередник". Вона особливо необхідна для почуттєвого об'єднання різночасних структур - історично сформованих і сучасних, а також забудови різної поверховості (мал. 21).
Таким чином, форма-посередник виступає:
а) як скульптура, що фокусує огляди;
б) як структура, що має "простір-посередник" між людиною і зовнішнім середовищем.
Як правило, ці якості форми-посередника виступають у єдності; це дозволяє почуттєво синтезувати протилежні точки зору: екстер'єрні і інтер'єрні, ззовні і зсередини. Візуальні сполучення переходять у пам'ятні зіставлення, і виникає асоціативний образ міста; його символом стає форма-посередник.
Таким чином, виділяються два види факторів, що формують естетичну цілісність середовища.
Перший вид - образне узагальнення середовища, яке фізично не обдивляється в єдності, - може бути названий художньою домінантою. Це поняття асоціативне.
Другий вид - форма-посередник, що візуально стикує різночасні враження, як би фізично "монтуючи" їх, - може бути названий монтажною домінантою.
2. Методика побудови архітектурної композиції як системи "середвище-людина"
Ландшафт і шляхи руху як реальна основа у побудові архітектурного сюжету.
Питання економічності у естетичних побудовах.
Етапи формування композиції міста.
Процес архітектурного "монтажу" методично поділяється на ряд послідовних етапів.
Перше сильне враження виникає при далеких під'їздах до міста, коли відкриваються панорами, у яких виділяється домінуючий об'єкт. Потім він зникає з полючи зору при в'їзді в місто, щоб раптово виникнути поблизу в іншім оточенні, у різкому ракурсі. Між ним і навколишніми будинками виявляється "внутрішня порожнина", як правило, масштабний людині простір, граничний з зовнішнім. У ньому відбувається цікава метаморфоза. Домінуючий об'єкт не сприймається цілком; невелика дистанція обмежує огляд, і домінанта здобуває інші функції. Вона відділяє внутрішній простір від зовнішнього, порівнянного з людиною завдяки такому стику. Вона кадрує зовнішню панораму: ті самі заміські простори, відкіля ми побачили її вперше. "Замикається" складний асоціативний ланцюг. Він зв'язаний воєдино: нашою присутністю, нашим рухом, особистим простором, домінантою-посередником, що супроводжувала нас у різних якостях і відносинах із середовищем. У такий спосіб наші предки були спроможні "тримати" невеликою церківкою велике просторове середовище. Це - дійсна економія засобів - і художніх, і матеріальних. Творчо застосовуючи цей досвід, можна різко скоротити акценти, дорогі і трудомісткі, і об'єднати архітектурне середовище невеликою кількістю домінант.
Але потрібно відповісти на головне запитання: як відтворити в проекті цей розгорнутий у часі процес? Можна спрощено його зобразити у виді трьох кінофрагментів: панорам, що обдивляються з далеких дистанцій, ближніх перспектив і зворотних "розкриттів" з об'єкта зовні (мал. 24).
Виникає ідея своєрідного кіноока. Вона не є теоретично новою, хоча на практиці застосовується рідко. Але в даному випадку мова йде не тільки про факт часових зчленувань, а ще й про наявність синтаксичних правил, зв'язаних з ритмічними впливами, з архітектурним катарсисом, із процесом формування цілісності середовища. Важливо й інше: на відміну від кіно, архітектурний "монтаж" відбувається в процесі реального руху, у першооснові заданого функціональними цілями, і на безумовному ландшафті. Тепер виникає більш складна послідовність питань:
Як виникають функціональні зв'язки і зчленовуються види руху?
Як формуються і впливають ритми при русі в даному ландшафті?
Як доцільно змінити трасування для посилення кульмінацій?
Як стикувати маршрутні кульмінації на домінанті-посереднику і забезпечити "зворотні зв'язки" через простір-посередник?
Забудова, окремі будинки вписуються в цю послідовність, підкоряючись загальній ідеї
Методично цей процес можна представити у виді матричної моделі, однаково діючої для архітектурного середовища будь-якого масштабу (Б). Вона ілюструє: по горизонталі - переходи між функціональними і природними факторами до архітектурного вираження; по вертикалі - від статичної до динамічної структури (мал. 25).
Загальна ідея моделі полягає в обмеженні числа домінант і координації шляхів руху для їхнього цілісного сприйняття.
На першому етапі створюється статична основа композиції: виявляються домінуючі елементи середовища, мінімальні по кількості, але найбільш важливі - соціально насичені, виразні, що обдивляються з різних сторін і дистанцій.
На другому етапі "програються" варіанти взаєморозміщення домінант і шляхів: зберігаються функціонально необхідні напрямки, але коректується трасування, поки домінанта не "розкриється" при русі по всіх магістралях. Ці "розкриття" передбачаються з найбільш ефектних ландшафтних позицій, і до них підводять ритмічні фрагменти, найбільш вражаючі в даному ландшафті.
Цей процес найбільш складний і найменш придатний до формалізації. Зодчий відчуває в натурі ритм розрядок і напруг; він може вписатися і змінити його, зробити інтервали рідше і частіше, зм'якшити рельєфні перепади, змінивши трасування шляху, знівелювати чи підсилити контрасти для зміни кульмінації, підсилити епічний принцип або створити за допомогою аритмії відчуття напруженого передчуття. В уяві зодчого (а потім - у малюнках) остаточно "виявляється" монтажна домінанта: її місце, масштаб, структура і зв'язані з нею шляху руху, простору, ритми, кульмінації, забудова.
Останній етап - формування просторово-часової структури - припускає зворотний методичний хід до першої клітки матриці. Таким чином, кінцева композиційна ідея вносить змінуу функціональну структуру за принципом зворотних зв'язків.
Цей багатоступінчастий процес приводить до візуально-асоціативного монтажу: до формування образної цілісності шляхом "програвання" взаєморозміщень шляхів руху й архітектурних домінант.
Література
1.Антонов В.Л., Шубович С.А.. Архитектурная композиция как система "среда-человек". - К.: НИИТИАГ, 1999. - 72 с.
2.Антонов В.Л., Криворучко Н.И., Чепелюк Ю.В., Шубович С.А. Эксперимент "Сквозной учебный архитектурный процесс". - К.: НИИТИАГ, 2000. - 39 с.
3.Анциферов Н.П. Душа Петербурга: Образ города. Петербург Достоевского. Быль и миф Петербурга. -М.: Наука, 1991.- 103 с.
4.Бархин Б.Г. Город. Структура и композиция. - М.: Наука, 1986. - 264 с.
6.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.
8.Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. - М.: Стройиздат, 1986. - 288 с.
9.Линч К. Совершенная форма в градостроительстве. - М.: Стройиздат, 1986. - 264 с.
10.Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х тт. /гл. ред. С.А. Токарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1991. - Т.1. - 671 с. Т.2. - 719 с.
11.Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Исследования в области мифопоэтического. М.: Прогресс - Культура, 1995. - 624с.
12.Чепелюк Ю.В. Архитектурная композиция как выражение "целого"-"единого". -К.: НИИТИАГ, 2000. - 30 с.
13.Вдовицька О.В., Соловйова О.С., Шубович С.О. та ін. Архітектурне проектування громадської будівлі (музейний комплекс). Середовищний підхід. Конспект лекцій. - Харків: ХДАМГ, 2004. - 116 с.
14.Вдовицька О.В., Дрьомова Л.В., Панова Л.П., Шубович С.О. Вступ до архітектурного проектування. Середовищний підхід. Конспект лекцій. - Харків: ХДАМГ, 2003. - 78 с.
15.Вінтаєва Н.С., Дрьомова Л.В., Коптєва Г.Л., Панова Л.С., Соловйова О.С Альбом завдань з проведення літніх навчальних ландшафтно-композиційних та натурно-дослідницьких практик. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 50 с.
Loading...

 
 

Цікаве